ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
16 червня 2015 року 16 год. 30 хв. № 826/4514/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Івашової Ольги Василівни та державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, третя особа: публічне акціонерне товариство "Броварський завод пластмас", про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), третя особа: публічне акціонерне товариство "Броварський завод пластмас" (далі - ПАТ "Броварський завод пластмас"), про:
- визнання протиправними дій, вчинених відповідачем щодо прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 27 лютого 2015 року № 19684024 (далі - оскаржуване рішення);
- скасування оскаржуваного рішення;
- зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права) на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 25 грудня 2014 року № 911/5155/14 (далі - судове рішення).
В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки дії та рішення відповідача є такими, що порушують права та законні інтереси ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача допущено ПАТ "Броварський завод пластмас" (далі - третя особа).
У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнала позов та разом із представниками третьої особи просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.
До суду 12 травня 2015 року через канцелярію від позивача надійшла уточнена позовна заява про визнання протиправними дій, вчинених державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Івашовою Ольгою Василівною (далі - відповідач-1) щодо прийняття оскаржуваного рішення, скасування оскаржуваного рішення, а також зобов'язання відповідача-1 вчинити певні дії, а саме провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права) на підставі судового рішення.
Вказану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 12 травня 2015 року судом, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
До суду 13 травня 2015 року через канцелярію від позивача надійшла чергова уточнена позовна заява про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем-1 щодо прийняття оскаржуваного рішення, скасування оскаржуваного рішення, а також зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач-2) вчинити певні дії, а саме провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права) на підставі судового рішення.
Вказану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, також прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Відповідачем-1 27 лютого 2015 року прийнято оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації обтяження (арешту) нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
У державній реєстрації обтяження нерухомого майна відмовлено, оскільки документи, подані для проведення державної реєстрації, не відповідають вимогам або не надають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зокрема, згідно з п. 6 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868), документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, Порядком та іншими нормативно-правовими актами. У судовому рішенні чітко визначено спосіб його виконання.
Суд не погоджується із доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, визнання протиправними дій, вчинених відповідачем-1 щодо прийняття оскаржуваного рішення, та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.
Так, як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, судовим рішенням накладено арешт на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним 06 серпня 2009 року між ПАТ "Броварський завод пластмас" та ПАТ "ВіЕйБі Банк", посвідченим 06 серпня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дідович І.В. та зареєстрованим у реєстрі за № 856, у частині предмету іпотеки "1", а саме: майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1: будівля цеху пресованих виробів інв. № 847, загальною площею 9816,1 кв.м.; будівля цеху ливарних виробів інв. № 257, загальною площею 4703,7 кв.м.; цех труб ПВХ: будівля цеху виробництва труб ПВХ інв. № 108, загальною площею 1532,8 кв.м.; будівля цеху екструзії інв. № 102, загальною площею 7554,3 кв.м.; цех ПВХ пластикату: будівля цеху інв. № 1029, загальною площею 12715,6 кв.м.; склад сировини цеху ПВХ інв. № 11120, загальною площею 71,9 кв.м.; приміщення швейної дільниці інв. № 1032, загальною площею 164,0 кв.м.; ремонтно-будівельна дільниця: будівля посту охорони на автостоянці інв. №7800, загальною площею 8,6 кв.м.; приміщення для утримання собак інв. № 10901, загальною площею 8,8 кв.м.; інструментальний цех: будівля цеху інв. № 104, загальною площею 2674,4 кв.м.; приміщення дільниці гальваніки інв. № 2590, загальною площею 413,0 кв.м.; будівля цеху ремонтно-механічного цеху інв. № 105, загальною площею 2147,0 кв.м.; будівля цеху дільниці електропостачання інв. № 3703, загальною площею 283,4 кв.м.; трансформаторна підстанція інв. № 3704, загальною площею 173,2 кв.м.; дільниця тепловодопостачання: бойлерна інв. № 3201, загальною площею 42,8 кв.м.; насосна пожежегасіння інв. №3295, загальною площею 38,8 кв.м.; насосна станція інв. №1026, загальною площею 113,6 кв.м.; холодильна станція інв. № 3294, загальною площею 303,0 кв.м.; будівля транспортного цеху інв. № 1935, загальною площею 269,4 кв.м.; складське господарство: царговий склад тари інв. № 500003, загальною площею 198,4 кв.м.; склад сировини з листової сталі інв. № 500004, загальною площею 454,4 кв.м.; склад сировини з листової сталі інв. № 500005, загальною площею 250,0 кв.м.; напіварочний склад із листової сталі інв. № 500008, загальною площею 650,0 кв.м.; склад готової продукції інв. № 500009, загальною площею 195,0 кв.м.; напіварочний склад із листової сталі інв. № 500010, загальною площею 364,4 кв.м.; цегляна одноповерхова будівля інв. № 500011, загальною площею 21,0 кв.м.; арочний склад інв. № 10202, загальною площею 479,4 кв.м.; будівля цеху інв. № 107, загальною площею 150,1 кв.м.; склад ВМТПШОМа інв. № 10276, загальною площею 352,3 кв.м.; склад сировини інв. № 10076, загальною площею 57,3 кв.м.; склад сировини інв. № 10264, загальною площею 296,5 кв.м.; заводоуправління: побутові приміщення інв. № 7740, загальною площею 5316,2 кв.м.; будівля ІЛК інв. №1054, загальною площею 4925,2 кв.м.; їдальня: будівля їдальні інв. № 7741, загальною площею 664,8 кв.м.; приміщення холодильної камери інв. № 7779, загальною площею 31,9 кв.м.; приміщення медпункту інв. № 7765, загальною площею 182,3 кв.м. разом з усіма його приналежностями.
З метою проведення державної реєстрації обтяження вище переліченого нерухомого майна ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулося до органу державної реєстрації із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, до якої додано відповідний пакет документів.
Разом з тим, як уже зазначено вище, відповідачем-1 відмовлено ПАТ "ВіЕйБі Банк" у державній реєстрації обтяження нерухомого майна.
Відповідно до ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Згідно з п. 2 Порядку № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).
Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна за місцем розташування такого майна.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону, державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: рішень судів, що набрали законної сили.
Тобто, з вище викладених норм вбачається, що обтяження нерухомого майна підлягає обов'язковій державній реєстрації. Судове рішення є тим документом, на підставі якого така реєстрація може бути проведена.
Підстави, з яких може бути відмовлено у здійсненні державної реєстрації, передбачені ст. 24 Закону.
Зокрема, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених ст. 4-2 та ч. 9 ст. 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Стосовно доводів представника відповідача-1 про те, що судове рішення є виконавчим документом та підлягає виконанню у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження, а тому ПАТ "ВіЕйБі Банк" відмовлено у державній реєстрації обтяження нерухомого майна, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Зі змісту норм Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, яким, згідно зі ст. 17 вказаного Закону, є судове рішення.
До того ж, як чітко зазначено у самому судовому рішенні, воно є виконавчим документом та підлягає виконанню у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Отже, як вбачається з вище викладеного, прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення не суперечить нормам чинного законодавства, а тому, як наслідок, оскаржуване рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Суд також зазначає, що заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача-2 вчинити певні дії, а саме провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права) на підставі судового рішення, не підлягає задоволенню, оскільки ч. 4 ст. 9 Закону передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, від так завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Суд зазначає, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 листопада 2014 року № 123 розпочато процедуру виведення ПАТ "ВіЕйБі Банк" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці із 20 листопада 2014 року по 20 лютого 2015 року включно. Призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" Джуса Юрія.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 листопада 2014 року № 128 призначено із 24 листопада 2014 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_1
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 лютого 2015 року № 35 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" до 20 березня 2015 року включно.
Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 лютого 2015 року № 55 продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Івашової Ольги Василівни та державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, третя особа: публічне акціонерне товариство "Броварський завод пластмас", про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єктів владних повноважень та відсутністю з їх сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
Відмовити повністю у задоволені позову публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_1.
Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин