Справа № 718/528/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Мізюк В.М.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
24 червня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Зарицької Т.В.,
представника відповідача - Фефчак Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дубівецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області на постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Дубівецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання протиправним рішенння та його скасування, зобов'язати вчинити дії,
10.03.2015 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до Дубівецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання протиправним рішення та його скасування, зобов'язати вчинити дії.
Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29.04.2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29.04.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
24.06.2015 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява із запереченнями на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач в судове засідання не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 січня 2015 року позивач звернувся до Дубівецької сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі безоплатно у власність земельної ділянки, за рахунок земель запасу в с. Дубівці, орієнтованою площею 0,12 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, право на отримання якої він не використав.
23 лютого 2015 року рішенням 36 сесії VI скликання Дубівецької сільської ради Кіцманського району №22/36-15, позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, за адресою АДРЕСА_1, у межах населеного пункту, між землями служби автомобільних доріг та землями сільської ради, та рекомендовано земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в урочищі Поляна.
На думку позивача вище вказана відмова є протиправною та порушує його законні права та охоронювані інтереси, що стало причиною звернення до суду.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Земельного кодексу України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з нормами ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (ч. 6 ст. 118 ЗК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналізуючи вище викладені норми суд робить висновок про вичерпність переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно з матеріалами справи, у рішенні Дубівецької сільської ради не було зазначено жодної передбаченої законодавством підстави для відмови у наданні вище вказаного дозволу, зокрема, відповідно до протоколу № 2 засідання постійної комісії з питань агропромислового комплексу та охорони навколишнього середовища від 20.02.2015 року як підставу для відмови позивачу зазначено, що перевагу надано зареєстрованим жителям села, яким ОСОБА_3 не являється.
Вище вказане свідчить про порушення з боку сільської ради норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки чинні норми законодавста не містять положень щодо переваги зареєстрованих мешканців села при вирішенні питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що дає підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Дубівецької сільської ради Кіцманського району від 23 лютого 2015 року № 22/36-15 є необгрунтованим та підлягає скасуванню.
З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно задоволені судом першої інстанції.
Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Дубівецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Загороднюк А.Г.
Полотнянко Ю.П.