ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
14 травня 2015 року 14 год. 45 хв. № 826/2366/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції України до державної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України" про зобов'язання вчинити певні дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Державної фінансової інспекції України (далі - позивач) до державної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача виконати вимогу позивача від 14 липня 2014 року № 04-14/969 (далі - вимога) в частині пп. 2, 3, 4: вжити вичерпних заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди Державному бюджету України шляхом стягнення з ТОВ "Ладобуд" на користь відповідача фактично оплачену суму грошових коштів за завищену вартість виконаних робіт у розмірі 1110161,30 грн. та повернути їх до Державного бюджету України; у разі неможливості стягнення з ТОВ "Ладобуд" грошових коштів у розмірі 1110161,30 грн., - вжити заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди Державному бюджету України шляхом стягнення у передбаченому законом порядку коштів у зазначеній сумі з осіб, які допустили порушення законодавства, зазначені у п.п. 2, 3, 4 вимоги, та перерахувати їх до Державного бюджету України.
В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не виконано вимогу, тобто не усунуто встановлені ревізією порушення.
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю, а представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 16 березня 2015 року судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Відповідно до п. 2.35 плану контрольно-ревізійної роботи на І квартал 2014 року, позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період із 01 січня 2011 року по 01 березня 2014 року, за результатами якої 10 червня 2014 року складено акт № 04-21/14 (далі - акт).
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) від 23 квітня 2014 року, відповідач є державною організацією (установою, закладом).
Враховуючи те, що вжитими у період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, керуючись п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, листом від 14 липня 2014 року № 04-14/969 позивачем направлено відповідачу вимогу.
Позивач зазначає, що на час звернення до суду з позовом відповідачем не виконано п.п. 2, 3, 4 вимоги, а саме не вжито вичерпних заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди Державному бюджету України шляхом стягнення із ТОВ "Ладобуд" на користь відповідача фактично оплаченої суми грошових коштів за завищену вартість виконаних робіт у розмірі 1110161,30 грн. та повернення їх до Державного бюджету України; у разі неможливості стягнення із ТОВ "Ладобуд" грошових коштів у розмірі 1110161,30 грн., не вжито заходів щодо відшкодування матеріальної шкоди Державному бюджету України шляхом стягнення у передбаченому законом порядку коштів у зазначеній сумі з осіб, які допустили порушення законодавства, зазначені у п.п. 2, 3, 4 вимоги, та перерахування їх до Державного бюджету України.
Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.
Так, як з'ясовано судом у ході розгляду справи та не заперечується сторонами, проведеною ревізією фінансово-господарської діяльності відповідача виявлено численні порушення норм фінансового законодавства, що призвели до спричинення фінансових збитків відповідачу та Державному бюджету України.
З метою усунення виявлених порушень відповідачу направлено вимогу щодо вжиття заходів, направлених на усунення допущених порушень, недопущення таких у майбутньому, а також щодо вчинення відповідачем дій, направлених на відшкодування завданих такими порушеннями збитків як підконтрольному та/або підзвітному суб'єкту, так і Державному бюджету України.
Поряд з цим, зміст п.п. 2-4 вимоги вказує на розмір завданих збитків та необхідність вжиття відповідачем заходів щодо відшкодування таких.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, п.п. 1, 7, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Згідно з нормами Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Держфінінспекція, відповідно до покладених на неї завдань, а також через підпорядковані територіальні органи, має право, зокрема, звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Тобто, як вбачається з вище викладених норм, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
У разі виявлення збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому є обов'язковою до виконання.
Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
Отже, з вище викладених обставини вбачається наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання тільки в частині усунення допущених порушень норм законодавства та за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених у ході ревізії збитків.
Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про стягнення таких збитків, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.
Позивачем пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених у ході ревізії. При цьому, як з'ясовано судом, вимога вказує на виявлені збитки та їх розмір.
З огляду на те, що такі збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не шляхом заявлення позову до підконтрольної установи про виконання вимоги.
Враховуючи те, що позивачем заявлено позовні вимоги, які не містять визначення конкретних осіб, до яких вимога має бути заявлена, відсутні посилання на конкретні дії, які повинні бути здійсненні, суд прийшов до висновку, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Під час розгляду справи суд не надає оцінки законності вимоги та розмірам збитків.
Поряд з цим, суд зазначає, що у матеріалах справи міститься копія листа відповідача від 07 серпня 2014 року № 1605, адресованого ТОВ "Ладобуд", про погашення вказаним товариством дебіторської заборгованості у розмірі 1110161,30 грн. Також відображено дебіторську заборгованість у розмірі 1110161,30 грн. відповідно до кошторису за 2014 рік.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов Державної фінансової інспекції України до державної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України" про зобов'язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
Відмовити повністю у задоволенні позову Державної фінансової інспекції України.
Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин