ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 червня 2015 року 16:40 № 826/4804/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до 3-тя особаДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2015 року № 0024361704, стягнення коштів, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2015 року № 0024361704;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_1 суму помилково утриманого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 25 953,39 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що він, скориставшись своїм правом на податкову знижку у сумі 25 953,39 грн., згідно пп. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України, шляхом подання до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік з доданими до неї додатком 6 та пред'явлення документальних доказів понесення витрат, що включаються до податкової знижки відповідно до вимог п. 166.2 ст. 166 зазначеного Кодексу, отримав від контролюючого органу відмову у наданні зазначеної податкової знижки шляхом проведення з перевищенням наданих йому повноважень по суті документальної перевірки, замість камеральної, та винесенням за наслідками такої незаконної перевірки податкового повідомлення-рішення на суму вже перерахованого до державного бюджету податку на доходи фізичних осіб.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2015 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (надалі - третя особа), закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 15.04.2015 року.
15.04.2015 року у судове засідання з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача та третьої особи у призначене судове засідання у справі не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. При цьому, 22.04.2014 року та 24.04.2015 року представниками відповідача і третьої особи через канцелярію суду подані письмові заперечення проти позову.
Суд у судовому засіданні 15.04.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомлених відповідача та третьої особи, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Автокразбанк» та ОСОБА_1 укладено договір за № 152/13 від 03.10.2013 року про відкриття та обслуговування поточного рахунка громадянина для надання державної підтримки. За умовами цього Договору Банк відкриває Вкладнику (позивачу) поточний рахунок № НОМЕР_3 (далі - Рахунок) виключно для будівництва (придбання) доступного житла за державної підтримки, обліку коштів та здійснення операцій відповідного до вимог чинного законодавства України та нормативних актів Національного банку України. Зокрема, Вкладник надає розпорядження (доручає) Банку здійснювати договірне списання грошових коштів з цього Рахунку на користь Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі - Фонд), регіональних управлінь/іпотечного центру Фонду. Також, положеннями п. 2.4 цього Договору передбачено, що Банк проводить зарахування особистих внесків Вкладника, коштів, які надходять від регіонального управління Фонду, кредиту (у разі надання кредиту), інших надходжень (при цьому, умовами цього Договору визначено, що Рахунок може поповнюватись додатковими внесками готівковим або безготівковим шляхом) та перераховує визначені регіональним управлінням Фонду суми коштів на відповідний рахунки вказані таким регіональним управлінням Фонду, не пізніше наступного робочого дня після надходження листа-розпорядження регіонального управління Фонду.
Надалі, ОСОБА_1 (Сторона 1) уклав з Іпотечним центром в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Сторона 2) договір за № 331 про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла від 07.10.2013 року. Предметом цього Договору є домовленість сторін щодо обслуговування коштів з метою фінансування будівництва (придбання) доступного житла за державної підтримки та отримання власність об'єкта фінансування (однокімнатної квартири АДРЕСА_1, забудовник - ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд») ОСОБА_1 в інтересах всієї сім'ї (в т.ч. дружини ОСОБА_3 і ОСОБА_4.). Загальна вартість об'єкта фінансування за цим Договором складає 384 020,00 грн. З урахуванням п. 2.4, 2.5 та 2.7 цього Договору, державна підтримка надається у розмірі 101 153 грн., а частка грошових коштів ОСОБА_1, необхідних для будівництва (придбання) доступного житла за державної підтримки, - 282 867 грн. (п. 2.8 цього Договору).
Крім того, умовами п.п. 2.9, 2.11 і 2.14 зазначеного Договору передбачено, що для фінансування будівництва (придбання) Об'єкту фінансування за державної підтримки ОСОБА_1, відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», МФО 331100. Протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня внесення Стороною 2 на поточний рахунок, зазначений у пункті 2.9 цього Договору, коштів у сумі, зазначеній у пункті 2.10 цього Договору, Сторона 1 зобов'язується внести на цей поточний рахунок кошти державної підтримки у національній валюті у розмірі, визначеному у абзаці другому пункту 2.8. цього Договору, а Частка грошових коштів Сторони 2 визначена у абзаці третьому пункту 2.8 цього Договору, вноситься на поточний рахунок, зазначений у пункті 2.9 цього Договору, протягом 10 календарних днів з дня укладення цього Договору. Після накопичення на рахунку Сторони 2, зазначеному у пункті 2.9 цього Договору, повної вартості Об'єкту фінансування, визначеної в пункті 2.8 цього Договору, Сторона 1 зобов'язується сприяти укладенню між Забудовником та Стороною 2 Договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно (Об'єкта фінансування), істотними умовами якого є перехід до Сторони 2 майнових прав на Об'єкт фінансування після введення (прийняття) Об'єкту будівництва в експлуатацію. Після укладення визначеного у абзаці першому цього пункту Договору Сторона 1 здійснює фінансування Об'єкта фінансування з поточного рахунка Сторони 2 у розмірі, що дорівнює відсотку готовності Об'єкта будівництва, підтвердженого згідно вимог Сторони 1, _але, до підписання Забудовником із Стороною 2, акта приймання-передачі Об'єкта фінансування, не більше, ніж 97 відсотків вартості майнових прав на Об'єкт фінансування, встановленої Договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно. Грошові кошти, які розміщені на рахунку Сторони 2, зазначеному у пункті 2.9 цього Договору, використовуються Стороною 1 у порядку безспірного списання Стороною 1 коштів для подальшого фінансування житла у Об'єкті будівництва у відповідності до відсотку його будівельної готовності.
Надалі, 13.12.2013 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (в особі її законних представників - батьків ОСОБА_1 і ОСОБА_3.) (Покупцями) та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» (Продавець) був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, згідно умов якого Продавець (який є учасником Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010 - 2014 роки, затвердженої Постановами Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року № 1249 та від 11.02.2009 року № 140) зобов'язаний передати Покупцям майнові права на квартиру в Об'єкті будівництва, а Покупці - прийняти їх. Відповідно до Договору від 07.10.2013 року № 331 та Додаткового договору № 1 від 15.10.2013 року до нього вартість таких майнових прав на квартиру складає 384 020 грн., виходячи з вартості майнових прав у перерахунку 9 100 грн. за 1 кв.м. Строки та порядок сплати вартості майнових прав, реквізити банківського рахунку Продавця визначені у п. 4.3 і 4.5 цього Договору.
Відповідно до письмових пояснень позивача, викладених в тексті поданого позову, на виконання умов Договору від 07.10.2013 року № 331 ОСОБА_1 30.10.2013 року на згаданий вище рахунок в ПАТ «Автокразбанк» були внесені грошові кошти у сумі 282 709,00 грн. (що становить 70% від вартості квартири в об'єктів незавершеного будівництва та витрат пов'язаних із будівництвом останнього), а Іпотечним центром 05.12.2013 року - в сумі 101 153, 00 грн. (що відповідно становить 30% від вартості зазначеної квартири).
Згодом на виконання зобов'язань за Договором від 07.10.2013 року № 331 та договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно від 13.12.2013 року з банківського рахунку Позивача № НОМЕР_4 у ПАТ АК «УКРГАЗБАНК» на користь Забудовника (ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд») в 2014 рік були перераховані кошти у сумі 192 010 грн.
Станом на 18.08.2014 року залишок коштів на рахунку позивача № НОМЕР_4 в ПАТ «Укргазбанк» (МФО 320478) становив 175 551,20 грн. (цей банківський рахунок був відкритий позивачем у ПАТ «Укргазбанк» на підставі договору № 09/317/14 від 13.08.2014 року про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи замість рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «АВТОКРАЗБАНК» з відповідним перенесенням залишку коштів з одного банківського рахунку на інший), а станом на 26.08.2014 року - 2 742,20 грн. (за результатами перерахування суми коштів 142 809 грн. на користь ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд»).
З огляду на вищенаведене позивач вважає, що у 2014 році ОСОБА_1 були понесені витрати, що пов'язані із придбанням доступного житла за державною програмою, на загальну суму 192 010 грн.
Маючи на меті реалізувати право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року, позивач в січні 2015 року направив на адресу ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію про майновий стан i доходи за 2014 рік. В цій Податковій декларації позивач вказав, що має право на податкову знижку на суму 25 953,39 грн. у зв'язку з понесенням витрат на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, в розмірі 151 403,77 грн. (рядок 12 Переліку сум витрат, що включаються до складу податкової знижки згідно із статтею 166 розділу IV ПК України (додаток 6 до рядку 11 податкової декларації про майновий стан i доходи).
В якості наявних документальних доказів, що підтверджують виникнення права на податкову знижку в колонці «Реквізити документів, які підтверджують витрати» рядку 08 додатку 6 до Податкової декларації ОСОБА_1 за 2014 рік наведені на ступні документи: договір від 07.10.2013 року № 331, договір від 03.10.2013 року № 152/13, виписки з банківського рахунку, довідку ТОВ «МСД Україна» від 13.01.2015 року з відомостями про нараховані доходи (зарплату), суми утриманих податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за 2014 рік.
19.02.2015 року працівником ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена камеральна перевірка податкової декларації ОСОБА_1 про майновий стан і доходи за 2014 рік (датованої 15.01.2015 роком) з додатком № 6 до неї, за результатами якої складений акт від 19.02.2015 року № 1166/26-52-17-04/НОМЕР_2. Відповідно до тексту акта від 19.02.2015 року № 1166/26-52-17-04/НОМЕР_2 камеральна перевірка податкової декларації позивача проводилася на підставі наступних документів: декларація про майновий стан і доходи за 2014 рік, відомості з ДРФО ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (форми 1-ДФ), документи, що підтверджують отримані доходи за 2014 рік, документи, що підтверджують понесені витрати за 2014 рік.
За висновками Акта перевірки, позивачем завищено суму податку, що підлягає поверненню з бюджету, на 25 953,39 грн. Дані висновки перевіряючого мотивовані тим, що згідно з наданими ОСОБА_1 до ДПІ копіями документів, платіжний документ, який підтверджує витрати понесені в 2014 році, відсутній, а тому у платника податку відсутнє право на податкову знижку за наслідками 2014 року у зв'язку з будівництвом (придбанням) доступного житла.
ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2015 року № 0024361704, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 25 953,39 грн.
Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), «податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання» - це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
Нормами п. 166.1 ст. 166 ПК України встановлено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
Згідно пп. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПК України, загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу.
Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначено у п. 166.3 ст. 166 ПК України. Так, до даного переліку включається частина суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу (п.п.166.3.1 п.166.3 ст.166 ПК України); сума витрат платника податку на оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік (пп. 166.3.6 п. 166.3 ст. 166 ПК України).
Підпунктом 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 ПК України передбачено, що платник податку має право включити до податкової знижки в зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 цього Кодексу, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, в тому числі - суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.
При цьому, за приписами норми пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України, до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
Оригінали зазначених документів не надсилаються органу ДПС, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого Податковим кодексом (пп. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПК України). Дана норма кореспондується з положеннями норми пп. «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України, за змістом якої платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим. При цьому, на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
Також, за приписами норми пп. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 ПК України, якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.
Таким чином, за підсумками звітного 2014 року платники податків, які бажають скористатися своїм законним правом на отримання податкової знижки, повинні до 31.12.2015 року подати податкову декларацію до податкового органу за місцем своєї реєстрації, визначеного згідно із законодавством.
Форма та порядок заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, за якою необхідно відображати отримані доходи та витрати за 2014 рік, в т.ч. для реалізації права на податкову знижку, затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 року № 793, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2013 року за № 2179/24711.
Пунктами 1 - 3 розд. ІІ Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої вказаним вище Наказом Міністерства доходів і зборів України 11.12.2013 року № 793 (надалі - Інструкція), вказано, що декларація складається з восьми розділів, що подаються на двох двосторонніх аркушах формату А4, та семи додатків до декларації, які подаються на одно- та двосторонніх аркушах формату А4 та містять розрахунки окремих видів доходів (витрат).
Зокрема, у рядку 11 вказується сума податку, на яку платник податку має право зменшити суму річного податкового зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку згідно із статтею 166 розділу IV Кодексу. У разі використання права на податкову знижку разом з декларацією заповнюється та подається додаток 6 до декларації. Значення рядка 11 декларації дорівнює значенню рядка 12 додатка 6 до декларації.
В свою чергу, в додатку 6 до декларації у колонці «Реквізити документів, які підтверджують витрати» повинні відображатися реквізити відповідних платіжних та розрахункових документів, зокрема: квитанцій, фіскальних або товарних чеків, прибуткових касових ордерів, копій договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
Оригінали зазначених документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого Кодексом;
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, може бути підтверджена відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).
За результатами дослідження наявних у справі матеріалів судом встановлено відсутність платіжних та розрахункових документів, що підтверджують фактично понесення позивачем протягом звітного (податкового) року витрат на будівництво (придбання) доступного житла (а саме: внесення коштів на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «Автокразбанк»), оскільки у наданій позивачем до матеріалів справи виписці Відділення № 8 ПАТ «Автокразбанк» в м. Києві (МФО 31100) за період з 03.10.2013 року по 10.06.2014 року та за 30.12.2013 року наявні наступні відомості: про перерахування платником - «ПАТ «АКБ Банк» на користь отримувача - «ОСОБА_1» (призначення платежу поповнення поточного рахунку) 03.10.2013 року та 30.10.2013 року коштів на суми 2 900,00 грн. і 282 709,20 грн., про перерахування 05.12.2013 року Київським іпотечним центром Фонду на користь отримувача - «ОСОБА_1» суми коштів 101 153 грн.; про перерахування 18.12.2013 року та 26.12.2013 року платником - «ОСОБА_1» на користь отримувача - ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» (призначення платежу внески за квартиру) коштів на суми 188 169,80 грн. та 5 840,20 грн.; про перерахування 05.02.2014 року та 24.03.2014 року платником - «ОСОБА_1» на користь отримувача - ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» (призначення платежу внески за квартиру) коштів на суми 7 680 грн. та 11 521 грн.
Інших документальних доказів на підтвердження особистого внесення ОСОБА_1 сум коштів на рахунок № НОМЕР_3 (як то, наприклад, прибутково-касових ордерів (квитанцій) банку, які оформлюються в порядку визначеному розд. 4 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 року № 174) за наслідками операцій з внесення готівкових коштів до каси банку позивачем до суду надано не було та пояснень щодо причин відсутності останніх не подано.
Також, в ході огляду змісту Податкової декларації ОСОБА_1 за 2014 рік з додатком 6 до неї судом виявлено, що позивачем дійсно не було зазначено реквізитів платіжних та/або розрахункових документів в колонці «Реквізити документів, які підтверджують витрати» додатка 6 «Перелік сум витрат», що включаються до складу податкової знижки, згідно ст. 166 ПК України.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що наявними матеріалами справи факт понесення позивачем витрат на будівництво (придбання) доступного житла в 2014 році у сумі 192 010 грн. не підтверджується.
Водночас, суд зважає на критичні зауваження позивача щодо неправомірності дій відповідача по проведенню документальної перевірки Податкової декларації ОСОБА_1 за 2014 рік, результати якої були оформлені актом камеральної перевірки, та винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення на підставі висновків цього акта, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань платників податків визначений нормами Податкового кодексу України.
