від "30" серпня 2010 р. по справі № 04/26-75
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Підприємця ОСОБА_1
до Луцької міської ради
про визнання права власності
Суддя: Філатова С.Т.
від позивача: н/в
від відповідача: н/в.
Підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Луцької міської ради про визнання права власності на самочинно добудоване приміщення другого поверху магазину промислових товарів площею 198,5кв.м. по вул.Володимирській, 20 в м.Луцьку.
В обґрунтування позовних вимог долучає до матеріалів справи копії рішення Луцької міської ради № 23/17 від 18.04.2005 року, свідоцтва про право власності серії САА № 073365 від 14.11.2005 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9084051 від 28.11.2005 року, наказу відділу обліку майна міської комунальної власності Луцької міської ради № 55-вир від 12.12.2005 року, договору купівлі-продажу від 12.12.2005року, акту прийому-передачі від 12.01.2006року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11635562 від 23.08.2006року, рішення Луцької міської ради № 2.9/92 від 30.07.2008 року, договору оренди від 09.10.2008 року, акту прийому-передачі від 09.10.2008року, акту про пожежу від 27.06.2006року, технічного висновку про дослідження причин пожежі, рішення Луцької міської ради № 247-3 від 09.04.2009 року, технічних паспортів на об'єкт нерухомого майна, висновку спеціаліста від 25.05.2010 року.
Відповідач у відзиві №146/01-10 від 26.08.2010р. позов заперечує, вказує, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 09.04.2009 № 274-3 «Про дозвіл підприємцю ОСОБА_1 на реконструкцію нежитлового приміщення на вул. Володимирській, 20» дозволено позивачу здійснити проектування реконструкції нежитлового приміщення на вул. Володимирській, 20 під магазин промислових та продовольчих товарів та зобов'язано перед початком будівельних робіт отримати дозвіл в інспекції держархбудконтролю та після завершення будівельних робіт здати об'єкт в експлуатацію.
Однак, позивачем не було дотримано вимог вищевказаного рішення та не вказано причин, що унеможливили його виконання.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Статтею 29 цього закону передбачено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і передбачає відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до абз. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»від 22 вересня 2004 року № 1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів.
Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» потрібен висновок санітарно-гігієнічної експертизи, проведення якої є обов'язковим для визнання будівництва правомірним.
Також, відповідно до ст. 10 Закону України «Про пожежну безпеку», необхідно отримати висновок експертизи відповідності документації та об'єктів нормативним актам з пожежної безпеки.
Зазначених висновків позивачем не додано.
Розгляд спору відкладався згідно зі ст.77 ГПК України у зв'язку з неявкою відповідача, не представленням витребуваних доказів та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Ухвалою суду від 30.08.2010р. позивача зобов'язано було представити суду докази доплати державного мита по майновій вимозі згідно Декрету КМУ "Про державне мито" з урахуванням вказівок інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010р.; надати суду обгрунтовані доводи по суті заперечень відповідача; докази звернення до Інспекції щодо здачі об'єкта в експлуатацію; висновки санітарно-гігієнічної експертизи, органів пожежної безпеки.
Вимоги суду не виконані, позивач в судове засідання не з'явився, витребувані докази суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Тому позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами, зобов'язаний обґрунтувати їх підставність належними доказами, тобто такими, які мають значення для справи. Лише у випадках, передбачених ст. 35 ГПК України, сторона може бути звільнена від доказування.
Зібрання доказів і доведення обставин позову покладається на позивача. Позивачем вимоги суду щодо представлення доказів не виконані. Представник позивача в судове засідання не з'явився, поважних причин невиконання вимог суду не зазначив.
Згідно п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення спору та представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що розгляд спору по суті без представлення позивачем витребуваних судом доказів (докази доплати державного мита по майновій вимозі згідно Декрету КМУ "Про державне мито" з урахуванням вказівок інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010р.; докази звернення до Інспекції щодо здачі об'єкта в експлуатацію; висновки санітарно-гігієнічної експертизи, органів пожежної безпеки) неможливий, позов Підприємця ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання права власності на самочинно добудоване приміщення другого поверху магазину промислових товарів площею 198,5кв.м. по вул.Володимирській, 20 в м.Луцьку, слід залишити без розгляду згідно п. 5 ст. 81 ГПК України.
Господарський суд, керуючись п. 5 ст. 81 ГПК України,
ухвалив:
Позов Підприємця ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання права власності на самочинно добудоване приміщення другого поверху магазину промислових товарів площею 198,5кв.м. по вул.Володимирській, 20 в м.Луцьку, залишити без розгляду.
Суддя Філатова С. Т.