ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
02 липня 2015 року м. Київ № 826/11772/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В., розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення з розрахункових рахунків відповідача у банках заборгованості на загальну суму 186 459, 47 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки за застосування реєстратору розрахункових операцій та по податку з доходів фізичних осіб, внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов'язань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2015 року було відкрито скорочене провадження у справі № 826/11772/15 та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття скороченого провадження надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.
Зазначена ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі була отримана відповідачем 22 червня 2015 року, відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
25 червня 2015 року від ФОП ОСОБА_1 надійшли заперечення проти позову, в яких вона просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, оскільки вказані вимоги є необґрунтованими.
Крім того, відповідач в своїх запереченнях просить залишити без розгляду позовну заяву в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки за застосування реєстратору розрахункових операцій, у зв'язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) знаходиться за адресою: 03179, АДРЕСА_1 та перебуває на податковому обліку як платник податків в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, у період з 29 травня 2013 року по 07 червня 2013 року, була проведена перевірка господарської одиниці - магазину, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Павленка, 12, суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1, оформлена Актом (довідкою) фактичної перевірки від 10 червня 2013 року № 394/0028/2657/НОМЕР_1.
На підставі вказаного акту, позивачем було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «С» № 0002321720 та № 0002311720 від 26 червня 2013 року, якими на ФОП ОСОБА_1 накладено штрафні (фінансові) санкції (штрафу) на загальну суму 186 142, 00 грн., які направлялись на адресу відповідача, проте були повернуті адресату із довідкою причин повернення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Окрім цього, відповідачем було надано до ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за 2013 рік, відповідно до якого розмір квартальних авансових платежів з податку, що підлягають сплаті до бюджету у наступному за звітним році становить 311, 63 грн.
Водночас, податковим органом надсилалась на юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 податкова вимога форми «Ф» від 08 квітня 2014 року № 1083-25 на суму 186 142,00 грн., яка також була повернута адресату із довідкою причин повернення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідно до положень п. 4.8 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1840/24372, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб, відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин - податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З урахуванням зазначеної правової норми, вказана податкова вимога вважається врученою відповідачу, а сума податкових зобов'язань вважається узгодженою .
Несплата відповідачем в повному обсязі узгоджених податкових зобов'язань, обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з викладеними у позовній заяві доводами, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 67 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідач в своїх запереченнях зазначила про те, що вона 20 серпня 2013 року отримала податкову вимогу від 08 квітня 2014 року № 1083-25 на суму 186 142,00 грн., проте не виконала її та не оскаржила в судовому порядку.
У той же час, на думку відповідача , ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві пропущено строк на звернення до суду із вимогами щодо стягнення вказаної суми заборгованості, у зв'язку з чим необхідно позовну заяву залишити без розгляду.
Однак, суд критично відноситься до вказаних тверджень відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Водночас, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п. 102.1 статті 102 ПК України).
Згідно п. 102.4 статті 104 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Вказана позиція також викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року № 203/11/13-11.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про звернення контролюючого органу до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу у межах строку, встановленого чинним законодавством.
З наявних матеріалів справи, зокрема, облікових карток ФОП ОСОБА_1 по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки за застосування реєстратору розрахункових операцій вбачається, що сума заборгованості вказаного підприємця становить 186 142,00 грн., а отже у відповідача виник обов'язок по сплаті вказаного грошового зобов'язання.
Між тим, в своїх запереченнях відповідач також вказує про те, що нею були сплачені податки і збори за 2013-2014 роки в повному обсязі, про що свідчить відсутність будь-яких вимог (рішень) контролюючого органу щодо наявності в неї податкового боргу, а відтак, вимога про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 317, 47 грн. є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підтвердження доводів, викладених у запереченнях, ФОП ОСОБА_1 надала суду копію квитанцій про сплату податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік від 11 березня 2014 року, за ІІ квартал 2014 року від 11 липня 2014 року та за IV квартал 2014 року від 03 січня 2015 року на суму 311, 63 грн. кожна.
У цей же час, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, контролюючий орган надав суду копію облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період з 31 грудня 2013 року по 30 листопада 2014 року, з якої вбачається, що у відповідача станом на 14 травня 2014 року рахується заборгованість на загальну суму 317, 47 грн., з якої 311,63 грн. - основний борг та 5 ,84 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 18 червня 2015 року у позивача було витребувано належним чином засвідчену копію облікової картки платника податків ФОП ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за період з 31 грудня 2014 року по 11 червня 2015 року.
На виконання ухвали суду, 01 липня 2015 року контролюючим органом надано витребувану облікову картку, з якої вбачається, що у ФОП ОСОБА_1 станом на 31 травня 2015 року відсутня заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, в тому числі і пені, яка була погашена за рахунок переплат.
Таким чином, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідача, станом на дату звернення до суду, заборгованості з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 311, 63 грн. та пені у розмірі 5 ,84 грн., а всього на суму 317, 47 грн. ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві суду не надано, вказана позовна вимога не підлягає до задоволення.
У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Згідно п. 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 статті 95 ПК України).
Згідно статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ч. 1 статті 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених, в тому числі, п. 4 ч. 1 статті 183-2 цього Кодексу, а саме, щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
Керуючись статтями 69-71, 160-162, 183-2, 254, 256 КАС України, суд,
1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) кошти у розмірі 186 142,00 грн. (сто вісімдесят шість тисяч сто сорок дві гривні 00 копійок) по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстратору розрахункових операцій шляхом їх зарахування на р/р 321110104700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 21080900, одержувач -УДКС у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код 37962074, з рахунків у банках, що її обслуговують.
3 В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя П.В. Вовк