ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
05 травня 2015 року 15 год. 15 хв. № 826/3258/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач, ДК "НАЕК "Енергоатом") до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач-1, ДВС України) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2) про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо неповернення позивачу грошових коштів у розмірі 22082,13 грн. як безпідставно стягнутого виконавчого збору відповідно до розпоряджень державного виконавця від 14 травня 2013 року № 36915803/1, від 13 червня 2013 року № 36915803/1 та від 17 червня 2013 року № 36915803/1;
- стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно сплаченої суми виконавчого збору у розмірі 22082,13 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що постанову про стягнення з боржника виконавчого збору скасовано у судовому порядку, а тому необхідним є повернення позивачу, як боржнику у виконавчому провадженні, розміру сплаченого ним на підставі вказаної постанови виконавчого збору. Відсутність звернення відповідача-1 з відповідним поданням до органу казначейської служби про повернення позивачу безпідставно стягнутого виконавчого збору є протиправною бездіяльністю.
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.
У судовому засіданні 25 березня 2015 року судом, згідно зі ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну первинного відповідача-2 на належного - Державну казначейську службу України (далі - відповідач-2).
До суду 26 березня 2015 року через канцелярію від позивача надійшли уточнення до позовних вимог, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.
У судовому засіданні 08 квітня 2015 року судом, відповідно до ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідача-1 його процесуальним правонаступником - Міністерством юстиції України (далі - відповідач-1).
У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.
Представник відповідача-1 у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач-1 повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.
Представник відповідача-2 не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю. У судове засідання 22 квітня 2015 року представник відповідача-2 не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач-2 повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 22 квітня 2015 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
На виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебувало виконавче провадження ВП № 9907321 з примусового виконання наказу № 24/699, виданого 11 листопада 2003 року Господарським судом міста Києва про стягнення з позивача (боржника у виконавчому провадженні) на користь ВАТ "Енергія МК" боргу у розмірі 30559326,75 грн. (далі - виконавче провадження).
24 січня 2013 року у межах виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2651932,67 грн. (далі - спірна постанова).
Спірну постанову позивачем оскаржено у судовому порядку.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2013 року у справі № 826/1507/13-а відмовлено повністю у задоволенні позову ДП "НАЕК "Енергоатом" до ДВС України про визнання незаконною та скасування спірної постанови.
06 березня 2013 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 36915803 з примусового виконання спірної постанови.
У процесі примусового виконання спірної постанови з позивача стягнуто суму виконавчого збору у розмірі 22082,13 грн., що підтверджується розпорядженнями головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 14 травня 2013 року № 36915803/1 на суму 19884,40 грн., від 13 червня 2013 року № 36915803/1 на суму 2067,58 грн. та від 17 червня 2013 року № 36915803/1 на суму 130,15 грн.
26 червня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 36915803 з примусового виконання спірної постанови.
21 серпня 2013 року на адресу позивача надійшла постанова від 16 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 38835869 на підставі спірної постанови.
При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року у справі № 826/1507/13-а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю, а саме визнано протиправною та скасовано спірну постанову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2013 року у справі № К/800/47372/13 (№ 826/1507/13-а) постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року у справі № 826/1507/13-а позов задоволено, а саме визнано протиправною та скасовано спірну постанову.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 у справі № 826/1507/13-а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2013 року залишено без змін.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
07 квітня 2014 року на адресу позивача надійшла постанова від 31 січня 2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 38835869 з примусового виконання спірної постанови.
23 вересня 2014 року позивач звернувся до ДВС України із заявою від 16 вересня 2014 року №13059/10, у якій просив забезпечити повернення безпідставно стягнутого виконавчого збору у розмірі 22082,13 грн.
Враховуючи, що вказана заява залишена без розгляду та належного реагування, 20 січня 2015 року позивач повторно звернувся до ДВС України із заявою від 20 січня 2015 року № 6921/20, у якій просив забезпечити повернення безпідставно стягнутого виконавчого збору у розмірі 22082,13 грн. або розглянути можливість зарахування вказаної заборгованості в іншому виконавчому провадженні. Поряд з цим, вказана заява також залишена без розгляду та належного реагування.
У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Згідно з пп. 4.1.7 п. 4.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, суми, які підлягають перерахуванню на користь держави, при відсутності витрат на організацію та проведення виконавчих дій та інших стягнень перераховуються до Державного бюджету України або місцевих бюджетів у порядку, встановленому Державною казначейською службою України, а виконавчий збір - на відповідний рахунок органу ДВС. Відповідна квитанція банку про отримання коштів приєднується до акта вилучення готівки та підшивається разом з актом до матеріалів виконавчого провадження.
З аналізу вище викладених норм вбачається, що органом, який контролює справляння надходження виконавчого збору, є орган державної виконавчої служби.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).
Відповідно до п. 5 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
У разі потреби в поверненні помилково або надміру зарахованих коштів готівкою фізичним особам, які не мають рахунків у банках (більше ніж одному одержувачу), органом, що контролює справляння надходжень бюджету, в доповнення до подання до відповідного органу Казначейства подається реєстр одержувачів коштів, в якому зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.
Ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду).
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
У заяві платник може визначити довірену особу для отримання коштів, що мають бути повернені йому з бюджету. У такому разі до заяви про повернення коштів з бюджету додаються довіреність на отримання коштів довіреною особою, засвідчена згідно з вимогами Цивільного кодексу України, та копія паспорта довіреної особи.
З аналізу вище викладених норм вбачається, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яке (подання) платник разом зі своєю заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету, подає до органу Казначейства.
Тобто, орган, який контролює справляння надходження виконавчого збору, тобто орган державної виконавчої служби, у разі наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, зобов'язаний скласти подання, яке платником подається до органу Казначейства.
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач звертався до ДВС України із відповідними заявами щодо повернення коштів.
У зв'язку з відсутністю належного реагування на такі заяви з боку органу державної виконавчої служби, позивач звернувся до суду із позовом.
Згідно з пп. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) (далі - Порядок № 845).
Відповідно до п.п. 3, 17, 6 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у п. 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених п. 23 цього Порядку.
У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом.
Отже, проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про протиправну бездіяльність ДВС України, правонаступником якої є відповідач-1, щодо неповернення позивачу сплачених у якості виконавчого збору грошових коштів.
Вище викладене, у свою чергу, свідчить про наявність підстав та доцільність задоволення заявлених позивачем вимог повністю.
При цьому, суд зазначає, що стягнення грошових коштів із Державного бюджету України на користь позивача повинне здійснюватись через відповідача-2.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України, правонаступником якої є Міністерство юстиції України, щодо неповернення державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) грошових коштів у розмірі 22082,13 грн. (Двадцять дві тисячі вісімдесят дві гривні тринадцять копійок) як безпідставно стягнутого виконавчого збору відповідно до розпоряджень від 14 травня 2013 року № 36915803/1, від 13 червня 2013 року № 36915803/1 та від 17 червня 2013 року № 36915803/1.
3. Стягнути із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) безпідставно сплачений виконавчий збір у розмірі 22082,13 грн. (Двадцять дві тисячі вісімдесят дві гривні тринадцять копійок).
4. Присудити на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) здійснений ним судовий збір у розмірі 255,78 грн. (Двісті п'ятдесят п'ять гривень сімдесят вісім копійок) із Державного бюджету України.
Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя В.М. Данилишин
Суддя І.А. Качур
Суддя В.І. Келеберда