Справа № 22-ц/796/8335\2015 Головуючий у 1 інстанції -Малинников О.Ф.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.
1 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - Шахової О.В.
суддів: Головачова Я.В., Поливач Л.Д.
при секретарі Боярській І.І.
розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» про захист прав споживачів,стягнення коштів та повернення депозиту та процентів
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року
В січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом,який обґрунтовувала тим, що 14 листопада 2013 року уклала з відповідачем ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» договір банківського вкладу за яким розмістила банківський вклад в сумі 5 000 дол. США на строк з 4 листопада 3013 по 19 листопада 2014 року з виплатою її процентів на суму вкладу з розрахунку 11% річних. 19 листопада 2014 року відповідач відмовив її в поверненні вкладу,з посиланням на відсутність готівки. Під час розгляду справи позивачка змінювала свої вимоги та остаточно просила стягнути з відповідача на її користь 5 000 дол. США вкладу відсотки в сумі 331,17 дол. США та пеню в подвійній обліковій ставці НБУ за несвоєчасне виконання зобов‛язання за кожен день прострочення,що складає 20 989,76 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з відповідача на її користь вклад в сумі 5 000 дол. США,що еквівалентно 105 250 грн., відсотки в сумі 331,17 дол. США,що еквівалентно 6 971,13 грн. та судові витрати в сумі 3 654 грн. на користь держави.
Не погодившись з рішенням суду сторони його оскаржили і в апеляційних скаргах посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права .
На обгрунтування доводів апеляційної скарги позивачка ОСОБА_1 вказує, зокрема,що суд на порушення ст.ст.546,549 ЦК дійшов помилкового висновку щодо відмови її в задоволені вимог про стягнення пені в розмірі подвійні ставки НБУ,оскільки на відміну від процентів,які є платою за користування чужими грошима,неустойка є засобом забезпечення виконання зобов‛язання.
Згідно ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‛язань» установлено граничний розмір пені,який не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ,що діяла в період,за який сплачується пеня. Розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов‛язань,які складалися з суми вкладу не невиплачених процентів,проведено за період з 19 листопада 2013 року по 30 квітня 2015 року на підставі подвійної ставки НБУ,що діяла в той же період і всі необхідні розрахунки нею були подані суду. Просила рішення суду,в зазначеній частині, скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог про стягнення пені у подвійному розмірі облікової ставки НБУ що складає 20 989,76 грн.
Представник відповідача ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» в своїй апеляційній скарзі вказує на те,що незаконність рішення суду першої інстанції полягає в тому, що судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме не встановлено факту повернення коштів по договору №244666 та подальшого користування ними шляхом зняття готівки. Так,16 та 19 березня 2015р. позивач знімав з рахунку по 100,00 дол.США, що підтверджується рухом коштів по рахунку відображеного в виписці, яка подавалась судом разом з запереченнями. Враховуючи встановлені обставини та зазначені вимоги закону, представник банку вважає,що не вбачається підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на те, що зобов'язання за депозитним договором банком виконанні і кошти було повернено позивачці,яка в свою чергу ними вільно розпоряджається шляхом зняття з рахунку готівкових коштів. Таким чином,зазначає,що позивачка не надала належних доказів на підтвердження тієї обставини, що банк перешкоджав її у користуванні коштами чи не позбавив її можливості використовувати кошти, що перераховані на її рахунок відповідно до умов договору. З посиланням на зазначене просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_1 в задоволені позову в повному обсязі.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони та їх представники не з‛явилися. Про розгляд справи повідомлені за законом належно, причини неявки не повідомили,заяв про відкладення справи не подавали.
Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін,або інших осіб,які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.
Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційні скарги, в межах їх доводів, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1та ч.3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладник за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Статтями 1061,1073 ЦК України передбачені умови виплати процентів на банківський вклад правові наслідки невиконання умов договору що стосується банківського вкладу - сплати процентів та відшкодування інших збитків.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, є недопустимою одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» укладено договір банківського вкладу № 244666 вклад "Максимальний".
Згідно п.4.2. договору банківського вкладу остаточний розрахунок банку з вкладником (повернення суми вкладу) здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування на власний поточний (з використанням платіжної картки) рахунок вкладника.
14 листопада 2013 року позивач свої зобов'язання виконав та вніс на депозитний рахунок готівкою 5 000 дол. США, що підтверджується квитанцією № 1084 від 14.11.2013р. (а.с. 7).
Відповідно до п. 4.2. договору відповідач зобов'язався повернути суму вкладу 19 листопада 2014 року, шляхом перерахування грошей на поточний рахунок позивача та сплатити проценти шляхом перерахування коштів в "Дату повернення".
Згідно до п. 4.1.1. договору проценти по вкладу нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу, до дня, який передує "Даті повернення" вкладу.
19 листопада 2014 року відповідно до п. 4.2. договору, ОСОБА_1 звернулась з письмовою вимогою до відповідача про отримання коштів, проте її було відмовлено в їх видачі, з підстав відсутності готівки. В цей же день позивачка отримала також відмову і від Голови Правління ПАТ КБ "Фінансова Ініціатива", проте останнім зазначено , що банк буде вживати всіх необхідних заходів щодо зазначених в заявах позивачки питань (а.с.9).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині повернення її депозиту та відсотків суд першої інстанції виходив з доведеності зазначених вимог та того, що відповідач, на порушення взятих зобов‛язань за договором банківського вкладу від 14 листопада 2013 року, в передбачені строки не повернув її вклад та нараховані проценти.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 частині про стягнення пені в вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виплати суд виходив з того,що пеня в сумі 331,17 дол.США її банком нарахована,проте іншої пені,а саме в вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виплати вкладу, договором не передбачено.
Такий висновок суду зроблено щодо всіх заявлених позивачем вимог та на підставі поданих сторонами доказів, яким дана правильна оцінка. У рішенні наведені мотиви, з яких суд надає перевагу одним доказам над іншими і його висновки в цій частині є обґрунтованими.
Колегія суддів не приймає доводи ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» стосовно того, що банком права позивачки не було порушено,оскільки вона двічі ( по 100 дол. США) отримувала з депозитного вкладу гроші, з огляду на те, що порушення права позивачки полягає в тому, що банком її права порушені невиконанням умов договору та неповерненням в цілому всієї суми вкладу та відсотків, а тому повернення часткової суми вкладу (навіть без відсотків) не свідчить про належне виконання банком взятих за договором зобов‛язань, що і було встановлено судом першої інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставну відмову її в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі подвійної ставки НБУ відповідно до ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‛язань», колегія суддів вважає,що ці доводи також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції,з огляду на те, що зазначений Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов‛язань. Суб‛єктами зазначених правовідносин є підприємства,установи та організації незалежно від форм власності та господарювання,а також фізичні особи - суб‛єкти підприємницької діяльності.
Офіційне тлумачення цього положення міститься в Рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013, де зазначено, що положення другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв‛язку з положеннями статей 1,3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб‛єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).
У зв'язку з наведеним неможливо погодитись з доводами апеляційних скарг про неналежну оцінку доказів та невідповідність викладених у рішенні суду висновків обставинам справи і ці доводи не відносяться до тих, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Фінансова ініціатива відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий
Судді