Справа № 127/6809/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Гриневич В.С.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
24 червня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання неправомірними дії щодо відмови у перерахунку пенсії та обмеження її розміру і зобов'язання вчинення певних дій,
31.03.2015 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання неправомірними дії щодо відмови у перерахунку пенсії та обмеження її розміру і зобов'язання вчинення певних дій.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2015 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
24.06.2015 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з серпня 2002 року по липень 2012 року отримував пенсію за вислугу років, яка відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" була обчислена у розмірі 90% середньомісячного заробітку. Згідно з матеріалами справи стаж позивача в органах прокуратури складає з 01.08.1985 року по 26.03.2015 року 29 років 7 місяців, на момент призначення пенсії стаж складав 20 років.
04.03.2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з проханням здійснити перерахунок його пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 з врахуванням довідки прокуратури Вінницької області від 17.02.2015 року №18/212 про заробітну плату та у зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам, на що отримав відмову, оскільки перерахунок пенсії позивачу вже проведено з 01.07.2012 р. в розмірі 80% середньомісячного заробітку, відповідно до раніше поданої позивачем заяви від 17.08.2012 року та на підставі довідки прокуратури Вінницької області № 18/44 від 14.06.2012 року про заробітну плату, яка становить 8571,62 грн.
На думку позивача вище вказана відмова є необгрунтованою та порушує його законні права та охоронювані інтереси, що стало підставою звернення до суду.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про прокуратуру", Постанови Кабінету Міністрів України "Про впорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (далі - Закону № 1789-ХІІ) у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно з матеріалами справи, позивачу в серпні 2002 року саме на підставі вище вказаної норми було призначено пенсію, тобто в розмірі 90% середньомісячного заробітку.
Законом № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права, зокрема відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року-страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, внесено зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ і відповідно до цих змін пенсія прокурорам призначається в розмірі 70 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ, а з моменту вступу в законну силу Закону № 1166-VII втратили чинність положення ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ, щодо призначення пенсії прокурорам в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески.
При цьому, відповідно до ч.30 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно із частиною 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо пенсійного забезпечення виникають в момент виникнення права на пенсію, з чим слід пов'язувати застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VIIзміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі № 21-420а13.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, останнє підвищення заробітної працівників прокуратури відбулося згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року «Про впорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури», а відтак з прийняттям вказаної постанови КМУ у позивача виникло право на перерахунок його пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо наявності підстав для залишення позовних вимог що стосуються періоду поза межами шести місячного строку звернення до адміністративного суду без розгляду на підставі ст.99, 100 КАС України.
При цьому, судом першої інстанції дано вірну оцінку ідентичності даних довідки прокуратури Вінницької області від 17.02.2015 року №18/212 про заробітну плату позивача, та довідки прокуратури Вінницької області №18/212 від 17.02.2015 року, оскільки після 31.05.2012 року підвищення заробітної працівникам прокуратури не відбувалося.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем невірно застосовано норми матеріального права щодо пенсійного забезпечення позивача та, відповідно, наявності у позивача права на перерахунок його пенсії.
З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно задоволені судом першої інстанції.
Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Загороднюк А.Г.
Полотнянко Ю.П.