25 червня 2015 року справа № 823/1193/15
15 год. 21 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Каліновської А.В.,
при секретарі судового засідання Шалько І.П.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, -
Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Черкаського міського центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 9889 грн. 69 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення», під час перебування на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості приховано факт реєстрації в якості суб'єкта підприємницької діяльності з 30.07.2001, що є підставою для стягнення з відповідача в судовому порядку незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю.
Представник позивача в судовому засідання адміністративний позов підтримав з підстав зазначених вище та просив його задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, з огляду на те, що ОСОБА_2 перебувала на податковому обліку як суб'єкт підприємницької діяльності в ДПІ у м. Черкасах з 03.01.2002 по 23.09.2002, про що свідчить довідка ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області від 19.01.2015 №1326/23-01-17-0216. Крім того, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні будь-які відомості щодо реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця.
В судовому засідання відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.
Спеціальним законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 (далі по тексту Закон №1533).
Так, згідно з ч. 1 ст. 6 цього Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі по тексту - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону №1533 має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних. Члени особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками, громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за Законом №1533 за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України (ч. 2, 3 ст. 6 Закону №1533).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №1533 видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Судом встановлено, що 07 червня 2013 року гр. ОСОБА_2 звернулась до Черкаського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що в даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, 07.06.2013 відповідачу надано статус безробітного.
14 червня 2013 ОСОБА_2 призначено виплату допомоги по безробіттю, у відповідності до п. 2, 4 ст. 22 та п. 2 ст. 23 Закону №1533 та п. 2.7, 2.9 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності».
До Черкаського міського центру зайнятості 09.02.2015 від відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції надійшов лист від 05.02.2015 №667/07-06-15, згідно з яким ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 19.01.1994 по 23.07.2001 та з 30.07.2001, реєстрацію не припинено.
За результатами перевірки достовірності даних безробітних, розслідування страхових випадків складено акт №17 від 12.02.2015, в якому встановлено, що гр. ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості приховала інформацію про те, що вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 30.07.2001.
12 лютого 2015 року Черкаським міським центром зайнятості винесено наказ №88, яким зобов'язано відповідача повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 9889 грн. 69 коп. за період з 14.06.2013 по 19.12.2014.
Вирішуючи спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-XII від 05.07.2012 (далі по тексту - Закон №5067-XII), до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно ст. 36 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
До зайнятого населення також належать: непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону №5067-XII безробітним визначається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути:
1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;
2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»;
3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Отже, не можуть бути безробітними особи, що мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, не залежно від того, чи отримують вони дохід, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №755-IV (далі - Закон №755-IV), який набрав чинності 1 липня 2004 року.
Так, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №755-IV (в редакції на момент прийняття Закону) передбачалося, що державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.
03 березня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» від 01.07.2010 №2390-VI (надалі - Закон №2390).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Отже, процес включення до Єдиного державного реєстру, відповідно до Закону №2390 закінчився 04.03.2012.
Крім того, пунктом 4 Закону №2390 визначено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Таким чином, у випадку не включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про особу до 04.03.2012, така особа фактично позбавляється права на підприємницьку діяльність, оскільки втрачає чинність свідоцтво про реєстрацію та відсутні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Суд зазначає, що наказ про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю №88 відповідачем не оскаржувався в судовому порядку, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовується вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
До матеріалів справи відповідачем надано довідку ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області від 19.01.2015 №1326/23-01-17-0216 про те, що ОСОБА_2 перебувала на податковому обліку як суб'єкт підприємницької діяльності в ДПІ у м. Черкасах з 03.01.2002 по 23.09.2002.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.06.2015 за №20693087, відомості щодо ОСОБА_2 відсутній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про неї як про суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідальність застрахованих осіб за порушення порядку отримання статусу безробітного передбачена статтею 36 Закону №1533, згідно якої сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, судом не встановлено умисного невиконання відповідачем своїх обов'язків, які встановлені законодавством для застрахованих осіб та зловживання ними, також не встановлено, що відповідач отримував дохід за період знаходження на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю.
Приймаючи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Позивач не довів правомірність заявлених позовних вимог. Натомість відповідач надав обґрунтовані заперечення проти позову.
Керуючись ст. 14, 86, 94, 159-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.В. Каліновська
Повний текст постанови виготовлений 30 червня 2015 року.