30 червня 2015 року Справа № 910/19885/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Самусенко С.С. - доповідача,
Татькова В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Озеро"
на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 08 грудня 2014 року Київського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2015 року
у справі№ 910/19885/13
господарського судуміста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Озеро"
доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Пустомитівського відділення Львівської обласної філії
про стягнення 205 756 грн. 11 коп.
за участю представника:
від відповідача:Ганага А.С.
ТОВ "Озеро" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Пустомитівського відділення Львівської обласної філії про стягнення 205756, 11 грн., з яких 173259,31 грн. безпідставно списаних з рахунку позивача та 32496,80 грн. пені.
Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.
Рішенням господарської суду від 08.12.2014 у справі №910/19885/13 (судді: Васильченко Т.В. - головуючий, Літвінова М.Є., Сташків Р.Б.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано недоведеністю позовних вимог. Також суд послався на відсутність підстав для припинення провадження у справі, зокрема, з огляду на положення статті 6 Закону України "Про третейські суди".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 (судді: Тищенко А.І. - головуючий, Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями ТОВ "Озеро" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Скаржник стверджує, що відповідач заподіяв йому збитки у розмірі 173 259,31 грн. внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо забезпечення належного рівня функціонування електронної системи "Клієнт-Банк" та незабезпечення належного рівня безпеки грошових коштів клієнта.
Також скаржник вказує, що судами невірно встановлено, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню договір банківського рахунку від 30.10.2007, тоді як застосуванню підлягав договір від 11.02.2005.
В касаційній скарзі зазначається, що судами неправильно встановлено правову природу позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, а не збитки.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 17.06.2015 у зв'язку з відпусткою судді Вовка І.В. призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/19885/13, за результатами якого суддею-доповідачем визначено суддю Самусенко С.С.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.06.2015 касаційну скаргу у справі №910/19885/13 прийнято до провадження.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" вважає її необгрунтованою, а судові рішення у даній справі законними.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Згідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.09.2012 відповідачем здійснено списання грошових коштів з поточного рахунку позивача №26002000000793 на підставі платіжних доручень від 20.09.2012 №617 та від 20.09.2012 №616 на загальну суму 173259,31 грн. на користь Мармоленка О.П. та Буйріцького В.В. (призначення платежу - повернення коштів за договорами позики).
Постановою слідчого СВ Пустомитівського PB ГУМВС України у Львівській області від 13.10.2012 порушено кримінальну справу за фактом вчинення шахрайства з використанням електронно-обчислювальної техніки за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, в подальшому перекваліфікованого за ч. 1 ст.185 КК України (крадіжка).
В постанові від 13.10.2012 зазначено, що в період часу з 20.09.2012 по 21.09.2012 невідома особа, шляхом обману при незаконній операції з використанням електронно-обчислювальної техніки із електронного рахунку TOB "Озеро", заволоділа грошима TOB "Озеро" в сумі 173259,31 грн.
Господарські суди встановили, що відносини сторін на час виникнення спірних правовідносин по наданню послуг з розрахунково-касового обслуговування поточного рахунку №2600500011854, який був згодом змінено на №26002000000793, регулювалися договором банківського рахунку № 605/31-16 від 30.10.2007.
Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.
Згідно до вимог ст.18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання.
За ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Пунктом 22.6 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи і приймати цей документ лише в разі їх збігу.
Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.
Згідно п.5.5 укладеного між сторонами договору на впровадження та використання електронної системи "Клієнт-Банк" №605/21/012 від 18.03.2003 банк не несе відповідальності за операції, що були проведені за допомогою системи особами, що не є відповідальними особами, за винятком випадків, коли клієнт завчасно повідомив банк про уповноваження цих осіб на вступ до системи.
Суди встановили, що на підставі заяв позивача від 06.06.2011 на встановлення строків перегенерації ключа цифрового електронного підпису №1307364211019600921 та №1307364756916600930, сертифіковано відкриті ключі ЕЦП клієнта у системі "iBank 2 uа" ПАТ "Укрсоцбанк" для власників: Фелештин Богдани Федорівни та Возного Тараса Ярославовича.
