61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
02.07.2015 Справа № 905/34/15
Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Маріуполь» м.Маріуполь Донецька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУКРТОРГ» м.Маріуполь Донецька область
про стягнення суми основного боргу у розмірі 73018,18грн., пені у розмірі 10891,76грн., 3% річних у розмірі 1442,49грн., інфляційних витрат у розмірі 22971,11грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен-Маріуполь» м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУКРТОРГ» м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 73018,18грн., пені у розмірі 10891,76грн., 3% річних у розмірі 1442,49грн., інфляційних витрат у розмірі 22971,11грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору купівлі - продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу №509/2330 від 01.02.2013р., позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач прийняти та оплатити продукцію в розмірі та строки, передбачені договором, однак свої зобов'язання відповідач у повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 73018,18грн.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 549, 625, 629, 692, 676, 857-860 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 6, 12,61, 64, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193, 265 Господарського кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
01.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНУКРТОРГ» (Покупець) м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рошен-Маріуполь» (Продавець) м.Маріуполь, укладено договір купівлі - продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу №509/2330.
Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець поставляє та передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному даним договором, згідно замовленню на поставку, товаросупроводжувальним документам, ціни в яких не можуть перевищувати затверджених в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п.3.3. договору, право власності на товар переходить до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної накладної).
Відповідно до п.6.1.3., сума даного договору визначається загальною сумою товарних накладних в період його дії.
Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну на переданий продавцем товар не пізніше 28 (двадцяти восьми) календарних днів від моменту передачі такої партії товару. (п.6.1.4. договору).
Згідно п.6.1.8. договору, продавець надає оригінал акту звірки покупцю не пізніше 10 календарних днів після закінчення звітного періоду. Останній зобов'язаний провести звірку взаєморозрахунків з продавцем. У разі ненадання акту звірки взаєморозрахунків продавцем у вказані строки, акт звірки покупця вважається затвердженим продавцем.
Відповідно до п.9.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2013р.
Якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менш, як за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати, припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких же умовах. (9.2. договору).
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договір №509/2330 від 01.02.2013р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання умов договору, позивачем було поставлено товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними: №25220 від 11.07.2014р. на суму 71338,46грн. (а.с.27-29), №25221 від 11.07.2014р. на суму 16251,19грн. (а.с.32), №32513 від 25.08.2014р. на суму 10002,22грн. (а.с.33), №32532 від 25.08.2014р. на суму 30665,90грн. (а.с.35-37), всього на суму 128257,77грн.
Позивач до матеріалів справи надав банківські виписки щодо оплати відповідачем отриманого товару за період з 03.01.2014р. по 21.08.2014р. (а.с.63-81).
Але, не всі надані позивачем до матеріалів справи банківські виписки можуть бути належними доказами по справі, оскільки предметом розгляду даної справи є видаткові накладні: за 11.07.2014р. та за 25.08.2014р., а саме: №25220 від 11.07.2014р. на суму 71338,46грн., №25221 від 11.07.2014р. на суму 16251,19грн., №32513 від 25.08.2014р. на суму 10002,22грн., №32532 від 25.08.2014р. на суму 30665,90грн., всього на суму 128257,77грн.
За даний період, як вбачається з банківських виписок: (зазначено: «оплата за продукти харчування згідно договору №509 від 01.02.2013р.») відповідачем оплачено: 08.08.2014р. 4000000грн. та 150000,0грн. (а.с.80), 21.08.2014р. 100000,00грн. (а.с.81), всього на загальну суму 290000,00грн.
Таким чином, сума перерахованих відповідачем грошових коштів за період поставки товару 11.07.2014р. та 25.08.2014р. перевищує суму, на яку товару був поставлений позивачем відповідачу.
Наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014р. по 28.02.2015 не може бути належним доказом по справі, оскільки, по-перше: він підписаний в односторонньому порядку, зі сторони позивача та скріплений печаткою позивача; по-друге, як вже зазначалось, предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за накладними: №25220 від 11.07.2014р. на суму 71338,46грн., №25221 від 11.07.2014р. на суму 16251,19грн., №32513 від 25.08.2014р. на суму 10002,22грн., №32532 від 25.08.2014р. на суму 30665,90грн., всього на суму 128257,77грн.
Таким чином, позивачем до матеріалів справи не надано доказів щодо часткової або повної заборгованості відповідача перед позивачем за видатковими накладними: №25220 від 11.07.2014р. на суму 71338,46грн., №25221 від 11.07.2014р. на суму 16251,19грн., №32513 від 25.08.2014р. на суму 10002,22грн., №32532 від 25.08.2014р. на суму 30665,90грн., всього на суму 128257,77грн. (підстава договір №509/2330 від 01.02.2013р.)
Оскільки, згідно наданих позивачем документів до матеріалів справи, не має підстав щодо стягнення основного боргу у розмірі 73018,18грн., то не має підстав щодо стягнення пені у розмірі 10891,76грн.9134,08 грн., 3% річних у розмірі 1442,49грн., інфляційних витрат у розмірі 22971,11грн.
Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Маріуполь» м.Маріуполь Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУКРТОРГ» м.Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 73018,18грн., пені у розмірі 10891,76грн., 3% річних у розмірі 1442,49грн., інфляційних витрат у розмірі 22971,11грн. відмовити
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.Ю. Філімонова
Дата складання та підписання повного тексту рішення 02.07.2015р.
Надруковано 3 примірника:
1-до справи
1-позивачу
1-відповідачу