ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 липня 2015 року письмове провадження № 826/5982/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
За позовомПублічного акціонерного товариства «Вернум Банк»
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» Остапенко І.В.
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Вернум Банк» (надалі - позивач або ПАТ «Вернум Банк») з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач 1 або Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» Остапенко І.В. (надалі - відповідач 2 або Уповноважена особа), в якому просила суд:
1. Визнати незаконними дії Уповноваженої особи щодо віднесення кредиторських вимог позивача в розмірі 32 429 773,00 грн. у Реєстр акцептованих вимог кредиторів до сьомої черги задоволення вимог кредиторів ПАТ «КБ «Південкомбанк».
2. Визнати протиправними дії Фонду щодо затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Південкомбанк»» в частині затвердження вимог позивача в розмірі 32 429 773,00 грн. у Реєстр акцептованих вимог кредиторів до сьомої черги задоволення вимог кредиторів ПАТ «КБ «Південкомбанк».
3. Зобов'язати Уповноважену особу акцептувати та включити до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Південкомбанк» вимоги позивача на суму 32 429 773,00 грн., які відповідно віднести: 17 000 000,00 грн. - окремо до реєстру акцептованих вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника; 15 429 776,09 грн. - до реєстру акцептованих вимог кредиторів сьомої черги та подати на затвердження виконавчій дирекції Фонду зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Південкомбанк» пов'язані із акцептуванням та включенням до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Південкомбанк» вимоги позивача на суду 32 429 773,00 грн.
4. Зобов'язати Фонд затвердити зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Південкомбанк», пов'язані із акцептуванням та включенням до Реєстру акцентованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Південкомбанк» вимоги позивача на суму 32 429 776,09 грн., які віднесені: 17 000 000,00 грн. - окремо до реєстру акцептованих вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника; 15 429 776,09 грн. - до реєстру акцептованих вимог кредиторів сьомої черги.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачами протиправно визнано позивача кредитором сьомої черги та включено такі дані до реєстру акцептованих кредиторських вимог.
Відповідачі письмових пояснень чи заперечень по суті заявлених позовних вимог суду не подали.
Керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неприбуттям відповідача 2 в судове засідання 21.05.5015 року, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх позиції, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (сторона 1) та ПАТ «КБ «Південкомбанк» (сторона 2) було укладено генеральний договір № 291209 від 29.12.2009 року про загальні умови і порядок проведення міжбанківських операцій, предметом якого є порядок укладання Сторонами угод на проведення міжбанківських операцій і загальні умови їх виконання.
Відповідно до розділу 3 зазначеного Договору, Сторони можуть укладати угоди по залученню і розміщенню МБК (міжбанківського кредиту)/МБД (міжбанківського депозиту) у національній валюті, вільно конвертованій валюті (перша група класифікатора валют НБУ).
Згідно розділу 5, укладення угод відповідно до зазначеного Генерального Договору, відбувається шляхом визначення умов у кожному конкретному випадку шляхом проведення переговорів між дилерами Сторін за допомогою системи REUTERS DEALING, по телефону або іншими узгодженими засобами зв'язку та обміну відповідними Підтвердженнями по телексу, системі S.W.I.F.T. або електронній пошту НБУ, з урахуванням п.5.4.5. та частини 3 пункту 5.6.3. цього Генерального договору.
Так, позивачем було розміщено грошові кошти в розмірі 2 000 000,00 доларів США у ПАТ «КБ «Південкомбанк» на умовах Договору міжбанківського депозиту від 15.05.2014 року з кінцевим терміном повернення депозиту 15.07.2014 року, який діє в рамках Генеральної угоди № 291209 від 29.12.2009р. та на підставі телексних підтверджень формату МТ320 від 15.05.2014 року, укладеному між Сторонами.
Також, між позивачем (кредитор) та ПАТ «КБ «Південкомбанк» (боржник) було укладено Договір застави №1505/РС/ММ5/Z, відповідно до умов п.1.1. якого, Боржник передав в заставу майнове право вимоги, що виникло на підставі договору про надання міжбанківського депозиту від 15.05.2014 року, який діє в рамках Генеральної угоди №291209 від 29.12.2009 року та на підставі телексних підтверджень формату МТ320 від 15.05.2014 року, укладеному між Сторонами, а саме право вимоги повернення депозиту в сумі 17 000 000,00 грн., що належить Боржнику, на момент укладання цього Договору, та за яким він виступає вкладником. Предмет застави забезпечує виконання Боржником умов та зобов'язань по Договору про надання міжбанківського депозиту від 15.05.2014 року, що діє в рамках Генеральної угоди №291209 від 29.12.2009 року та на підставі телексних підтверджень формату МТ 320 від 15.05.2014 року, що укладений між Сторонами на суму 2 000 000,00 доларів США з кінцевим терміном депозиту 15.07.2014 року. Предмет застави забезпечує виконання зобов'язань за основним договором, а саме: повернення суми наданого Депозиту, процентів за користування ним в сумі 338,89 доларів США, можливих штрафних санкцій у розмірах та на підставах передбачених основним договором, а також можливих збитків, витрат завданих простроченням виконання зобов'язань за цим договором та основним договором. Сторони дійшли згоди про те, що заставна вартість предмету застави складає 17 000 000,00 грн.
