24 червня 2015 року м. Львів № 9104/170485/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Улицького В.З, ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Елітар» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
03.08.2012 року позивач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Елітар» (надалі ОСОБА_4 «Елітар») звернувся в суд із позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 23.07.2012 року.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішень № НОМЕР_1 від 23.07.2012 року.
Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права
Апелянт, просить суд, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Інші особи які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильними.
Як видно із матеріалів справи, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_4 «Елітар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентом за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.
За результатами перевірки складено акт № 2566/22-50-32549968 від 04.07.2012 р. яким встановлено порушення:
- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за лютий 2012 року на суму 133 068 грн. 00 коп.
На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.07.2012 р., форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_4 «Елітар» за платежем податок на додану вартість на суму - 199602 грн. з яких - 133068 грн. основний платіж, а - 66534 грн. штрафні фінансові санкції.
Підставою для винесення вказаного повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про фіктивний характер господарських операцій та нікчемність правочину між позивачем ОСОБА_4 «Елітар» та його контрагентом ПП «Експрес Котедж».
Як видно з матеріалів справи 24.01.2012 р. між позивачем ОСОБА_4 «Елітар» ( покупець) та ПП «Експрес Котедж» ( постачальник ) укладено договір згідно якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати і оплачувати товари у видах та кількостях згідно замовлень покупця, які передаються в усній та письмовій формі, факсимільним зв'язком, електронною поштою або у інший спосіб. (а.с. 39 ).
На підтвердження здійснення реальності господарських операцій із ПП «Експрес Котедж», позивач надав податкові накладні від 22.02.2012 року, 22.02.2012 року, 27.02.2012 року, 28.02.2012 року, 28.02.2012 року, 07.03.2012 року, 07.03.2012 року, 07.03.2012 року, видаткові накладні № РН-2-21003 від 22.02.2012 року, № РН-2-21004 від 22.02.2012 року, № 28025 від 28.02.2012 року, № 28024 від 28.02.2012 року, № РН-2-22003 від 07.03.2012 року, № РН-2-22004 від 07.03.2012 року, № РН-2-22005 від 07.03.2012 року, рахунки фактури № СФ-0000004 від 22.02.2012 року, № СФ-0000005 від 22.02.2012 року, № СФ-0000006 від 24.02.2012 року, № СФ-0000007 від 28.02.2012 року, № СФ-0000008 від 28.02.2012 року, № СФ-0000010 від 01.03.2012 року, № СФ-0000011 від 05.03.2012 року, № СФ-0000012 від 06.03.2012 року та платіжні доручення № 35 від 28.02.2012 року, № 13 від 27.02.2012 року, № 11 від 24.02.2012 року, № 10 від 24.02.2012 року, № 2 від 07.03.2012 року, № 21 від 03.03.2012 року, № 12 від 03.03.2012 року, № 20 від 28.02.2012 року (а.с.40-66).
Судом першої інстанції встановлено, що товарно-матеріальні цінності які отримані ОСОБА_4 «Елітар» від контрагента ПП «Експрес Котедж» за вказаним договором були використані позивачем при виконанні робіт для ВАТ «Тернопільобленерго», що підтверджується договором № 185 від 29.08.2011 р., актом приймання виконання будівельних робіт.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що поставка товару здійснювалась за вказаним договором залізницею, що підтверджується договором № 290 від 06.10.2011 р.
На момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних позивач та його контрагент включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявні свідоцтва платника податку на додану вартість які не були анульовані.
В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого ( нарахованого) у зв'язку з придбання товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом по наданню послуг та використання їх в господарській діяльності та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.
Позивач не може нести відповідальність за допущені порушення свого контрагента при укладені ним інших договорів, а також формування своїх податкових зобов'язань.
Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Покликання апелянта не нікчемність правочинів колегія суддів не бере до уваги оскільки, вказані правочини судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.
ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).
При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Покликання апелянта про відсутність у контрагента ПП «Експрес Котедж» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів ( робіт, послуг ) колегія суддів не приймає до уваги оскільки, згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що представлені позивачем первинні документи підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій, дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з контрагентом та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з контрагентом в період охоплений перевіркою.
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2012 року у справі за № 2а-1970/2946/12 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Н.В. Бруновська
Судді: В.З.Улицький
ОСОБА_1