номер провадження справи 18/86/15
25.06.2015 справа № 908/3181/15
за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Бегон-Компані" (69002, місто Запоріжжя, вул. Глісерна, 1-а)
про стягнення 7363,55 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Вініченко О.В., довіреність № 19/2943 від 01.04.2015 р., паспорт серії СЮ №249487 від 02.03.2012 р.;
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області 14.05.2015 р. звернувся позивач публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Бегон-Компані" про стягнення 4987,73 грн., які складаються з: 3404,21 грн. основного боргу, 426,22 грн. пені, 65,26 грн. 3% річних та 1092,04 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 468 від 16.12.2011 р., внаслідок чого утворилась заборгованість. Позивач, керуючись умовами договору та приписами діючого законодавства, враховуючи наявність порушення відповідачем грошового зобов'язання нарахував до сплати пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Позов обґрунтований ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України.
Ухвалою суду від 15.05.2015 року порушено провадження у справі № 908/3181/15, присвоєно справі номер провадження 18/86/15, судове засідання призначене на 10 червня 2015 року; розгляд справи відкладався на 25.06.2015 р., здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами, та закінчений 25.06.2015 р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.
Судом 10.06.2015 р. прийняті до розгляду збільшені позовні вимоги про стягнення 4220,61 грн. основного боргу, 724,93 грн. пені, 84,45 грн. 3% річних та 1865,80 грн. інфляційних втрат.
В судовому засіданні 25.06.2015 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені в позові та клопотанні від 11.06.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач, враховуючи положення ст. 22 ГПК України, просив суд стягнути з ТОВ «Бегон-Компані» 1192,69 грн. пені.
Клопотання від 11.06.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог відповідало положенням ст. 22 ГПК України, не порушувало права та законних інтересів інших осіб, тому прийнято судом для розгляду.
Отже, судом розглянуті позовні вимоги про стягнення 7363,55 грн., які складаються з: 4220,61 грн. основного боргу, 1192,69 грн. пені, 84,45 грн. 3% річних та 1865,80 грн. інфляційних втрат.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20691516 від 10.06.2015 р. місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю «Бегон-Компані» є: 69002, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 1-А. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце і час розгляду справи.
Заслухавши представника позивача. вивчивши матеріали справи, суд,
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (виконавець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Бегон-Компані» (замовник, відповідач у справі) 16.12.2011 р. уклали договір на технічне обслуговування та ремонт газопроводів і споруджень на них № 468 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець відповідно до Правил безпеки систем газопостачання України приймає на технічне обслуговування та плановий ремонт: зовнішні мережі газопостачання спортивно-готельного комплексу ТОВ "Бегон-Компані" по вул. Глісерна, 1-а в м. Запоріжжі.
1. Газопровід середнього тиску Ду - 50 мм/діаметром 63 мм від місця урізання в газопровід середнього тиску Ду = 100 мм по вул. Глісерна до ШГРП спортивно-готельного комплексу довжиною 294,2 п.м, включаючи:
- підземна частина газопроводу з поліетиленових труб діаметром 63 мм довжиною 292,0 п.м;
- надземна частина газопроводу Ду = 50 мм довжиною 2,2 п.м;
- безколодязне встановлення поліетиленового крану - 2 шт.;
- кран кульовий Ду = 50 мм у зовнішнім виконанні - 1 шт.;
- контрольна трубка на виході газопроводу із землі - 1 шт.;
- ковер з сигнальним проводом (КСП) - 2 шт.
2. ШГРП-К-321-2-1К (з регулятором RВІ - 2 шт.) - 1 шт.
- заземлюючий пристрій ШГРП - 1 шт.
3. Газопровід низького тиску діаметром 110/108/89 мм від ШГРД до крану на виході газопроводу із землі біля будівлі спортивно-готельного комплексу довжиною 27,1 п.м, включаючи:
- підземна частина газопроводу з поліетилену діаметром 110 мм довжиною 24,8 п.м;
- надземна частина газопроводу Ду = 100 мм довжиною 2,1 п.м;
- надземна частина газопроводу Ду = 80 мм довжиною 0,2 п.м;
- кран кульовий Ду = 100 мм у зовнішнім виконанні - 1 шт.;
- контрольна трубка на вході і виході газопроводу з землі - 2 шт.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що перелік робіт, кількість і періодичність технічного обслуговування та планового ремонту обмовляються в додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 2.2.4 договору замовник зобов'язується провадити оплату робіт відповідно до п. 3.4 даного договору.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що вартість виконуваних робіт без ПДВ за даним договором на момент висновку становить 13900,50 грн., ПДВ 20% - 2780,10 грн.
