номер провадження справи 17/71/15
23.06.2015 Справа № 908/2501/15-г
за позовною заявою: приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектний інститут систем автоматизації та управління", 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 17
до відповідача: публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1
про стягнення 5 812 805,27 грн.
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: Портянко Г.А., довіреність від 19.03.15 № 49
Ручаєвський О.Л., паспорт від 22.06.07
від відповідача: Пругло Т.М., довіреність від 18.03.15 № 09/125
10.04.15 до господарського суду звернулось приватне акціонерне товариство "Науково-дослідний та проектний інститут систем автоматизації та управління" (далі ПрАТ "НДтаП інститут САтаУ") з позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" за договором від 13.09.13 № 2753/782 суми заборгованості в розмірі 5 812 805,27 грн., з якої: 5 008 074,35 грн. - основний борг, 505 668,78 грн. індекс інфляції, 57 382,28 грн. - 3% річних та 241 679,86 грн. - пеня.
10.04.15 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вказану вище позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 10.04.15 судом порушено провадження у справі № 908/2501/15-г, якій присвоєно № провадження 17/71/15. У сторін витребувані документи необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 14.05.15.
Ухвалою від 14.05.15 судом відкладено розгляд справи на 27.05.15.
За клопотанням представників сторін розгляд справи 27.05.15 здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Ухвалою від 27.05.15 судом за заявою представника позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 25.06.15, розгляд справи відкладено на 23.06.15.
За клопотанням представника відповідача розгляд справи розпочинаючи із 23.06.15 здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 23.06.15 представником відповідача заявлено клопотання за вих. від 22.06.15 про колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
Представник позивача проти вказаного клопотання заперечив.
Частиною 1 ст. 46 ГПК України передбачено, що справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі 3-х суддів.
Розглянувши клопотання представника відповідача, враховуючи категорію та складність справи, судом, відмовлено у його задоволенні через необґрунтованість.
У засіданні суду 23.06.15, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін роз'яснено про час написання рішення у повному обсязі.
Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, пояснював наступне. 13.09.13 між сторонами у справі укладено договір № 2753/782, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу обладнання, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Однак, зобов'язання щодо оплати поставленого обладнання в строк, визначений у договорі, відповідач виконав частково, внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 5 008 074,35 грн. Крім того, за порушення строків виконання основного зобов'язання позивачем відповідачу нараховано 505 668,78 грн. індексу інфляції, 57 382,28 грн. 3% річних та 241 679,86 грн. пені. На підставі викладеного, позивач керуючись ст.ст. 16, 526, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 265 ГК України просить суд позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та у доповненні до відзиву на позовну заяву проти позовних вимог заперечив повністю. Відповідач пояснював, що договір діяв до 31.12.13. У зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та індексу інфляції є безпідставними. Також, відповідач вважає, що сторонами не узгоджено, що саме слід вважати датою надходження ТМЦ: дату постачання обладнання виробником на територію України або дату постачання на склад відповідача. Отже, на думку відповідача, сторони не визначили строк виконання відповідачем грошових зобов'язань. У зв'язку з чим, обов'язок по сплаті грошових коштів у відповідача відсутній. Вимоги про стягнення пені є необґрунтованими оскільки договором не передбачено нарахування пені на вартість транспортних послуг. Крім того, як вказував відповідач, ціна обладнання зазначена з урахуванням транспортних витрат, які несе Постачальник. В свою чергу, позовні вимоги включають не тільки вартість товару, а й вартість транспортних витрат. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Як свідчать надані до матеріалів цієї справи позивачем документи, у т.ч. договір від 13.09.13 № 2753/782 з додатковими угодами № 1 та № 2 до нього від 15.11.13 та від 10.04.14 відповідно, а також надана представником відповідача в судовому засіданні 23.06.15 довіреність на представника відповідача у цій справі, 13.09.13 між публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (Покупець) та приватним акціонерним товариством "Науково-дослідний та проектний інститут систем автоматизації та управління" (Постачальник) було укладено договір на придбання технологічного обладнання код (вид) договору: 2 (Договір поставки) за № 2753/782.
А тому, суд виходить з того, що вірною назвою підприємства відповідача у справі за № 908/2501/15-г є назва у вигляді: публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі ПАТ "ММК ім. Ілліча"), а не помилково вказана позивачем у тексті своєї позовної заяви у цій справі назва у вигляді - приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
При цьому, вказуючи наведене вище суд був виходив з того, що відповідач фактично проігнорував вимоги ухвали суду у цій справі та не надав суду у т.ч. статутних документів підприємства відповідача. А тому, суд виходив із назви відповідача у тому вигляді, яка була вказана сторонами в договорі від 13.09.13 у цій справі (з урахуванням додаткових угод до нього за № 1 та за № 2 від 15.11.13 та від 10.04.14 відповідно.
13.09.13 між публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (Покупець) та приватним акціонерним товариством "Науково-дослідний та проектний інститут систем автоматизації та управління" (Постачальник) укладено договір № 2753/782 (на придбання технологічного обладнання) код (вид) договору: 2 (Договір поставки), за умовами якого (п. 1.1. договору) Постачальник зобов'язався передати, а Покупець прийняти та оплатити обладнання товари на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що кількість, номенклатура обладнання визначаються в специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною його частиною.
За умовами п.п. 3.1., 3.2. договору, постачання обладнання здійснюється видами транспорту, визначеними в специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити обладнання на умовах поставки, визначених в специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.
Відповідно до п. 4.1. договору, поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, вказані у специфікаціях та включають в себе податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші видатки Постачальника, пов'язані з постачанням обладнання.
Пунктом 10.5. договору сторони визначили, що цей договір діє до 31.12.13.
Додатковою угодою від 10.04.14 № 2 сторони продовжили строк дії договору від 13.09.13 № 2753/782 до 13.09.15 (п. 1 додаткової угоди № 2). Пунктом 2 додаткової угоди від 10.04.14 № 2 сторони домовились, що умови цієї угоди № 2 застосовуються до відносин між ними, які виникли до його підписання згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України, а саме: з 31.12.13.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, на виконання умов спірного договору від 13.09.13 та у відповідності до узгоджених між сторонами специфікацій за №№ 4, 7, 8, 10, 11, ПрАТ "Науково-дослідний та проектний інститут систем автоматизації та управління" поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 512 795,18 грн., що підтверджується наступними доказами:
- видатковими накладними, а саме: від 24.07.14 № РН-0000004 на суму 4 671 768,82 грн., від 24.09.14 № РН-000008 на суму 1 109 487,06 грн., від 26.11.14 № РН-000013 на суму 581 673,47 грн., від 26.11.14 № РН-000014 на суму 1 230,53 грн., від 26.11.14 № РН-000015 на суму 3 148 635,30 грн.;
- рахунками-фактурами, а саме: від 17.07.14 № СФ-0000035 на суму 4 671 768,82 грн., від 19.09.14 № СФ-0000051 на суму 1 109 487,06 грн., від 26.11.14 № СФ-0000066 на суму 581 673,47 грн., від 26.11.14 № СФ-0000067 на суму 1 230,53 грн., від 26.11.14 № СФ-0000068 на суму 3 148 635,30 грн.;
- довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та актами приймання-передачі обладнання, які наявні в матеріалах цієї справи.
Згідно із п. 5.2. договору, оплата за поставлене обладнання буде здійснюватись протягом строку, визначеного в специфікації, який відліковується з моменту поставки обладнання та надання документів, визначених в п. 6.3. цього договору.
Пунктом 5 узгоджених між сторонами специфікацій №№ 4, 7, 8, 10, 11 передбачено, що строк оплати поставлених ресурсів:100% протягом 30 календарних днів від дати надходження ТМЦ.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи № 908/2501/15-г свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар здійснив частково, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 5 008 074,35 грн.