У зв'язку з неповерненням грошових коштів в розмірі 2 000 000,00 доларів США в установлений договором строк, позивач 15.07.2014 року звернувся до ПАТ «КБ «Південкомбанк» за допомогою системи SWIFT з повідомленням № МТ299, яким ініціював повернення коштів в розмірі 2 000 000,00 доларів США для подальшого їх зарахування на рахунок позивача, відкритий в ПАТ «Хрещатик», Київ, однак, воно виконане не було.
За невиконання чи неналежне виконання умов угод, укладених на підставі Генерального договору, сторони зобов'язалися нести відповідальність у вигляді пені та відшкодування збитків, заподіяних протилежній стороні, відповідно до чинного законодавства України, на підставі розділу 7 Генерального Договору, яким передбачено, що за несвоєчасне нарахування коштів (цілком або частково), винна Сторона сплачує постраждалій Стороні пеню в розмірі: по операціям у ВКВ та ОКВ - 0,1 % від не перерахованої суми за кожний календарний день прострочення згідно п.7.2. Генерального договору.
Згідно розрахунку заборгованості за Генеральним договором №291209 станом на 29.07.2014 року загальну сума заборгованості ПАТ «КБ «Південкомбанк» перед позивачем склала 2 030 338,89 доларів США, а саме: 2 000 000,00 доларів США - сума депозиту; 338,89 доларів США - проценти; 30 000,00 доларів США - пеня.
При цьому, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 23.05.2014 року № 305 «Про віднесення ПАТ «КБ «Південкомбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 26.05.2014 року № 37 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» та розпочата процедура виведення ПАТ «КБ «Південкомбанк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 26.05.2014 року по 25.08.2014 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.08.2014 року № 71 «Про продовження строку тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Південкомбанк» було продовжено строк тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Південкомбанк» на один місяць до 25.09.2014 року.
Постановою Правління Національного банку України від 24.09.2014 року №598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «Південкомбанк» з 26.09.2014 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.11.2014 року № 126 та 24.11.2014 року № 235 призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» Остапенко І.В.
У зв'язку з наведеним, позивачем було направлено Уповноважені особі Фонду вимогу про повернення коштів від 29.07.2014 року № 802, якою просив і протягом 2-х (двох) банківських днів з моменту отримання цієї вимоги погасити загальну заборгованість перед позивачем за Договором міжбанківського депозиту від 15.05.2014 року у розмірі 2 030 338,89 доларів США, що складає еквівалент у гривні станом на 29.07.2014 року - 24 339 081,33 грн., а також повідомив, що у випадку невиконання даної вимоги, він буде змушений звернутися до суду для захисту своїх законних прав та інтересів шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Крім того, між позивачем (кореспондент) та ПАТ «КБ «Південкомбанк» (банк) укладалися договори про встановлення кореспондентських відносин від 27.07.2010 року № 2707/RDM та від 19.12.2012 року № 1912/RDM (з урахування додаткових угод), за умовами яких, для проведення оперативних розрахунків між клієнтами Сторін, здійснення міжбанківських розрахунків та інших операцій, що дозволяються чинним законодавством України, Банк відкриває Кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу ЛОРО банка-резидента в іноземній валюті, та здійснює розрахункове обслуговування Кореспондента у валютах, які заявлені Кореспондентом (вільно конвертованих - ВКВ, обмежено конвертованих - ОКВ) у відповідності з чинними нормативними актами Національного Банку України, діючими банківськими стандартами, а також цим Договором.
Враховуючи наявність коштів на кореспондентському рахунку №16001021417001 в розмірі 411,10 грн. заборгованість Банку перед позивачем за Договором про встановлення кореспондентських відносин № 2707/RDM від 27.07.2010 року складає 411,10 грн.
Враховуючи наявність коштів на кореспондентському рахунку №16006012141701 (ЄВРО) в розмірі 2045,79 євро, заборгованість Банку перед позивачем за Договором про встановлення кореспондентських відносин № 1912/RDM від 19.12.2012 року складає 2045,79 євро, еквівалент у гривні станом на 14.10.2014 року - 33 594,23 грн.
Також, враховуючи наявність коштів на кореспондентському рахунку №16006012141701 (долар США) в розмірі 1188728,68 доларів США, заборгованість Банку перед позивачем за Договором про встановлення кореспондентських відносин № 1912/RDM від 19.12.2012 року складає 1188728,68 доларів США, що складає еквівалент у гривні станом на 14.10.2014 року - 15 395 770,76 грн.
Таким чином, на думку позивача, загальна заборгованість Банку перед ним становить 32 429 776,09 грн., а саме:
17 000 000,00 грн. - згідно Договору застави від 15.05.2014 року, як майно банку, що є предметом застави, який повинен бути включений до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог позивача, як Кредитора, в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання міжбанківського депозиту від 15.05.2014р. в розмірі 2 000 338 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на момент прийняття рішення становить 27 786 655,51 грн. та судового збору в розмірі 73 080,00 грн.;
15 429 776,09 грн., що складаються з: 411,10 грн. - заборгованість Боржника за Договором про встановлення кореспондентських відносин № 2707/RDM від 27.07.2010 року; 15 395 770,76 грн. - заборгованість Боржника за Договором про встановлення кореспондентських відносин № 1912/RDM від 19.12.2012 року; 2045,79 євро, що складає еквівалент у гривні станом на 14.10.2014 року - 33 594,23 грн. заборгованість Боржника за Договором про встановлення кореспондентських відносин № 1912/RDM від 19.12.2012 року.
З огляду на зазначене, позивач звернувся до Уповноваженої особи з заявою про визнання кредиторських вимог від 17.10.2014 року № 1191, в якій просив прийняти та розглянути його грошові вимоги в розмірі 32 429 776,09 грн. та задовольнити вимоги шляхом включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів в порядку черговості, встановленого статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про що письмово повідомити.
Уповноваженою особою надано позивачу довідку від 03.02.2015 року № 09/377, якою позивача повідомлено, що його визнано кредитором та включено в реєстр акцептованих кредиторських вимог на суму 32 429 776,09 грн. сьомої черги. Також, позивача повідомлено, що задоволення кредиторських вимог здійснюватиметься за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації» майна банку, що передбачено частиною 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, зазначено, що згідно частини 4 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від реалізації майна, недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги.
Позивав вважає віднесення відповідачем 2 його вимог до сьомої черги задоволення вимог кредиторів протиправним, що стало підставою для його звернення до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон).
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків (частина 2 статті 1 Закону).
Відповідно до частини 1 та частини 5 статті 34 Закону, фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня «спеціаліст») та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації (частина 1 статті 35 Закону).
Згідно частини 1 статті 36 Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За приписами пункту 1 та пункту 2 частини 5 статті 36 Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється, крім іншого, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо, крім іншого, здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації (пункт 5 частини 6 статті 36 Закону).
З огляду на зазначене, враховуючи здійснення з 26.05.2014 року по 25.09.2014 року тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Південкомбанк», суд дійшов висновку, що відповідачем 2 правомірно не було задоволено вимогу позивача про повернення коштів від 29.07.2014 року № 802.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 37 Закону, уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
Статтею 27 Закону закріплений порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
Згідно частини 1 статті 27 Закону, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються (частина 5 статті 45 Закону).
Уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду (частина 1 статті 46 Закону).
З дня призначення уповноваженої особи Фонду, зокрема, припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку (пункт І часини 2 статті 46 Закону).
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (частина 3 статті 46 Закону).
Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 48 Закону, Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження, крім іншого, виконує повноваження органів управління банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Згідно статті 49 Закону, Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці (частина 5 статті 49 Закону).
За приписам частини 1 статті 52 Закону, кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;
6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);
7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
8) вимоги за субординованим боргом.
Згідно частини 3 статті 52 Закону, майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з уповноваженою особою Фонду звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. У разі якщо обсяг коштів від реалізації заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.
Відповідно до частини 1 та 6 статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
В той же час, позивачем не подано суду доказів звернення до відповідача 2 з питання погодження звернення стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави. Натомість, позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про визнання кредиторських вимог, за результатом розгляду якої відповідачем 2 у порядку, визначеному Законом, вимогу позивача було акцептовано та включено до реєстру акцептованих кредиторських вимог сьомої черги.
З огляду на зазначене в сукупності, судом не встановлено порушень з боку відповідача 2 вимог Закону.
Також, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли у відповідності, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, отже позовні вимоги позивача є необґрунтованими.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Вернум Банк» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій