номер провадження справи 17/61/15
23.06.2015 Справа № 910/7526/15-г
за позовною заявою: публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод", 03062, м. Київ, просп. Перемоги, 77/1, кв. 20
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп", 84116, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Бульварна, буд. 10, кв. 116
адреса для листування: 02098, м. Київ, а/я 5
про визнання недійсним договору
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Пахолок О.О., довіреність від 12.03.15 № 01-12/03/15
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.03.15 позовну заяву публічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" (далі ПАТ "Феодосійський МЗ") до товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" (надалі ТОВ "Укркомерцгруп") про визнання договору недійсним направлено за підсудністю до господарського суду Запорізької області.
06.04.15 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено справу № 910/7526/15-г до розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 06.04.15 судом порушено провадження у справі № 910/7526/15-г, якій присвоєно № провадження 17/61/15. У сторін витребувані документи необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 12.05.15.
Ухвалою від 27.04.15 судом відмовлено ПАТ "Феодосійський механічний завод" у задоволенні клопотання позивача б/н від 22.04.15 (вх. номер до суду - 22.04.15) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання з посиланням на норми ст. 741 ГПК України суд виходив з того, що станом на час розгляду цього клопотання від позивача у справі не надійшло жодного документу (оригіналу), які витребовувались судом від позивача ухвалою у цій справі від 06.04.15 та без повідомлення суду про причини не надання таких документів чи матеріалів.
Крім того, суд виходив з того, що розгляд цієї справи здійснюється (здійснювався) в порядку господарського судочинства. І доводи кожної із сторін, у т.ч. представника позивача, які викладені у тексті позовної заяви у цій справі, не є … такими які (доводи) не потребують доказуванню. А завантаженість чи можлива хвороба адвоката позивача у цій справі не позбавляє права керівника підприємства позивача самому з'явитись в судове засідання чи забезпечити явку в суд іншого уповноваженого компетентного представника позивача. Тим більше, з урахуванням того, що з метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі по суті спору суд зобов'язаний безпосередньо дослідити матеріали справи, надані сторонами докази … на підставі яких підтвердити чи визнати такими, що не знайшли свого підтвердження доводи позивача у т.ч. в частині того, що оспорюваний у цій справі договір купівлі-продажу укладений шляхом злочинної домовленості представника позивача за довіреністю - Гаврилюка Ю.В., Гепни Б.І. та директора ТОВ "Укркомерцгруп" Вакуленка С.В.
Ухвалою від 12.05.15 судом у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено на 27.05.15.
Ухвалою від 27.05.15 судом за заявою представника відповідача продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 23.06.15, розгляд справи відкладено на 23.06.15.
17.06.15 судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, про що винесено відповідну ухвалу.
На адресу суду надійшло клопотання представника позивача від 12.06.15, яким останній просить суд зупинити провадження у справі № 910/7509/15-г до вирішення господарським судом м. Києва справи № 910/7865/14 за позовом Борсало О.В. до ПАТ «ФМЗ» про визнання рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «ФМЗ» від 29.04.13, оформлених протоколом № 1 від 13.05.13, від 08.06.13 та від 01.04.14 недійсними по суті.
Представник відповідача проти заявленого клопотання заперечив.
Розглянувши в засіданні 23.06.15 клопотання позивача від 12.06.15 про зупинення провадження у цій справі судом відмовлено у його задоволенні з огляду на наступне.
Господарським судом Запорізької області (суддя Корсун В.Л.) розглядається справа за № 910/7526/15-г, в якій надійшло вказане вище клопотання.
Разом з тим, в провадженні судді Корсуна В.Л. станом на час розгляду вказаного клопотання не знаходилась та не знаходиться справа за № 910/7509/15-г (в якій заявник просить суд зупинити провадження) за позовом ПАТ "Феодосійський механічний завод" до ТОВ "Укркомерцгруп" про визнання договору купівлі-продажу не дійсним (якого саме договору та від якої дати автором клопотання не вказано).
При цьому, жодних уточнень (в розумінні ст. 22 ГПК України) позивач суду з цього приводу не надав, конкретизацію свого клопотання в частині зазначення вірного номеру справи суду не повідомив.
За приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Відповідно до вищенаведеної процесуальної норми … пов'язаність справ полягає в тому, що рішення ін. суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предмету позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості позовних вимог.
Враховуючи те, що в провадженні судді Корсуна В.Л. не знаходиться справа за № 910/7509/15-г, не розгляд господарським судом м. Києва справи № 910/7865/14 не вплине на збирання та оцінку доказів у справі № 908/7526/15-г, а також те, що господарський суд в ході розгляду справи № 908/7526/15-г не є обмеженим у своїй юрисдикції щодо розгляду і вирішення цієї справи по суті спору внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предмету позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості позовних вимог, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі господарського суду Запорізької області за № 908/7509/15-г.
За заявою представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 23.06.15, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику відповідача роз'яснено про час написання рішення у повному обсязі.
Позивач у своїй позовній заяві, зазначав наступне. В травні 2014 р. в ході досудового розслідування справи ПАТ "Феодосійський механічний завод" стало відомо, що від його імені на користь ТОВ "Укркомерцгруп" незаконно було відчужено 11/50 частин виробничої площадки загальною площею 2 657,6 кв.м. за договором купівлі-продажу від 19.03.14. Позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 19.03.14 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню оскільки виконуючим обов'язки директора Гаврилюк Ю.В. перевищив ліміт встановлений для виконавчого органу товариства. Крім того, позивач вказував про наявність зловмисної домовленості між сторонами при укладенні оспорюваного правочину. Директор ПАТ "Феодосійський механічний завод" Макаров М.В. не мав права діяти від імені позивача та уповноважувати будь-яку особу на представництво інтересів підприємства в т.ч. на відчуження нерухомого майна. Отже, на думку позивача, у директора ПАТ "Феодосійський механічний завод" не було необхідного обсягу повноважень на його укладення. При цьому, відповідач був належним чином повідомлений про обмеження повноважень виконавчого органу ПАТ "Феодосійський механічний завод". На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 92, 203, 215, 232, ЦК України та Законом України «Про акціонерні товариства», просить суд позов задовольнити.
Відповідач у відзиві від 27.04.15 на позовну заяву проти позовних вимог заперечив повністю. Вважає, що всі умови договору купівлі-продажу від 19.03.14 були сторонами виконані в повному обсязі та у відповідності до норм чинного законодавства України. Жодним рішенням, яке б набрало законної сили, не встановлено факту незаконності призначення членів наглядової ради та незаконності звільнення попередніх членів наглядової ради ПАТ "Феодосійський механічний завод". Крім того, як вказував відповідач, факт рейдерства, про яке зазначає позивач, офіційно не встановлено. Керівництво ПАТ "Феодосійський механічний завод" погодилось із справжністю договору та прийняло його до повного виконання шляхом списання майна з активів підприємства. В свою чергу, Покупець сплатив в повному обсязі вартість спірного нерухомого майна, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах цієї справи. У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що договір купівлі-продажу від 19.03.14 відповідає чинному законодавству України, а посилання позивача на його недійсність є хибними та необґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
19.03.14 між публічним акціонерним товариством "Феодосійський механічний завод" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 11/50 частин комплексу, за умовами якого (п. 1.1. договору) публічне акціонерне товариство "Феодосійський механічний завод" зобов'язалось передати у власність Покупця - товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп" 11/50 частин комплексу будівель та споруд механічного заводу, загальною площею 2 657,6 кв.м. від комплексу будівель та споруд механічного заводу, загальною площею 11 923,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Чкалова, буд. 86, а Покупець прийняти у власність 11/50 частин комплексу, будівель та споруд механічного заводу і зобов'язується сплатити за згадані 11/50 частин комплексу, будівель та споруд механічного заводу визначену цим договором грошову суму.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що 11/50 частин комплексу, будівель та споруд механічного заводу складається з (дослівно):
- адміністративне за планом літера И, загальною площею 608,1 кв.м.;
- прохідна за планом літера К, загальною площею 139,0 кв.м.;
- виробниче за планом літера О з прибудовами за планом літера о, о1 та антрісолью, загальною площею 1910,5 кв.м.;
- сарай 3;
- брама 7;
- бензохранилище 15;
- мостіння 10 (загального користування).
Згідно з п. 1.6. договору, Покупець набуває у повному обсязі права власності на 11/50 частин комплексу (володіння, користування, розпорядження) з моменту державної реєстрації цього договору.
Відповідно до Висновку про вартість об'єкта, виданого суб'єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство експертної оцінки» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 11849/11, виданий Фондом Державного Майна України 18.05.11), ринкова вартість 11/50 частин комплексу, станом на 31.10.13, становить 360 193,88 грн. (п. 2.1. договору).
За змістом п.п. 2.2., 2.3. договору, ціна продажу 11/50 частин комплексу становить 360 193,88 грн., які Продавець отримав повністю від Покупця під час укладення цього договору. Така вартість 11/50 частин комплексу визначена сторонами за взаємним погодженням за відсутності примусу як будь-якої із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на 11/50 частин комплексу; на їх розсуд визначена в цьому договорі вартість саме цих 11/50 частин комплексу є справедливою і відповідає його дійсній вартості. Своїм підписом під цим договором Продавець підтверджує факт повного розрахунку за продані 11/50 частин комплексу і відсутність щодо Покупця претензій будь-якого фінансового характеру.
Відповідно до п. 3.1. договору, укладаючи цей договір Продавець свідчить та заявляє, що є належним власником 12/50 частин комплексу, ніяким чином не обмежений у розпорядженні майном, дані про місце розташування і коротка технічна характеристика якого наведена у Розділі 1 цього договору: його право власності оформлено належним чином шляхом складання та видачі всіх без винятку передбачених чинним законодавством України документів, що підтверджує право власності на нерухоме майно і право розпорядження цим майном.
Умовами п. 4.1., 4.2. договору визначено, що цей договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (п. 3 ст. 640 ЦК України). Право власності на 11/50 частин комплексу, що є предметом цього договору, підлягає державній реєстрації (п. 1 ст. 182 ЦК України) та виникає у Покупця з дня такої реєстрації відповідно до закону (п. 4 ст. 334 ЦК України. Передача Продавцем 11/50 частин комплексу Покупцю здійснюється протягом 3-х робочих днів з дня укладення цього договору, про що Сторони укладають акт прийому-передачі.
Зміст наведеного вище договору свідчить, що останній був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюк О.Б. та зареєстровано в реєстрі за № 240.
Предметом позовних вимог у справі № 910/7526/15-г є визнання недійсним договору купівлі-продажу № 11/50 частин комплексу від 19.03.14 з підстав укладення цього договору зі сторони ПАТ "Феодосійський механічний завод" особою, яка не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності на його укладення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, ін. актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1).
Статтею 92 ЦК України унормовано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом (ч. 1). Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3).
Частиною 2 ст. 207 ЦК України (в редакції, що була чинна станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або ін. актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, оспорюваний позивачем договір купівлі-продажу № 11/50 частин комплексу від 19.03.14 був укладений зі сторони Продавця (позивача у цій справі) представником ПАТ "Феодосійський механічний завод" Гаврилюком Юрієм Васильовичем, який діяв на підставі довіреності посвідченої державним нотаріусом Першої феодосійської державної нотаріальної контори АР Крим Глєбовим П.В. від 27.01.14 за реєстровим № 1-25.
Зміст наведеної вище довіреності від 27.01.14, яка наявна в матеріалах цієї справи, свідчить, що ПАТ "Феодосійський механічний завод" в особі директора Макарова Макара Валерійовича, що діє на підставі Статуту ПАТ "Феодосійський механічний завод", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів протоколом від 05.01.14, протоколу засідання Наглядової ради ПАТ "Феодосійський механічний завод" від 09.01.14 № 1/01, уповноважив гр. Гаврилюка Юрія Васильовича представляти інтереси від імені ПАТ "Феодосійський механічний завод" у будь-яких установах, на підприємствах, в організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкованості, а також перед фізичними особами та юридичними особами з питань, пов'язаних з господарською діяльністю ПАТ "Феодосійський механічний завод", а також керування та розпорядження всім належним ПАТ "Феодосійський механічний завод" майном (…) Довіреність видана строком на один рік та дійсна до 27.01.15 з правом передоручення повноважень третім особам, якщо не була скасована раніше цієї дати у встановленому для того порядку, про що представник буде повідомлений письмово.
Відповідно до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. 1). Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3).
За змістом ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Нормами ст. 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (ч. 1). Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч. 3).
Статтею 246 ЦК України унормовано, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що Макаров М.В., який видав гр. Гаврилюку Ю.В. довіреність посвідчену 27.01.14, не мав права діяти від імені ПАТ "Феодосійський механічний завод" та уповноважувати будь-яку особу на представництво інтересів підприємства, в т.ч. на відчуження нерухомого майна, оскільки Макаров М.В. став керівником та підпис антом ПАТ "Феодосійський механічний завод" лише із 04.02.14.
Розглядаючи справу по суті спору судом враховано, що ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства» унормовано, що виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради (ч. 1). Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом (ч. 2). Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор) (ч. 3). Права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, ін. актами законодавства, Статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу (ч. 5).
Преамбулою до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців.
Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст. 1 цього Закону). (…) Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону (ст. 2).
Згідно із ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, що була чинною станом на час укладення договору від 19.03.14), відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1). В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у т.ч. підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи (ч. 2).
Частиною 1 ст. 18 вказаного вище Закону передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Отже, з урахуванням викладених вище положень, повноваження директора ПАТ "Феодосійський механічний завод" Макарова М.В. на право видачі гр. Гаврилюку Ю.В. довіреності від 27.01.14, реєстровий № 1-25 слід визначати виходячи з положень Статуту ПАТ "Феодосійський механічний завод" та відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 27.01.14, тобто в редакціях, які були чинні на момент видачі такої довіреності.
Відповідно до п. 9.3.1. статуту ПАТ "Феодосійський механічний завод" (в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод" віл 30.09.11, яка була чинною на момент видачі довіреності від 27.01.14, реєстровий № 1-25), директор є одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю.
До компетенції директора відносяться усі питання поточної діяльності товариства крім тих, що згідно законодавства України цього статуту та внутрішніх нормативних актів товариства віднесені до компетенції Загальних зборів чи Наглядової ради Товариства (п. 9.3.3. Статуту).
Згідно із п. 9.3.7. цього Статуту, Директор у процесі виконання своїх функцій має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, у т.ч.: розпоряджатись майном і грошовими коштами Товариства у межах, встановлених законодавством України, цим Статутом та внутрішніми нормативними актами Товариства; видавати довіреності на здійснення дій від імені Товариства.
Пунктом 9.3.8. вказаного вище Статуту визначено, що будь-яка угода по розпорядженню рухомим та нерухомим майном або інша угода укладена Директором від імені Товариства на суму, що перевищує встановлений для Директора ліміт, а також будь-яка угода по розпорядженню нерухомим майном, без отримання попередньої згоди Наглядової ради на укладення такої угоди визнається недійсною та не підлягає виконанню.
Пунктом 9.2.3. Статуту передбачено, що до виключної компетенції Наглядової ради належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є їх предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.
Відповідно до відомостей, які містяться у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданому на виконання вимог ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", копія якого долучена відповідачем до матеріалів цієї справи (том 2, аркуш справи № 134), станом на 27.01.14, тобто станом на час видачі Макаровим М.В. довіреності гр. Гаврилюку Ю.В., у графі «Прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи» зазначено: «Макаров Макар Валерійович (згідно статуту) - керівник, Макаров Макар Валерійович (згідно Статуту) - підписант» (мовою оригіналу).
Також, як вбачається, ця ж особа - Макаров Макар Валерійович значиться як керівник ПАТ "Феодосійський механічний завод" і у роздрукованому судом відповідно до ст.ст. 17, 221 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 19.03.14, тобто станом на час укладення договору купівлі-продажу № 11/50 частин комплексу від 19.03.14 (оригінал такого Спеціального витягу долучено судом до матеріалів цієї справи).
Вказане вище спростовує твердження представника позивача у цій справі про те, що видаючи довіреність на ім'я Гаврилюка Ю.В. (яка посвідчена 27.01.14) керівник підприємства позивача у цій справі (Макаров Макар Валерійович) взагалі не мав права діяти від імені ПАТ "Феодосійський механічний завод" оскільки став керівником ПАТ "Феодосійський механічний завод" лише із 04.02.14.
