ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
26 червня 2015 року 15 год. 15 хв. № 826/7363/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження об'єднану адміністративну справу за позовами арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності.
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшли:
- позов арбітражного керуючого ОСОБА_1 (далі - позивач, арбітражний керуючий ОСОБА_1.) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, Мін'юст) та Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Мін'юсті (далі - Комісія) від 05 березня 2015 року про скасування акту позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача від 27 січня 2015 року № 1, складеного Головним управлінням юстиції у Харківській області (далі - акт № 1), а також визнання протиправними дій відповідача-1 та відповідача-2 з ініціювання та проведення позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі скарг приватного підприємства "Юридично-інвестиційна група" (далі - ПП "Юридично-інвестиційна група") від 18 листопада 2014 року та від 18 березня 2015 року (далі - справа №826/7363/15);
- позов арбітражного керуючого ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, Мін'юст) та Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 та відповідача-2 з ухилення від перенесення та продовження строків проведення перевірок діяльності позивача, призначених згідно з наказами відповідача-2 від 01 квітня 2015 року № 190/6 та від 02 квітня 2015 року № 198/09, а також визнання протиправними дій відповідача-1 та відповідача-2 зі складання акту від 15 квітня 2015 року № 43/15 про відмову позивача у проведенні перевірки та акту від 15 квітня 2015 року № 44/15 про відмову позивача у проведенні перевірки (далі - справа №826/7365/15).
Відповідними ухвалами суду відкрито провадження у справах №826/7363/15 та №826/7365/15, у яких призначено попередні судові засідання.
У подальшому, справи №826/7363/15 та №826/7365/15 об'єднано в одне провадження із присвоєнням об'єднаній справі загального №826/7363/15 (далі - справа).
Відповідною ухвалою суду закінчено підготовче провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.
У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх повністю з підстав, зазначених у позовах та письмових доказах, наданих суду на їх обґрунтування, а представник відповідача-1 не визнав позовні вимоги та просив відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.
У судове засідання 27 травня 2015 року представник відповідача-1 не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача-1 до суду не надійшла.
Представник відповідача-2 у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач-2 повідомлений своєчасно та належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.
При цьому, 21 травня 2015 року до суду через канцелярію від відповідача-2 надійшли письмові заперечення проти позову та докази на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 27 травня 2015 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
На підставі наказу від 02 квітня 2013 року № 619/5, 08 квітня 2013 року Мін'юстом видано позивачу свідоцтво № 794 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Головним управлінням юстиції у Харківській області 27 січня 2015 року складено акт № 1, згідно з висновками якого, порушень позивачем вимог чинного законодавства у ході виконання ним повноважень ліквідатора ПП "Євро-Альянс" не виявлено.
Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується листом Мін'юсту від 16 березня 2015 року № 130.2-33/1139, 05 березня 2015 року відбулося засідання Комісії, результати якого оформлені протоколом від 05 березня 2015 року № 27/03/15, на якому, у тому числі, розглянуто пропозицію члена Комісії щодо встановлення відповідності висновків акту № 1 вимогам законодавства.
За результатами розгляду вказаної пропозиції, Комісією прийнято рішення про скасування висновків акту № 1 як таких, що не відповідають вимогам законодавства. Крім того, Комісією рекомендовано департаменту з питань банкрутства Мін'юсту надати доручення відповідачу-2 здійснити перевірку діяльності позивача на підставі скарги ПП "Юридично-інвестиційна група" від 18 листопада 2014 року.
На виконання вище викладеного, відповідачем-2 складено повідомлення від 01 квітня 2015 року № 40-2 про проведення позапланової невиїзної перевірки, а саме про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача у період із 15 по 17 квітня 2015 року включно, а також повідомлення від 02 квітня 2015 року № 42-2 про проведення позапланової невиїзної перевірки, а саме про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача 15 квітня 2015 року.
Крім того, відповідачем-2 оформлено накази від 01 квітня 2015 року № 190/09 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1." (далі - наказ № 190/09) та від 02 квітня 2015 року № 198/09 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1." (далі - наказ № 198/09).
У подальшому, а саме 15 квітня 2015 року, відповідачем-2 складено акти № 43/15 та № 44/15 про відмову арбітражного керуючого у проведенні перевірок.
В акті № 43/15 зазначено, що перевірку призначено на підставі наказу відповідача-2 від 01 квітня 2015 року № 190/06, поряд з цим, як з'ясовано судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 01 квітня 2015 року відповідачем-02 оформлено наказ № 190/09.
У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 108 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.
Дисциплінарна комісія складається з семи осіб, три з яких призначаються наказом керівника державного органу з питань банкрутства, а чотири обираються саморегулівними організаціями арбітражних керуючих.