Отже, відповідач порушив умов договору.
Факт наявності основної заборгованості у розмірі 5 008 074,35 грн. підтверджується матеріалами цієї господарської справи.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та у доповненні до відзиву на позовну заяву спростовуються наявними в матеріалах цієї справи доказами.
Оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним суми основного боргу в розмірі 5 008 074,35 грн., або доказів правомірності своїх дій щодо такої не сплати, суд вважає, що позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 5 008 074,35 грн. доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та, як наслідок, є такою, що підлягає задоволенню судом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.
З огляду на викладене, позивачем заявлено до стягнення суму пені в розмірі 241 679,86 грн. за період з 10.10.14 по 07.04.15 (розрахунки містяться в матеріалах справи).
Факт прострочення основного зобов'язання матеріалами справи № 908/2501/15-г доведено.
Розрахунок суми пені в розмірі 241 679,86 грн. здійснений позивачем вірно, у зв'язку з чим, вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.
В ході розгляду цієї справи відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до суми не більше 10 000 грн.
Розглянувши вказане клопотання про зменшення розміру пені, з'ясувавши правову позицію позивача з вказаного питання (який заперечив проти зменшення розміру пені) суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право (…) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 (із відповідними змінами) визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З огляду на викладене, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення сума пені в розмірі 241 679,86 грн. не перевищує суми простроченого відповідачем основного зобов'язання, поведінку винної сторони (у т.ч. вжиття чи не вжиття нею заходів до виконання зобов'язання), винятковість випадку, умов договору щодо порядку розрахунку, а також майнові інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
У зв'язку з викладеним, у задоволенні вищенаведеного клопотання судом відмовлено.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 57 382,28 грн. за період з 25.08.14 по 07.04.15 та індексу інфляції в розмірі 505 668,78 грн. за період з 13.10.14 по 07.04.15.
Розрахунок індексу інфляції в сумі 505 668,78 грн. за період з 13.10.14 по 07.04.15 здійснений позивачем вірно, у зв'язку з чим, вимоги в цій частині задовольнються судом повністю.
При цьому, за розрахунком суду, який здійснений з урахуванням ст.ст. 253, 254 ЦК України, розмір 3% річних складає 55 841,61 грн., що нараховані за загальний період з 27.08.14 по 07.04.15, з яких: в сумі 10 228,60 грн. за період з 27.08.14 по 07.04.15, в сумі 14 329,41 грн. за період з 25.10.14 по 07.04.15, в сумі 4 876,50 грн. за період з 27.12.14 по 07.04.15, в сумі 10,32 грн. за період з 27.12.14 по 07.04.15 та в сумі 26 396,78 грн. за період з 27.12.14 по 07.04.15.
У зв'язку з чим, вимоги про стягнення 3% річних задовольняються судом частково в розмірі 55 841,61 грн. за загальний період з 27.08.14 по 07.04.15. В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних відхиляються через необґрунтованість.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 73 060,63 грн. покладається на відповідача.
Судом роз'яснюється, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 ГПК України (…) після набрання законної сили наказ видається судом за заявою стягувача (…).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 46, 22, 33, 34, 44, 49, 69, 82, 821, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129, р/р 26002962487612 в ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» м. Донецьк, МФО 334851) на користь приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектний інститут систем автоматизації та управління" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Фурманова, 17, код ЄДРПОУ 00230467, р/р 2600800017057 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305675) - 5 008 074 (п'ять мільйонів вісім тисяч сімдесят чотири) грн. 35 коп. основного боргу, 241 679 (двісті сорок одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять) грн. 86 коп. пені, 55 841 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сорок одна) грн. 61 коп. 3% річних, 505 668 (п'ятсот п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 78 коп. індексу інфляції та 73 060 (сімдесят три тисячі шістдесят) грн. 63 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 30.06.15
Суддя В.Л. Корсун