ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
28 травня 2015 року 13 год. 15 хв. № 826/2274/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Синтра Трейдінг" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Синтра Трейдінг" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги відповідача від 28 серпня 2014 року № 1101-25 (далі - оскаржувана вимога) та рішення відповідача про опис майна у податкову заставу від 09 вересня 2014 року № 8500/10/26-51-25-34 (далі - оскаржуване рішення), а також зобов'язання відповідача поновити у картці особового рахунку позивача дані щодо наявності переплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 1982090,00 грн.
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.
Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 01 квітня 2015 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
28 серпня 2014 року відповідачем складено оскаржувану вимогу, відповідно до якої, станом на 02 вересня 2014 року сума податкового боргу відповідача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 565485,96 грн. При цьому, також зазначено, що сума основного платежу становить 1326273,96 грн.
09 вересня 2014 року прийнято оскаржуване рішення про опис майна позивача у податкову заставу.
За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказані вимога та рішення залишені без змін.
Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимоги і рішення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.
Так, згідно з п. 59.1 ст. 59, п.п. 89.1-89.3 ст. 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576, податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків.
Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки.
Як з'ясовано судом у ході розгляду справи, 28 лютого 2014 року позивачем в електронній формі подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (далі - декларація), що підтверджується відповідною квитанцією. Разом із декларацією позивачем подано додаток ЗП (зменшення нарахованої суми податку).
У декларації зазначено, що податок на прибуток підприємства за 2013 рік склав 4564730,00 грн.
Разом з тим, згідно даних рядка 13 декларації, вказана сума податку підлягала зменшенню на суму у розмірі 7106892,00 грн., що призвело до виникнення від'ємного значення у розмірі 2542162,00 грн., що зазначено у рядку 14 декларації.
Сума зменшення податку на прибуток складається із суми нарахованих та сплачених протягом 2013 року авансових внесків з цього податку (5124802,00 грн.) та з суми нарахованого та сплаченого авансового внеску у зв'язку з виплатою дивідендів (1982090,00 грн.), що зазначено у додатку ЗП до декларації.
Тобто, станом на дату подання декларації за позивачем обліковувалась переплата з податку на прибуток у розмірі 2542162,00 грн.
Враховуючи необхідність сплати авансових внесків з податку на прибуток у 2014 році, а також наявність переплати з податку на прибуток, позивач 28 березня 2014 року звернувся до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) із листом № 150, в якому просив вважати наявну суму переплати авансових внесків, що утворилася за наслідками діяльності у 2013 році, сплатою авансових внесків з податку на прибуток у 2014 році.
17 квітня 2014 року між позивачем та ДПІ у Печерському районі проведено звірення розрахунків платника податку з бюджетом за авансовими внесками з податку на прибуток, за результатами чого складено акт № 3738-20, згідно з яким, станом на 17 квітня 2014 року позитивне сальдо розрахунків з бюджетом складало 2508286,04 грн.
Тобто, станом на 17 квітня 2014 року в картці особового рахунку позивача наявна переплата з авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 2508286,04 грн.
Крім того, у матеріалах справи міститься копія довідки від 19 червня 2014 року № 3011/26-55-25-05 про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів ДПІ у Печерському районі, у якій зазначено, що станом на 18 червня 2014 року у позивач не має заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів.
У липні 2014 року, у зв'язку зі зміною місцезнаходження та закінченням необхідних внутрішніх процедур податкових органів, документи позивача передані з ДПІ у Печерському районі до відповідача.
В подальшому, відповідачем складено оскаржувану вимогу та прийнято оскаржуване рішення.
У текстовій частині оскаржуваної вимоги зазначено, що сума податкового боргу становить 565485,96 грн. Разом з тим, у таблиці оскаржуваної вимоги зазначено суму податкового боргу у розмірі 1326273,96 грн.
Крім того, оскаржувана вимога датована 28 серпня 2014 року. Проте, в її тексті зазначено, що сума податкового боргу визначена станом на 02 вересня 2014 року.
У тексті оскаржуваної вимоги зазначено, що починаючи із 31 травня 2014 року на майно позивача розповсюджується право податкової застави.
Тобто, не зважаючи на той факт, що, згідно з виданою позивачеві довідкою № 3011/26-55-25-02, станом на 18 червня 2014 року у позивача відсутня заборгованість з податків, зборів, платежів, відповідач в оскаржуваній вимозі зазначив про наявну станом на 31 травня 2014 року у позивача заборгованість.
Суд звертає увагу, що у ході судового розгляду справи відповідачем не висловлено позицію щодо заявлених позивачем вимог, зокрема не надано суду письмових заперечень проти позову або письмової заяви про його визнання.
Таким чином, враховуючи вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимоги та рішення.
Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача вчинити певні дії підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача поновити у картці особового рахунку позивача дані щодо наявності переплати авансових внесків з податку на прибуток відповідно до даних податкової звітності позивача.
Відповідно до ч.ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Синтра Трейдінг" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії підлягає задоволенню в частині.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №1101-25, складену 28 серпня 2014 року державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №8500/10/26-51-25-34, прийняте 09 вересня 2014 року державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві.
4. Зобов'язати державну податкову інспекцію у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві поновити у картці особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Синтра Трейдінг" (код ЄДРПОУ 32070571) дані щодо наявності переплати авансових внесків з податку на прибуток відповідно до даних його податкової звітності.
5. Позов в іншій частині залишити без задоволення.
Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин