Справа № 127/9876/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Федчишен С.А.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
25 червня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.,
суддів: Граб Л.С., Мельник-Томенко Ж. М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,
представника відповідача - Плахотнюк Наталії Юріївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення штрафу,
Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення штрафу.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.05.2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Заслухавши суддю-доповідача та думку учасника процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наступне.
В провадженні відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області перебуває виконавчий лист №2-а-2674/11, виданий 22.12.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці про "Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок призначеної ОСОБА_3 пенсії за вислугу років обчислюючи пенсію з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, і враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну доплату за вислугу років на посадах слідчих 20 і більше років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, премії), починаючи з 17.09.2010 року. Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_3 різницю між отриманою та перерахованою з 17.09.2010 року з урахуванням відповідних окладів за посадою, військовим званням, процентної доплати за вислугу років на посадах слідчих 20 і більше років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, премій) пенсію за вислугу років.
09.12.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.
02.12.2014 року державним виконавцем винесено постанову про поновленні виконавчого провадження та направлено вимогу державного виконавця до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_3 згідно рішення суду, нарахувавши заборгованість за період зазначений в рішенні з 17.09.2011 по 31.03.2015 - на загальну суму - 100708,32 грн., однак на даний час рішення суду не виконано в повному обсязі, оскільки ОСОБА_3 збільшено тільки поточний розмір пенсії, а нарахована заборгованість не виплачена.
Позивач зазначив, що для повної реалізації виконання вищевказаного судового рішення відсутні бюджетні асигнування, а проведення виплат із власних джерел фінансування, призвели б нецільове використання коштів Пенсійного фонду.
Враховуючи неповне виконання рішення суду, державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680 грн.
Відтак, позивач звернуся до суду про скасування постанови від 20.04.2015 року про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу в розмірі 680 грн. по справі 2-а- 2674/11.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що державний виконавець діяв на підставі та у спосіб передбачений статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження", а тому постанова про накладення штрафу є правомірною та прийнята з дотриманням норм чинного законодавства.
Судова колегія погоджується із рішенням суду першої інстанції по суті спірних відносин з врахуванням наступного.
У статті 124 Конституції України зазначено, що судові рішення ухвалюються судами, іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно частин 2, 3 статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин 1-3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження " після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Відповідно до положень частини 1 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що у разі повторного невиконання, рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних, органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Відтак, позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні будь - які належні та допустимі докази щодо здійснення перерахунку ОСОБА_3 основного розміру пенсії з урахуванням грошового забезпечення за останньою штатною посадою для обчислення пенсії в сумі 100708,32грн.
В той же час, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68).
Отже, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно i в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку оскаржувана постанова від 20.04.2015 року про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду винесена відповідачем на підставах, у спосіб та в порядку, передбаченому чинним законодавством, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 02 липня 2015 року.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С.
Мельник-Томенко Ж. М.