ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 липня 2015 року 08:42 № 826/5284/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укренергобуд»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання незаконними, недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укренергобуд» (надалі - позивач або ПрАТ «БК «Укренергобуд») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання незаконними, недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2014 року № 0034281505 і № 0034291505.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 20.04.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на відсутність у відповідача правових підстав для винесення податкових повідомлень-рішень від 27.10.2014 року № 0034281505 і № 0034291505 (форми «Ш») на підставі акта камеральної перевірки від 16.10.2014 року № 387/26-50-15-05-15, оскільки, на думку останнього, норми ст. 126 Податкового кодексу України не стосуються правовідносин щодо застосування відповідальності у вигляді штрафів за порушення платником правил сплати (перерахування) орендної плати за землю.
20.04.2015 року у судовому засіданні судом своєю протокольною ухвалою, відповідно до норми ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), здійснено заміну відповідача - ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - на його правонаступника - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.
25.05.2015 року у судове засідання з'явилися представники сторін.
Представник позивача у вказаному судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушень вимог п. 57.3 ст. 57, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного сплати самостійно узгоджених (задекларованих у податковій звітності) грошових зобов'язань по орендній платі за землю.
Суд у судовому засіданні 25.05.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати ПрАТ «БК «Укренергобуд» узгоджених сум податкових зобов'язань по орендній платі за землю за період з 30.01.2012 року по 16.10.2014 року, нарахованих згідно звітних податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік (реєстраційний № 1926 від 27.01.2011 року) та за 2012 рік (реєстраційний № 1711 від 31.01.2012 року), за результатами якої складений Акт від 16.10.2014 року № 387/26-50-15-05-15, під час проведення якої працівником податкової інспекції встановлено порушення підприємством законодавчо встановленого граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з орендної плати за землю за період з 06.12.2011 року по 06.12.2013 року. Відповідно до розрахунку, наведеного у тексті цього акта перевірки, загальна сума сплачених попередньо задекларованих грошових зобов'язань із затримкою до 30 календарних днів складає 70 655,30 грн., а із затримкою понад 30 календарних днів - 93 660,50 грн.
На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Ш») від 27.10.2014 року:
- № 0034281505, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ПрАТ «БК «Укренергобуд» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 93 660,50 грн., всього на певну кількість календарних днів, але більше ніж 30 календарних днів, нарахувало підприємству штраф на суму 18 732,10 грн. (що складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання);
- № 0034291505, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ПрАТ «БК «Укренергобуд» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 70 655,30 грн., всього на певну кількість календарних днів, але не більше ніж 30 календарних днів, нарахувало підприємству штраф на суму 7 065,53 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).
Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.01.2015 року № 448/10/26-15-10-08 та рішення Державної фіскальної служби України від 12.02.2015 року № 2741/6/99-99-10-01-02-25, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача, у відповідності до змісту яких податкові повідомлення-рішення від 27.10.2014 року № 0034281505 і № 0034291505 залишені без змін.
Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В свою чергу, нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.
Так, податковим зобов'язанням, в розумінні ПК України, визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1);
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (пп. 49.18.4);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5).
При цьому, за приписами норм п. 285.1 - 285.2 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Такий базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Також, нормами п. 286.2 ст. 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одночасно, за приписами положень п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
У силу приписів п. 288.7 ст. 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Згідно ст. 126 ПК України (в редакцій чинній 04.08.2012 року), у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Надалі, зміст абзацу першого пункту 126.1 статті 126 ПК України після слів «грошового зобов'язання», у відповідності до Закону України від 05.07.2012 року № 5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», був доповнений словами «та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств» (зазначений Закон набрав чинності 12.08.2012 року).
У зв'язку з чим на момент складання ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акта камеральної перевірки та прийняття на його підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 27.10.2014 року норма ст. 126 ПК України була викладена наступним чином: «У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.».
Аналізуючи зміст процитованої вище норми ст. 126 ПК України судом вбачається, що внесення законодавцем доповнень до цієї статті мало на меті саме розширення об'єктного складу податкового правопорушення - правовідносин щодо сплати податкових зобов'язань, а тому викладена позивачем в тексті позовної заяви правова позиція з питання звуження змісту норми ст.126 ПК України до правовідносин, що стосуються лише сплати податку на прибуток, судом до уваги не приймається.
При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, що підтверджується усними поясненнями представника позивача, наданих під час судового розгляду справи, встановлені та зафіксовані контролюючим органом в акті камеральної перевірки обставини щодо несвоєчасної сплати товариством сум податкових зобов'язань, задекларованих у податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 та 2012 роки позивачем не заперечуються.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням відсутності спору щодо факту встановленого контролюючим органом податкового правопорушення (прострочення сплати узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку), та за результатами дослідження наявних матеріалів справи суд приходить до висновку про наявність у відповідача законних підстав для застосування штрафу, згідно ст. 126 ПК України, за порушення позивачем правил сплати (перерахування) до відповідного місцевого бюджету орендної плати за земельну ділянку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укренергобуд» відмовити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укренергобуд» (ідентифікаційний код: 16291301, адреса: 01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, 1/27) судові витрати у розмірі 1 644,30 грн. (однієї тисячі шестисот сорока чотирьох грн. 30 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок