22 червня 2015 року Справа № 876/2647/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про перерахунок пенсії,-
ОСОБА_1 22.12.2014 р. звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якому просив зобов'язати зробити перерахунок пенсії з врахуванням до середньомісячного заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсії сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та доплати за вислугу років у розмірі до 50% пенсії, виходячи з розміру 86 % від суми грошового забезпечення та виплатити недоплачену пенсію за період з 18.12.2013 року.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2015 року позов задоволено частково, зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 з 22 липня 2014 року перерахунок пенсії з врахуванням до середньомісячного заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсії сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення у 2007 та 2008 роках, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у 2007 та 2008 роках, доплати за вислугу років у розмірі 40% пенсії у 2007 та 2008 роках, виходячи з розміру 86% від суми грошового забезпечення, виплатити - недоплачену пенсію за період з 22.07.2014 року та виплачувати в подальшому, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду в області в межах своїх повноважень з 01.01.2007 року здійснює функції призначення та перерахунку пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян на підставі поданих документів уповноваженими структурними підрозділами, в даному випадку - головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області.
Оскільки, питання визначення розміру та складових грошового забезпечення, якого обчислюється пенсія військовослужбовцям та деяким іншим особам виходить за межі компетенції органів Пенсійного фонду України, підставою для здійснення головним управлінням Фонду в області індивідуального перерахунку пенсії, пов'язаного з уточненням розміру грошового забезпечення або його окремих видів, може бути тільки офіційне подання таких документів, з необхідним поясненням уповноваженими структурними підрозділами Міністерств та відомств, що зроблено не було.
Стосовно складової грошового забезпечення - доплату за вислугу років у розмірі 50% до пенсії, яка при первинному призначенні пенсії в довідці про додаткові види грошового забезпечення від 21.01.2009 р. виданій Державною податковою адміністрацією в Рівненській області, не зазначено.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та пункту 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям строкової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393, пенсії обчислюються в розмірі грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою; окладу за військове звання; процентної набавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки, доплати підвищення) та премії в розмірі, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того апелянт зазначає, що матеріальна допомога, яка була нарахована позивачу в квітні 2007 та в червні, жовтні 2008 року, не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення, що включаються при обчисленні пенсії, а тому в головного управління Пенсійного Фонду в області немає правових підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 у бік збільшення на підставі довідки головного управління Міндоходів у Рівненській області.
Посилання на норми постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 /о 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» є взагалі безпідставними, оскільки 07.08.2013 дана постанова втратила винність.
З огляду на зазначене просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до повідомлення № 163/03 від 23.02.2009 року ОСОБА_1 з 22 лютого 2009 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 86 % грошового забезпечення по вислузі 32 років з доплатою за вислугу 40%. Відповідно до довідки № 147/17-00-05-25 від 16 жовтня 2014 року головного управління Міндоходів в Рівненській області про складові заробітної плати ОСОБА_1 у 2007 році отримав 12394,00 грн., у 2008 році отримав 12967,00 грн., 8076.00 грн. та 4891.00 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових потреб.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплат праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того чи входять вони до структури заробітної плати.
Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у п.п.1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15. 17 і 18 ст.11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Однак розглядаючи спір суд першої інстанції не врахував вимоги ч. 2 ст. 99 КАС України згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчисляється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом (22.12.2014 року), відсутність заяви та поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині з 08.12.2013 року по 21.06.2014 року включно слід залишити без розгляду.
Стосовно решти позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії з врахуванням до середньомісячного заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсії сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення у 2007 та 2008 роках, доплати за вислугу років у розмірі 40 % пенсії у 2007 та 2008 роках, виходячи з розміру 86 % від сум грошового забезпечення, виплатити недоплачену пенсію, то, враховуючи дату звернення до суду та ч. 2 ст. 99 КАС України позов підлягає задоволенню лише починаючи з 22.06.2014 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позовних вимог до головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, слід відмовити, оскільки ОСОБА_1 не перебуває на обліку в даному управлінні, а тому вимоги є безпідставними.
З врахуванням вище наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, с. 203, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задовольнити частково, постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2015 року у справі № 344/20060/14-а- скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 22.06.2014 року перерахунок пенсії з врахуванням до середньомісячного заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсії сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення у 2007 та 2008 роках, доплати за вислугу років у розмірі 40 % пенсії у 2007 та 2008 роках, виходячи з розміру 86 % від сум грошового забезпечення, виплатити недоплачену пенсію за період з 22.06.2014 року та виплачувати в подальшому.
Позовні вимоги за період з 08.12.2013 року по 21.06.2014 року включно залишити без розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
ОСОБА_2
Повний текст постанови виготовлений 26.06.2015 року