Справа: № 826/5881/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
02 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Преса-Трейд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Преса-Трейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 березня 2015 року № 29226552209.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві була проведена позапланова невиїзна документальна перевірку ТОВ «Преса-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Конкорд Лоджистик» за період з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року.
Результати перевірки відображено в акті перевірки від 04 березня 2015 року № 182/26-55-22-09/35371243, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 100000,00 грн. за жовтень 2014 року.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2015 року № 29226552209, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 150000,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 100000,00 грн., за штрафними санкціями - 50000,00 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Конкорд Лоджистик» не мали реального характеру, оскільки не підтверджуються необхідними документами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу, не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Конкорд Лоджистик» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарських операцій цим суб'єктом господарювання.
Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Преса-Трейд» (замовник) і ТОВ «Конкорд Лоджистик» (рекламіст) укладено договір від 02 жовтня 2014 року № 15/10 про надання рекламних послуг.
Згідно з умовами вказаного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги щодо якісного та своєчасного виготовлення для замовника рекламних аудіо роликів (надалі - аудіоматеріали), а також послуги щодо розміщення рекламних матеріалів замовника (або його клієнтів) в рекламних блоках радіостанції «Авторадіо», радіостанції «Ретро FM», радіостанції «Europa Plus» у відповідності з умовами даного договору та додатками до нього. Період, загальний час рекламної кампанії, а також вид та тривалість рекламних матеріалів, графік виходу реклами зазначаються в додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3 договору визначено обов'язок рекламіста узгодити з позивачем медіа-план розміщення рекламних матеріалів, організувати проведення рекламної кампанії шляхом розміщення аудіо ролика в рекламних блоках визначених договором радіостанцій, почати проведення рекламної кампанії лише після узгодження всіх питань з замовником, надати для підписання звіти щодо наданих рекламних послуг у вигляді актів наданих послуг.
Вартість послуг, що надаються рекламістом, у відповідності до умов цього договору, визначається додатками до нього.
Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Конкорд Лоджистик» укладено договір від 02 жовтня 2014 року № 16/10 про надання рекламних послуг, умови якого ідентичні умовам договору від 02 жовтня 2014 року № 15/10 про надання рекламних послуг, крім радіостанцій, на яких мають розміщуватись рекламні матеріали («Джем ФМ», «Голос столиці», «Наше радіо»).
На підтвердження виконання робіт в рамках укладених договорів позивачем долучено до матеріалів справи медіа-плани, акти надання послуг від 31 жовтня 2014 року № 15, 16.
ТОВ «Конкорд Лоджистик» виписало позивачу податкові накладні від 31 жовтня 2014 року № 15, 16, які стали підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 18 листопада 2014 року № 3325, 3348.
Позивачем задекларовано податок на додану вартість в розмірі 54000,00 грн. згідно податкової накладної від 31 жовтня 2014 року № 15 та в розмірі 4600,00 грн. на підставі податкової накладної від 31 жовтня 2014 року № 16, виписаних ТОВ «Конкорд Лоджистик» у зв'язку з придбанням послуг.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій з огляду на наступне.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон).
Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).
Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Колегією суддів досліджено акти про надання послуг № 15 від 31.10.2014 та № 16 від 31.10.2014. З цих документів неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції, оскільки в графі найменування робіт (послуг) вказано - «рекламна кампанія на радіо за жовтень 2014 року».
Відповідно до п. 2.2 договорів про надання рекламних послуг, що ідентичні за змістом, період та загальний час рекламної кампанії, а також вид та тривалість рекламних матеріалів зазначаються в додатках до цього договору, що є його невід'ємною частино.
В матеріалах справи відсутні додатки до договору, в яких повинні бути конкретизовані зміст та обсяг послуг, що надаються.
Таким чином, акти приймання-передачі не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Стосовно виконання послуг з виготовлення ТОВ «Конкорд Лоджтистик» рекламних аудіо роликів в рамках договору від 02 жовтня 2014 року № 15/10 про надання рекламних послуг, в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження їх надання позивачу.
Крім того, податковим органом з податкової звітності ТОВ «Конкорд Лоджистик» встановлено, що на підприємстві працює 1 особа.
Щодо наданих позивачем доказів використання рекламних послуг у власній господарській діяльності колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи неможливо встановити, що договори оренди, які були укладені позивачем з іншими суб'єктами господарювання в результаті проведеної рекламної кампанії.
Наведене підтверджується також і тим, що більшість наданих позивачем договорів оренди було укладено до підписання договорів про надання рекламних послуг з ТОВ «Конкорд Лоджистик».
Тобто, по суті не надано тих матеріалів, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.
Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача), з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.
Суд у взаємозв'язку з викладеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.
Враховуючи наведені правові норми, а також встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем документи на підтвердження податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товару від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право податковий кредит.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Конкорд Лоджистик» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту не підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість відповідає дійсним обставинам справи.
Перевіряючи доводи позивача щодо неправильного визначення штрафних санкцій за встановлене порушення, колегія суддів виходить з наступного.
Із розрахунку штрафних (фінансових санкцій), застосованих до ТОВ «Преса-Трейд», що міститься в матеріалах справи (а.с. 10, том 1) вбачається, що до платника податків згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 04.03.2015 № 182/26-55-22-09/35371243 застосовано штрафні санкції у розмірі 50 % від суми заниженого податку (100 000 грн.) - 50 000 грн.
Позивач, не погоджуючись з таким розрахунком, зазначає, що у спірних правовідносинах відсутнє повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, що згідно з вимогами п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
У розумінні п.123.1 ст.123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.
Судом встановлено, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 23 березня 2015 року № 29226552209 за порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 150000,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 100000,00 грн., за штрафними санкціями - 50000,00 грн.), що свідчить про застосування ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві суми штрафних санкцій розміром 50%.
Відповідачем було долучено до матеріалів справи копію податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.12.2013 № 101626552207, яким ТОВ «Преса-Трейд» за порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 170579,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 136463,00 грн., за штрафними санкціями - 34116,00 грн.).
Вказане податкове повідомлення-рішення не було оскаржене.
З наведеного вбачається, що позивачем було повторно протягом 1095 днів вчинено протиправне діяння за обставин, передбачених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо правомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% та відсутності підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 112, 244-2, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Преса-Трейд» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 02.07.2015
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.