Очолює дисциплінарну комісію керівник державного органу з питань банкрутства або визначена ним відповідальна особа зазначеного органу.
Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень.
Рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п'яти членів комісії.
Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.
Згідно з п. 1 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Мін'юсту від 11 січня 2013 року № 81/5, це Положення визначає порядок утворення при Міністерстві юстиції України (далі - Мін'юст) як державному органі з питань банкрутства Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Комісія), її завдання, функції та порядок діяльності.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що у ході проведення перевірки діяльності позивача на підставі скарги ПП "Юридично-інвестиційна група" від 18 листопада 2014 року, за результатами якої складено акт № 1, у ході виконання позивачем повноважень ліквідатора ПП "Євро-Альянс" порушень вимог чинного законодавства не виявлено.
При цьому, висновки акту № 1 скасовані рішенням Комісії відповідно до п. 7.7 розділу VII Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Мін'юсту від 27 червня 2013 року № 1284/5 (далі - Порядок № 1284/5).
Згідно з п.п. 7.1-7.7 розділу VII Порядку № 1284/5, підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки; грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.
Протягом п'яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом Мін'юсту від органу контролю пропозиції структурний підрозділ Мін'юсту готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома.
Подання повинно містити висновок структурного підрозділу Мін'юсту щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками.
Мін'юст має право зупинити діяльність арбітражного керуючого, якщо актом перевірки встановлено грубі порушення в діяльності арбітражного керуючого та існує очевидна небезпека подальшого порушення арбітражним керуючим прав та інтересів боржника чи кредитора(ів), передбачених законодавством, та за умови позитивного висновку структурного підрозділу щодо відповідності акта перевірки вимогам законодавства.
Про зупинення діяльності арбітражного керуючого Мін'юст видає наказ, який у день прийняття надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом, факсимільним зв'язком та електронною поштою до виконання та господарському суду до відома.
Рішення про зупинення діяльності підлягає негайному виконанню арбітражним керуючим, і протягом часу зупинення діяльності арбітражний керуючий не має права здійснювати будь-які повноваження, визначені законодавством, крім заходів щодо збереження майна боржника (банкрута).
Зупинення діяльності арбітражного керуючого діє до дня прийняття Дисциплінарною комісією рішення щодо притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження; позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.
На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у разі: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки.
На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.
У разі якщо Дисциплінарною комісією встановлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства, Дисциплінарна комісія має право скасувати такі висновки та скерувати відповідні матеріали Мін'юсту для проведення додаткового контролю.
Проаналізувавши вище викладені норми, суд зазначає, що положення п. 7.7 розділу VII Порядку № 1284/5 не може розглядатися окремо від положень всього розділу VII Порядку № 1284/5, оскільки з п.п. 7.1-7.7 цього розділу вбачається, що під актом перевірки, висновки якого можуть суперечити вимогам законодавства, розуміється виключно акт перевірки, у якому встановлені порушення, оскільки саме такий акт є підставою для ініціювання процедури дисциплінарного провадження. Положення п. 7.7 застосовується у межах порушеної процедури дисциплінарного провадження.
Крім того, передумовою для дисциплінарного провадження є направлення відділом з питань банкрутства подання на Комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, яке направляється виключно у випадку встановлення порушень з боку арбітражного керуючого. У разі відсутності виявлених порушень з боку арбітражного керуючого подання про накладення дисциплінарного стягнення не направляється.
Вище уже зазначено, що акті № 1 відсутні відомості про вчинення порушень з боку позивача.
Тобто, фактично на підставі однієї і тієї ж скарги повторно призначено перевірку позивача.
Зокрема, вперше перевірку проведено Головним управлінням юстиції у Харківській області. Повторно провести перевірку доручено відповідачу-2.
Відповідно до абзацу 3 п. 2.6, п. 2.12 розділу ІІ Порядку № 1284/5, підставами для проведення позапланової перевірки є: звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю.
Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Як також уже зазначено вище, єдиний випадок, коли допускається повторна перевірка, передбачений п. 7.7 розділу VII Порядку № 1284/5. Поряд з цим, необхідним є здійснення дисциплінарного провадження на підставі розгляду акту перевірки із порушеннями.
Суд вважає, що скарга від 18 березня 2015 року містить у собі питання, які уже були предметом перевірки, а тому, згідно з п. 2.12 розділу ІІ Порядку № 1284/5, у Мін'юсту та відповідача-2 були відсутні законні підстави розпочати повторну перевірку діяльності позивача.
Акти № 43/15 та №44/15 складені у зв'язку з тим, що арбітражним керуючим не надані Комісії письмові пояснення та копії витребуваних документів, що зробило неможливим проведення перевірки.
Відповідно до п.п. 2.16, 2.17 розділу ІІ Порядку № 1284/5, дата проведення перевірки може бути перенесена у разі неможливості її проведення з підстав, незалежних від органу контролю чи арбітражного керуючого, за вмотивованим рішенням органу контролю.
Проведення перевірки може бути перенесено за рішенням органу контролю до початку проведення перевірки виключно у виняткових випадках, якщо з об'єктивних підстав проведення перевірки у встановлений строк є неможливим.
Проведення перевірки може бути продовжено понад строки, зазначені в п. 2.4 цього розділу, за рішенням органу контролю виключно у виняткових випадках, якщо для проведення перевірки необхідно отримати в інших фізичних чи юридичних осіб додаткову інформацію, без отримання якої завершення проведення перевірки є неможливим або у випадку тимчасової непрацездатності арбітражного керуючого.
Порядок № 1284/5 не містить вичерпного переліку підстав для перенесення чи продовження строків проведення перевірки. При цьому, виходячи із загальних засад права та принципу розумності дій органу владних повноважень, хвороба арбітражного керуючого та перебування його на стаціонарному лікуванні у лікарні під час перевірки, за переконанням суду, повинна розцінюватися як обставина, що унеможливлює проведення перевірки та надання позивачем витребуваних пояснень та документів.
Отже, перебування позивача на стаціонарному лікуванні у лікарні є підставою для перенесення або продовження строків проведення перевірки, при чому, позивачем повідомлено відповідача-2 про своє перебування на стаціонарному лікуванні.
Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період із 14 по 29 квітня 2015 року підтверджується наявною у матеріалах справи копією листка непрацездатності серії АВС № 389039.
Згідно з п. 4.7 розділу IV Порядку № 1284/5, при відмові арбітражного керуючого в проведенні перевірки складається акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки (додаток 5) у двох примірниках та перевірка закінчується на дату встановлення факту відмови.
Відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважаються: відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначені органом контролю в повідомленні про проведення перевірки, у разі належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки; безпідставне ненадання або надання не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень арбітражним керуючим у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю; ненадання арбітражним керуючим на письмову вимогу комісії документів, які стосуються предмета перевірки, у разі якщо без цих документів проведення перевірки є неможливим; безпідставна відмова арбітражного керуючого в доступі комісії та інших осіб на територію, до будівель, споруд та інших приміщень боржника (банкрута) у випадках, передбачених цим Порядком, або до приміщення контори (офісу) арбітражного керуючого.
Відомості, включені до акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, повинні бути підтверджені документально, а відповідні документи є невід'ємною частиною цього акта.
Один примірник акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки вручається арбітражному керуючому або у разі його відсутності не пізніше наступного робочого дня надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом та електронною поштою, другий зберігається в органі контролю.
Акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень. Орган контролю протягом трьох робочих днів з дати підписання акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін'юсту щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. До цієї пропозиції орган контролю додає акт про відмову з усіма документами, що є його невід'ємною частиною.
З аналізу вище викладених норм вбачається, що акт про відмову арбітражного керуючого у проведенні перевірки може бути складено виключно за наявності факту відповідної відмови.
Відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважається відсутність арбітражного керуючого на час, визначений органом державного контролю, для проведення перевірки, і така відсутність вважається відмовою тільки у разі наявності беззаперечних фактів, які підтверджують обізнаність особи про час перевірки та відсутності поважних причин неможливості участі особи при перевірці.
Відмова є фактичним умисним ухиленням особи від здійснення перевірки.
Поряд з цим, як уже зазначено вище, факт відмови у проведенні перевірки з боку позивача відсутній.
Отже, підсумовуючи усі вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та, як наслідок, наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позови арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та бездіяльності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позови задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України про скасування акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 27 січня 2015 року № 1, оформлене протоколом засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 05 березня 2015 року № 27/03/15.
3. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з ініціювання та проведення позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 на підставі скарг приватного підприємства "Юридично-інвестиційна група" від 18 листопада 2014 року та від 18 березня 2015 року.
4. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з ухилення від перенесення та продовження строків проведення перевірок діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, призначених згідно з наказами Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 01 квітня 2015 року № 190/09 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1." та від 02 квітня 2015 року № 198/09 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1.".
5. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області зі складання акту від 15 квітня 2015 року № 43/15 про відмову арбітражного керуючого у проведенні перевірки та акту від 15 квітня 2015 року № 44/15 про відмову арбітражного керуючого у проведенні перевірки.
Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя В.М. Данилишин
Суддя І.А. Качур
Суддя В.І. Келеберда