01 липня 2015 року Справа № 909/1066/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),
суддів:Коваленка В.М., Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційну скаргу кредитора ОСОБА_4
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 року
та ухвалуГосподарського суду Івано-Франківської області від 24.12.2014 року
у справі№ 909/1066/13
за заявою боржникаПриватного вищого навчального закладу "Західноукраїнський економіко-правничий університет"
пробанкрутство,
За участю представників в режимі відеоконференції:
арбітражний керуючий Ловас В.О.,
ОСОБА_4,
від Івано-Франківської аграрної товарної біржі - Шелефонтюк А.В.,Сидорак О.О.
Ухвалою від 24.12.2014 року Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Кобрин О.М.) у справі № 909/1066/13 про банкрутство Приватного вищого навчального закладу "Західноукраїнський економіко-правничий університет" відмовив у задоволенні заяви кредитора ОСОБА_4 про визнання недійсним договору на організацію проведення аукціону з продажу майна банкрута.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2015 року ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2014 року залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі процесуальними документами, скаржник кредитор ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2015 року та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 203 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 57, 65 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Судова колегія, заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2014 року боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5.
Судами встановлено, що 25.01.2014 року в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про проведення конкурсу щодо визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута. Запропоновано бажаючим взяти участь у конкурсі та протягом 20-ти днів з дати публікації оголошення подати заяву довільної формі. При цьому, у вказаному повідомленні передбачено вимоги, яким повинна відповідати особа, яка претендує взяти участь у конкурсі.
На адресу ліквідатора у встановлений строк надійшла лише одна заява з конкурсною пропозицією від Івано-Франківської аграрної товарної біржі, яка запропонувала надати послуги з організації аукціону з виплатою винагороди у сумі 5 % від вартості реалізованого майна.
Відтак, арбітражним керуючим Івано-Франківську аграрну товарну біржу визнано переможцем конкурсу, з якою 26.02.2014 року укладено договір на організацію проведення аукціону з продажу майна боржника.
За умовами укладеного договору, замовник (ліквідатор боржника) визнає біржу організатором аукціону з продажу майна банкрута і доручає біржі провести за власний рахунок протягом двох місяців аукціон (біржові торги) з продажу наступного майна банкрута: основні засоби, рухоме та нерухоме майно Приватного вищого навчального закладу "Західноукраїнський економічно-правничий університет".
Згідно п. 1.2. договору за наслідками аукціону біржа організовує оформлення відповідної документації та сприяє укладенню між продавцем-власником та покупцем-переможцем аукціону договору купівлі-продажу реалізованого на аукціоні майна.
Замовник зобов'язується надати біржі усі необхідні документи щодо повноважень арбітражного керуючого, ліквідатора підприємства, майно якого виставляється для продажу на аукціоні, необхідні дозволи щодо можливості реалізації цього майна (за потреби), повну характеристику на вказане майно та його початкову аукціонну вартість, з якої і розпочнуться аукціонні торги, нести відповідальність за недостовірність наданої біржі інформації (п. 2.2.1. Договору).
Відповідно до п. 2.2.3. договору замовник зобов'язується сплатити біржі, відповідно до виставленого рахунку, членський внесок та біржову винагороду за організацію проведення аукціону (біржових торгів) та оформлення необхідної документації за наслідками проведення аукціону (біржових торгів), які в сумі складають 5 % від вартості проданого майна банкрута. Біржа має право самостійно стягнути зазначені суми з продавця та покупця за рахунок коштів, що надійшли від покупця на рахунок біржі по розрахунках за придбане на аукціоні (біржових торгах) майно.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто правочин може бути визнано недійсним на вимогу однієї із сторін цього правочину або заінтересованої особи.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Згідно ст. 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.
Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.
Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі документів встановили, що 06.05.2014 року комітетом кредиторів банкрута прийнято рішення, зокрема, про погодження кандидатури організатора торгів - Івано-Франківської аграрної товарної біржі; зобов'язання ліквідатора організувати торги по реалізації майна боржника як цілісного майнового комплексу за ціною, яка дорівнює сукупності визнаних у встановленому законом порядку вимог кредиторів; у разі визнання торгів такими, що не відбулися, зобов'язати арбітражного керуючого організувати повторні торги по реалізації майна боржника за ціною встановленою відповідно до незалежної оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності, за умови попереднього погодження зазначеної незалежної оцінки з комітетом кредиторів, що відображено у протоколі № 3.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2014 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, юридичну особу - Івано-Франківську аграрну товарну біржу визнано учасником провадження у справі № 909/1066/13 про банкрутство ПВНЗ "Західноукраїнський економіко-правничий університет". При цьому, господарський суд врахував і порядок визначення організатора аукціону, і відповідність установчих документів на право здійснення такої діяльності.
Разом з тим, суди з'ясували, що відповідно до пунктів 4.2.1- 4.2.13 Статуту Івано-Франківської аграрної товарної біржі проведення торгів з продажу різного виду майна та майнових прав є основним видом діяльності біржі. Основним видом діяльності біржі за даними Головного управління статистики у Львівській області є управління фінансовими ринками, що згідно КВЕД - 2010 включено до виду економічної діяльності - 66.11. до якого, зокрема, відносяться такий вид діяльності, як діяльність фондових і товарних бірж.
При цьому, спростовуючи доводи заявника, суди правомірно зазначили, що господарська діяльність із проведення торгів, в тому числі із продажу транспортних засобів не підлягає ліцензуванню. Чинним законодавством не передбачено ліцензування діяльності з проведення торгів, тому організатором аукціону може бути особа, яка відповідно до установчих документів має право на здійснення такої діяльності.
Щодо дати укладення оскаржуваного договору колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що згідно п. 7.1. договору на організацію проведення аукціону з продажу майна банкрута він вступає в силу з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Із зворотної сторони договору вбачається, що датою його підписання є саме дата 26.02.2014 року.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає правомірними висновки судів, що оскаржуваний договір укладено з дотриманням вимог Цивільного кодексу та Закону про банкрутство щодо наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності у його сторін, вільного волевиявлення на його вчинення, спрямованості на настання реальних правових наслідків, а відтак підстави для визнання його недійсним в порядку ст. 215 ЦК України відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2015 року та ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2014 року прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу кредитора ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2015 року та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2014 року у справі № 909/1066/13 залишити без змін.
Головуючий О.Є. Короткевич
Судді В.М. Коваленко
В.Я. Погребняк