АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
30 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІРОС» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІРОС» про визнання права власності на незавершену будівництвом квартиру, -
У березні 2010 року позивач звернулась із зазначеними позовом. (а.с.2-5, 62-63)
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2010 року позов задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на об'єкт незавершеного будівництва - на житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 135,84 кв.м., розташовану на першому поверсі, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю на користь держави 1700,00 грн. судового збору та на користь ОСОБА_1 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні решти вимог позивача відмовлено. (а.с.69-71)
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2015 року заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду задоволено, роз'яснено що у зв'язку з укладенням Додаткової угоди №1 від 16 січня 2014 року базові техніко-економічні характеристики Об'єкта пайової участі слід вважати такими: «квартира за умовним номером - АДРЕСА_1 Об'єкта будівництва, кількість кімнат - 3, загальною приведеною площею (згідно з проектною документацією) - 135,08 кв.м., житлова площа - 77,40 кв.м. (а.с.94-95)
В апеляційній скарзі на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2015 року директор ТОВ «НЕВІРОС» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду. На обґрунтування скарги зазначив, що оскаржуваною ухвалою внесено зміни до рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2010 року, чим порушено норми ст. 221 ЦПК України. (а.с.116-118)
Представник апелянта Суньов Є.В. підтримав скаргу і просив її задовольнити. Представник позивачки - ОСОБА_3 заперечував проти скарги і просив її відхилити.
ОСОБА_1 до суду не прибула, про час та місце розгляду справи сповіщалась належним чином про що у справі є докази. (а.с.131-134)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
За роз'ясненнями, що містяться в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Постановивши ухвалу про роз'яснення рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2010 року, суд першої інстанції виходив з укладеної між сторонами Додаткової угоди №1 від 16 січня 2014 року до Договору №11-01/48 про пайову участь у житловому будівництві від 11 січня 2006 року, яка була укладена після ухвалення зазначеного рішення і відповідно не могла бути предметом судового розгляду, а відтак ухвалою внесено нові дані до рішення суду, що також впливає на спосіб його виконання.
Крім того, 17 квітня 2015 року заявник подала заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та 24 квітня 2015 року доповнення до неї, проте за останньою додатково просила роз'яснити номер та загальну площу квартири право власності на яку визнано за ОСОБА_1.(а.с. 83-92)
Проте суд не розмежував цих заяв (ухвалення додаткового рішення (ст. 220 ЦПК України) і роз'яснення рішення (ст. 221 ЦПК України) і розглянувши їх одночасно постановив оскаржувану ухвалу.
За таких обставин оскаржувана ухвала районного суду не може бути визнана законною і обґрунтованою, підлягає скасуванню із направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала колегії суддів апеляційного суду не перешкоджає подальшому провадженню у справі і відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦПКу касаційному порядку оскаржена бути не може.
Керуючись ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІРОС» - задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2015 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
О.Ф.Мазурик
Л.Д.Махлай
Справа № 22-ц/796/8709/2015
Унікальний номер 752/6704/15-ц
Головуючий у першій інстанції - Чередніченко Н.П.
Доповідач Левенець Б.Б.