При цьому, судом критично оцінюються твердження представника позивача у цій справі (том 3, аркуш справи 1-10) в частині того, що Макаров Макар Валерійович взагалі не мав права діяти від імені ПАТ "Феодосійський механічний завод" оскільки став керівником ПАТ "Феодосійський механічний завод" лише із 04.02.14 із посиланням на якийсь витяг із ЄДРПОУ оскільки такий витяг позивачем не додано до таких письмових пояснень позивача (та таких витяг не вказано серед додатків до наведених вище пояснень).
Пунктом 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.
Припис абзацу 1 ч. 3 статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
У зв'язку з наведеним, господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:
- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абз. 2 частини 2 ст. 98 ЦК України);
- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
В матеріалах цієї справи відсутні будь-які докази на підтвердження внесення ПАТ "Феодосійський механічний завод" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів щодо наявності обмежень повноважень Макарова М.В., у т.ч. щодо видачі гр. Гаврилюку Ю.В. довіреності від 27.01.14 для представництва інтересів ПАТ "Феодосійський механічний завод".
В той же час, зміст Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 27.01.14 та станом на 19.03.14 свідчать, що таких обмежень директор ПАТ "Феодосійський механічний завод" Макаров М.В. як при видачі довіреності від 27.01.14 реєстровий № 1-25, так і при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу № 11/50 частин комплексу від 19.03.14 не мав.
Судом враховано, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач в ході розгляду цієї справи не довів, що ТОВ "Укркомерцгруп" в порядку, визначеному ст.ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника ПАТ "Феодосійський механічний завод" при укладенні оспорюваного правочину.
Також, з підстав викладених вище, суд визнає безпідставними та необґрунтованими посилання позивача на відсутність повноважень у Макарова М.В. щодо видачі гр. Гаврилюку Ю.В. довіреності від 27.01.14 на представництво інтересів ПАТ "Феодосійський механічний завод".
Судом враховано, що частиною 2 ст. 241 ЦК України передбачено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Згідно з наявними в матеріалах цієї справи копіями платіжних доручень від 10.04.14 № 42, від 11.04.14 № 47 та від 06.05.14 № 58 вбачається, що ТОВ "Укркомерцгруп" були перераховані грошові кошти в сумах 36 019,39 грн., 36 019,39 грн. та 288 155,10 грн. відповідно на розрахунковий рахунок ПАТ "Феодосійський механічний завод" в якості оплати за договором купівлі-продажу 11/50 частин комплексу від 19.03.14. Вказане свідчить про фактичне наступне схвалення ПАТ "Феодосійський механічний завод" оспорюваного позивачем у цій справі договору купівлі-продажу 11/50 частин комплексу від 19.03.14, а тому унеможливлюють визнання такого правочину недійсним в розумінні п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.
Поняття і види доказів визначено статтею 32 ГПК України, відповідно до якої, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ч. 2).
Статтею 35 ГПК України визначені підстави звільнення від доказування серед яких відсутня така (підстава), яку не потрібно доказувати - а саме: зловмисна домовленість однієї сторони правочину з іншою, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено право чин.
Розглядаючи цю справу по суті спору суд виходив з того, що відповідно до вимог ст. 42 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із положеннями ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33). Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи. Які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34).
В силу приписів ст. 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
З підстав наведених вище у тексті цього рішення доводи позивача про те, що договір купівлі-продажу № 11/50 частин комплексу від 19.03.14 був укладений внаслідок зловмисної домовленості між гр. Гаврилюком Ю.В. та ТОВ "Укркомерцгруп" не знайшли свого підтвердження зібраними у цій справі доказами, а тому відхиляються (доводи) судом, як необґрунтовані.
З огляду на викладені вище обставини справи суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами недодержання в момент укладення між ПАТ "Феодосійський механічний завод" та ТОВ "Укркомерцгруп" договору купівлі-продажу № 11/50 частин комплексу від 19.03.14 вимог, які є необхідними для визнання цього правочину судом недійсним.
У зв'язку з чим, у задоволенні позову судом відмовляється через недоведеність.
Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1218 грн. покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 32, 33, 34, 35, 49, 69, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 30.06.15.
Суддя В.Л. Корсун