Нормою пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючим органам надано право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Так, зокрема, відповідно до абз. 1 і 2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. При цьому, камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У розумінні норми пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Згідно норми п. 76.1 ст. 76 ПК України, така перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком, та згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова
Оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється у відповідності до вимог п. 86.2 ст. 86 Кодексу. Тобто, за результатами камеральної перевірки, як у разі встановлення порушень, так і за відсутності таких, складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Аналізуючи викладене вище суд зазначає, що нормами ПК України щодо підстав та порядку проведення камеральних податкових перевірок не передбачено право (функції) податкового органу на проведення камеральної перевірки з використанням інших даних, ніж ті, що зазначені у декларації, та дослідження інших документів, ніж подана податкова звітність, оскільки предметом камеральної перевірки, згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України, може бути виключно податкова звітність, а витребування додаткової інформації від платника податку законодавчо не закріплено. Натомість, камеральна перевірка по своїй суті, в тому числі, являється своєрідним способом відбору з числа платників податків тих, щодо яких виникають питання, які досліджуються під час здійснення документальної перевірки.
Так, в ході детального дослідження тексту акта від 19.02.2015 року № 1166/26-52-17-04/НОМЕР_2 суд проходить до висновку про проведення відповідачем фактично документальної позапланової невиїзної перевірки податкової звітності ОСОБА_1 за 2014 рік, оскільки об'єктом такої перевірки були документи, що підтверджують отримані доходи та понесені витрати за 2014 рік, які, натомість, мали бути об'єктом дослідження в ході проведення документальної перевірки.
У взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті відносин щодо порядку проведення контролюючими органами документальних невиїзних перевірок, що визначено нормами ст. 79 ПК України, суд зазначає, що п. 79.2 ст. 79 зазначеного Кодексу визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом (при цьому таке рішення контролюючого органу про проведення документальної позапланової перевірки приймається за наявності обставин для проведення таких перевірок, визначених статтями 77 та 78 ПК України), та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Однак, в ході судового розгляду даної справи відповідач не підтвердив документально виникнення у нього правових підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки податкової звітності позивача з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем по суті була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка податкової декларації ОСОБА_1 про майновий стан і доходи за 2014 рік, результати якої оформлені актом від 19.02.2015 року № 1166/26-52-17-04/НОМЕР_2, в супереч вимог вищенаведених норм ПК України, а тому, як наслідок, такі дії відповідача є протиправними.
Крім того, у відповідності до пп. 54.3.2 і пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (п. 58.1 ст. 58 ПК України).
При цьому, у силу норми п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п. 109.2 ст. 109 ПК України, саме вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Дослідивши наявні матеріали справи суд вбачає, що висновки відповідача про заниження ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік у сумі 25 953,39 грн. спростовуються наданою позивачем довідкою ТОВ «МДС Україна» від 13.01.2015 року № 01-1301, згідно якої з нарахованих (виплачених) на користь позивача протягом 2014 року сум доходів у розмірі 175 279,44 грн. (в тому числі заробітна плата - 151 403,77 грн.) ТОВ «МДС», як роботодавцем в порядку ст. 171 ПК України, було утримано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 25 953,39 грн. (в тому числі 25 559,25 грн. із загальної суми нарахованої заробітної плати) та єдиний соціальний внесок у сумі 6 182 грн. Дані фактичні обставини відповідачем під час судового розгляду справи не заперечувалися та документальних доказів повернення позивачу зазначеної суми податку в порядку, визначеному нормами ст. 43 ПК України, надано не було.
З огляду на викладене та з урахуванням наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем факту заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за підсумками 2014 року та, як наслідок, про протиправність донарахування позивачу до сплати суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 25 953,39 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.
У силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 02.03.2015 року № 0024361704.
3. В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок