Справа: № 750/3891/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Логвіна Т.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
24 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді: Старової Н.Е.,
суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові про визнання відмови у включенні матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати для нарахування пенсії - неправомірними; та зобов'язання здійснити донарахування до пенсії в розмірі 80% суми заробітної плати, з якої сплачено страховий внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до Закону України «Про державну службу», з моменту призначення пенсії 02.01.2013 року, із включенням до розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати відповідно до довідки №1944/07 від 24.03.2015 року.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.05.2015 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Справа розглянута відповідно до вимог ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу з 02.01.2013 року в розмірі 80% суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
24.03.2015 року позивач звернулась із заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові з проханням включити суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення в заробітну плату для призначенні їй пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідки від 24.03.2015 року №1944/07, додавши відповідну довідку про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.
Листом від 26.03.2015 року №6683/07 управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові відмовило позивачу в здійсненні нарахування пенсії з врахуванням довідки №1944/07 від 24.03.2015 року, обґрунтовуючи тим, що матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати не віднесені до інших надбавок, як передбачено ст.33 Закону України «Про державну службу».
Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань повинні бути враховані відповідачем при обчисленні пенсії позивачки, оскільки на них нараховувались та сплачувались страхові внески.
Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що матеріальна допомога (на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань тощо) не зазначена в переліку складових заробітної плати, а тому вона не включається до заробітку, що враховується при призначенні пенсії державним службовцям.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною другою ст.37-1 Закону України «Про державну службу» визначено, що перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
За змістом ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З наведених законодавчих норм вбачається, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.02.2012 року у справі №21-430а11, від 28.05.2013 року у справі №21-97а13, від 03.06.2014 року у справі №21-134а14.
Згідно положень ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Проаналізувавши наведені норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги до органу Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими, та засновані на нормах права.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано доказів правомірності відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про державну службу» з включенням до розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії суми матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними положеннями закону.
Доводи апелянта спростовуються вищевикладеними посиланнями, матеріалами справи та не відповідають положенням чинного законодавства.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.05.2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Літвіна Н. М.