01 липня 2015 р. Справа № 522/1236/15-а
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Кравчук Т.С.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Кравченка К.В.
- ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання бездіяльності незаконною,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про:
- визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси в частині невиконання рішення суду та вимог статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов'язання відповідача поновити порушені права позивача.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси в частині невиконання постанови суду щодо виплати пенсії ОСОБА_2. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2008 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси виплачувати пенсію ОСОБА_2 відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідно до додаткової постанови Вищого адміністративного суду України від 16.04.2009 року було зобов'язано провести перерахунок основної та додаткової пенсії з 01.10.2003 р.
Проте, відповідачем вищевказаний перерахунок та виплату пенсії було проведено лише до 22.07.2011 року посилаючись на Закон України від 14.06.2011 № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач припинив виконання постанови суду, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси в частині невиконання постанови суду щодо виплати пенсії ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції, не погоджується з наступних підстав.
Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, колегія суддів наголошує, що одним з основних принципів адміністративного судочинства є обов'язковість судових рішень.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як вбачається із матеріалів справи, що УПФ поінформовано державну виконавчу службу про те, що на виконання рішення суду проведено перерахунок основної та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з 01.10.2003 року по 30.06.2009 року.
Борг по перерахунку склав 162284,47 грн.
Заборгованість у сумі 162284,47 грн. була виплачено в липні місяці 2009 року.
Розпорядженням від 26.08.2014 року №182850 проведено перерахунок основної та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з 01.07.2009 року по 22.07.2011 року. Борг по перерахунку склав 37774,12 грн.
Заборгованість у сумі 37774,12 грн. буде виплачена в разі надходження фінансування з державного бюджету України.
Відтак, основним доводом в обґрунтування заперечень позовних вимог та доводів апеляційної скарги є те, що пенсійні виплати, передбачені Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в тому числі й ті, розмір яких встановлено на виконання судових рішень, здійснюються у розмірах, визначених постановою КМУ від 06.07.2011 року №745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету".
При цьому, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення даного спору по суті, суд першої інстанції мав надати правову оцінку тій обставині, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, колегія суддів акцентує увагу на тому, що виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для задоволення позову про визнання протиправною бездіяльність УПФУ в Приморському районі м. Одеси в частині невиконання постанови суду щодо виплати пенсії, що не було враховано судом першої інстанції.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У контексті з положеннями частини першої ст. 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Тобто, неодмінною ознакою порушення права особи є реальний, фактичний характер порушення права, а не умовний.
Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду є безпідставними, й відповідно доводи позивача ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального права.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладені обставини в сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції надана невірна правова оцінка обставинам по справі, не враховані наведені норми права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.
Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблено помилковий висновок про недоведеність апелянтом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих рішень.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції оскільки прийняті рішення відповідають вищенаведеним критеріям правомірності, як законність, обґрунтованість, добросовісність та розсудливість, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги щодо їх правомірності підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного колегія суддів, керуючись п.3, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси - задовольнити, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2015 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання бездіяльності незаконною - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: К.В. Кравченко