Оплата за технічне обслуговування та ремонтні роботи проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця щомісяця (щокварталу), не пізніше 10 числа м'ясця, що випливає за звітним місяцем (кварталом), відповідно до рахунку, виставленого виконавцем (п. 3.4 договору).
Здача-приймання робіт за даним договором оформлюється актом виконаних робіт, що підписується повноважними представниками обох сторін (п. 4.1 договору).
Враховуючи постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 228 від 07.03.2013 р. «Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)», 05.03.2014 р. сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору, згідно якої договір сторін викладено в новій редакції.
Пунктом 2.1 договору в новій редакції встановлено, що вартість послуг (робіт) визначається сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику, та становить 6317,46 грн., крім того, податок на додану вартість 1263,50 грн.
Пунктом 2.2 договору в новій редакції встановлено, що замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з експлуатації об'єкта замовника, визначену в пункті 2.1 цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку: на протязі 10 календарних днів від дати отримання акту виконаних робіт, яка підтверджується розпискою про отримання.
Про факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг з технічного обслуговування та ремонту газопроводів і споруджень у листопаді 2013 р., грудні 2013 р., у третьому та четвертому кварталі 2014 р. та першому кварталі 2015 р., свідчать підписані обома сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2013 р. № 11/468, від 31.12.2013 р. № 12/468, від 30.09.2014 р. № 3/468, від 31.12.2014 р. № 4/468, від 31.03.2015 р. № 1/468. Зазначені акти підписані з боку відповідача без зауважень, про що міститься відповідний запис.
Відповідач зобов'язання щодо вчасної та повної оплати наданих послуг з не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4220,61 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 468 від 16.12.2011 р. та додатковою угодою № 1 до договору від 05.03.2014 р., якою договір викладено в новій редакції, у розмірі 4220,61 грн. підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо повної оплати наданих послуг з технічного обслуговування та ремонту газопроводів і споруджень на них у розмірі 4220,61 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем.
Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 4220,61 грн. заборгованості за надані послуги задовольняється судом.
За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач, враховуючи положення пунктів 5.2 договору та договору в новій редакції, просив стягнути 1192,69 грн. пені за період прострочення з 11.12.2013 р. по 25.06.2015 р.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що при порушенні строку оплати, передбаченого п. 3.4 даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати.
Пунктом 5.2 договору в новій редакції встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг (робіт) виконавця замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, за кожний день прострочення.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Для обчислення строків виконання зобов'язання та їх закінчення застосовуються правила глави 18 розділу 5 книги першої ЦК України, в тому числі правила ч. 5 ст. 254 ЦК України.
Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 1192,69 грн. є невірним, оскільки позивачем не враховано положення п. 6 ст. 232 ГПК України та ч. 5 ст. 254 ЦК України.
Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в частині стягнення 676,83 грн. пені за період з 11.12.2013 р. по 25.06.2015 р., в частині стягнення 515,86 грн. пені, суд відмовляє в задоволенні позову.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 84,45 грн. за період з 11.12.2013 р. по 10.06.2015 р. та інфляційні втрати у розмірі 1865,80 грн. за період прострочення з грудня 2013 р. по квітень 2015 р. включно.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.
Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період прострочення з грудня 2013 р. по квітень 2015 р. включно у розмірі 1865,80 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Наданий розрахунок 3% річних суд визнав виконаним хибно, оскільки позивачем не вірно визначена дата прострочення виконання зобов'язання по оплаті послуг за 4 квартал 2014 р. (ч. 5 ст. 254 ЦК України) та, як наслідок, невірно визначена кількість днів прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з перерахунком, зробленим судом, 3% річних за зазначений позивачем період з 11.12.2013 р. по 10.06.2015 р. складають 84,32 грн., тобто в цій частині позов задовольняється, в частині стягнення 0,13 грн. 3% річних в позові відмовляється.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказів оплати наявної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав; доказів, які б спростовували повністю або частково позицію позивача також суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бегон-Компані» (69002, місто Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 31001968) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (69035, місто Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716) 4220,61 грн. (чотири тисячі двісті двадцять грн. 61 коп.) основного боргу за листопад 2013 р., грудень 2013 р., третій та четвертий квартал 2014 р., перший квартал 2015 р., 676,83 грн. (шістсот сімдесят шість грн. 83 коп.) пені, 84,32 грн. (вісімдесят чотири грн. 32 коп.) 3% річних, 1865,80 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят п'ять грн. 80 коп.) інфляційних втрат, 1698,98 грн. (одну тисячу шістсот дев'яносто вісім грн. 98 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 30 червня 2015 р.