Вказані посадові особи позивача були ознайомлені з Правилами інформаційної безпеки для клієнта АКБ "Укрсоцбанк" та зобов'язалися їх виконувати.
Суди встановили, що платіжні доручення №616 від 20.09.2012 та №617 від 20.09.2012 містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа та були підписані ЕЦП №1307364211019600921 та №1307364756916600930, що належать посадовим особам позивача - Фелештин Богдані Федорівні та Возному Тарасу Ярославовичу.
Згідно висновку банку за результатами службової перевірки по зверненню директора ТОВ "Озеро" Возного Т.Я., клієнт самостійно генерував ключі ЕЦП та передав банку тільки сертифікати відкритих ключів ЕПЦ, оформлених на директора Возного Т.Я. та головного бухгалтера Фелештин Б.Ф.
В ході перевірки також встановлено, що ключ ЕЦП зберігався на локальному диску персонального комп'ютера, доступ до ПК тільки у директора позивача Возного Т.Я. та головного бухгалтера Фелештин Б.Ф.
При цьому, таємні ключі ЕПЦ працівникам банку не передавалися і доступу до них у працівників банку не було.
Також встановлено, що клієнт не замовляв послугу "ІР-фільтр", тобто доступ до системи "Клієнт-Банк" клієнта не обмежувався конкретною ІР-адресою і за наявності дійсних ключів ЕЦП можливий з будь-якої ІР-адреси.
Банком перевірено дешифрування та справжність електронних цифрових підписів, які на час підписання платіжних доручень були дійсними, і сторонніх втручань в систему "Інтернет-Кліент-Банк" не встановлено.
Суди дійшли висновку, що банк, отримавши засобами системи "Інтернет-Кліент-Банк" електронні розрахункові документи №616 та №617, здійснивши їх перевірку щодо повноти, цілісності та достовірності цих документів відповідно до вимог п.22.6 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, правомірно виконав вказані платіжні доручення, перерахувавши належні позивачу грошові кошти на користь третіх осіб.
Твердження позивача про списання коштів після закінчення операційного часу відхилено судами, оскільки згідно наказу ПАТ "Укрсоцбанк" від 07.09.2012 №207 "Про затвердження тривалості операційного та післяопераційного часу в ПАТ "Укрсоцбанк" операційний час з використанням системи електронних платежів "понеділок - п'ятниця" триває з 9:00 до 17:30, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору №605/21/012 від 18.03.2003 на впровадження та використання електронної системи "Клієнт-Банк", в якому сторони узгодили, що тривалість операційного часу встановлюється банком самостійно та зазначається його внутрішніми правилами.
Господарські суди попередніх інстанцій встановили зі змісту позовної заяви, що предметом спору у даній справі є стягнення збитків з установи банку за неналежне виконання договірних зобов'язань по збереженню грошових коштів клієнта, а не заборгованості.
Згідно ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. (Див. постанову ВСУ від 22.09.2009 у справі №17/98).
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що докази несанкціонованого списання коштів з вини банку в матеріалах справи відсутні, а відповідно протиправна поведінка та вина відповідача суду не доведена, що виключає відшкодування банком завданих позивачу збитків.
Як правильно враховано судами, при встановленні винних осіб в межах розслідування кримінального провадження, порушеного за заявою директора ТОВ "Озеро", може бути заявлено позивачем вимоги до заподіювачів збитків.
Вищий господарський суд України із висновками господарських судів попередніх інстанцій погоджується, оскільки вони відповідають чинному законодавству і матеріалам справи.
Враховуючи встановлені судами обставини у цій справі, колегія суддів касаційної інстанції в порядку ст.1117 ГПК України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги, доводи якої фактично зводяться до переоцінки встановленого судами.
Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ТОВ "Озеро" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 у справі №910/19885/13 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: С. Самусенко
В. Татьков