ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.06.2015Справа №910/11362/15
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»
Провідшкодування шкоди в розмірі 4 033, 82 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача: Мирончук Ю.І. - за дов.;
від відповідача: не з'явились
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про виплату страхового відшкодування в розмірі 4 033, 82 грн.
Ухвалою суду від 05.05.2015р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.06.2015р.
В судовому засіданні 25.06.2015. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі .
Відповідач у судове засідання не з'явився, представників не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив, відзив, витребуваний ухвалою суду від 05.05.2015 р. про порушення провадження у справі не подав. Водночас, ухвала суду від 05.05.2015р. направлена на адресу відповідача: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 6. Дана ухвала суду від 05.05.2015р. була повернута суду поштою з зазначенням: „ за закінченням встановленого строку зберігання " .
Тому повернення ухвали господарського суду від 05.05.2015р. з зазначенням: „ за закінченням встановленого строку зберігання " з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
11 листопада 2013 року між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та Чеботаєвою Іриною Валеріївною було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, серія АМ №077780, предметом якого є страхування транспортного засобу «Audi A5», державний реєстраційний номер АА 7757 КС.
12 травня 2014 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Audi A5», державний реєстраційний номер АА 7757 КС під керуванням водія Чеботаєвої І.В. та транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер АА 6807 МН під керуванням водія Стецюка В.А.
Згідно з довідки ВДАІ та Постанови Печерського районного суду міста Києва від 16 червня 2014 року вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Стецюком В.А. п. 10.2. правил дорожнього руху України.
Таким чином, Стецюк В.А. є винною особою у спричиненні пошкоджень транспортного засобу «Audi A5», державний реєстраційний номер АА 7757 КС.
На підставі Рахунку №2310148685-4 від 19.05.2014р. та згідно з страховим актом №UА2014051200037/L01/01 від 23.05.2014р. Позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 4 033, 82 грн., за вирахуванням безумовної франшизи в розмірі 1 929, 81 грн. (5 963, 63 грн. - 1929, 81 грн.), на користь Чеботаєвої І.В., що підтверджується платіжним дорученням №23364 від 23.05.2014р.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Toyota», державний реєстраційний номер АА 6870 МН на момент ДТП, була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «НАСТА» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/5524500, за яким останнє взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
Тому, 07 жовтня 2014 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою в порядку суброгації №353/2014 на суму 4 033, 82 грн. Однак, Відповідач не сплатив вказану заборгованість.
В обґрунтування своїх позовних вимог, Позивач посилається на ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до якого до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічне положення міститься і у ст. 993 Цивільного Кодексу України.
За твердженням Позивача, після виплати страхового відшкодування Страхувальнику, до Страховика (Позивача) перейшло право вимоги до відповідальної особи про стягнення страхового відшкодування в розмірі 4 033, 82 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.
Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Як вбачається з матеріалів справи вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, згідно з актом виконаних робіт, відповідно до рахунку ТОВ «Атлант-М Лепсе» №2310148685 від 16.05.2014р., становить 5 963, 62 грн.
Відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Документом, який підтверджує дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, є акт виконаних робіт. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжне доручення (інший документ, який підтверджує факт перерахування коштів на відновлювальний ремонт).
На підставі вищевказаного Договору добровільного страхування АМ077780 від 11.11.2013р, страхового акта № UА2014051200037/L01/01 від 23.05.2014р., розрахунку суми страхового відшкодування до нього, позивач виплатив страхове відшкодування у сумі 4 033, 82 грн. шляхом перерахування на рахунок ТОВ «Атлант-М Лепсе» вказаної суми коштів. Дана обставина підтверджуються платіжним дорученням №23364 від 23.05.2014р., копія якого міститься у матеріалах справи.
Отже, факт виплати позивачем, як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілій у ДТП особи, страхового відшкодування в розмірі 4 033, 82 грн., виходячи з фактичної вартості ремонту визначеної відповідно до документів станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, суду доведений.
Відтак, ПАТ СК "ПЗУ Україна", здійснивши виплату страхового відшкодування, набула права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 4 033, 82 грн.
Згідно з частиною 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно Стецюком В.А. внаслідок експлуатації автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер АА6807МН.
На час скоєння вищевказаної ДТП (12.05.2014р.) цивільно-правова відповідальність Стецюка В.А. за шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер АА6807МН була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АС/5524500 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн., франшиза - 0, 00 грн.
Отже, відповідач є особою на яку полісом АС/5524500 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої транспортному засобу «Audi A5», державний реєстраційний номер АА7757КС.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу АС/5524500 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статті 1191 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, виходячи із розміру реально завданих збитків і в межах суми, що перейшла до позивача у порядку регресу, та за мінусом встановленої франшизи, тобто суму 4 033, 82 грн.
Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Позивач довів, що його позовні вимоги щодо стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по судовому збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 6; Код: 35893575) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62; Код: 20782312) відшкодування шкоди в розмірі 4 033 (чотири тисячі тридцять три) грн. 82 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 30.06.2015р.
Суддя І.І.Борисенко