25 червня 2015 року справа № 823/1317/15
м. Черкаси
16 год. 54 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Каліновської А.В.,
при секретарі судового засідання Шалько І.П.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області, Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, про стягнення помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб, -
Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому з врахуванням уточнення позовних вимог, просить: стягнути з місцевого бюджету м. Черкаси на користь ОСОБА_1 помилково сплачений податок на прибуток фізичних осіб в розмірі 10334 грн.; зобов'язати управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області у п'ятиденний строк з часу набуття судовим рішенням законної сили перерахувати кошти в сумі 10334 грн. на рахунок ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при укладенні 06.05.2014 договору купівлі-продажу Ѕ частина квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3, позивачем сплачено податок з доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна в сумі 10334 грн. 43 коп., однак відповідно до п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України, дохід отриманий платником податку від продажу нерухомого майна за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується, тому позивач вважає, що ним помилково сплачений податок з доходів фізичних осіб, оскільки належна йому Ѕ частина вказаної перебувала у його власності більше трьох років, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених вище.
Представник державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області в судове засідання не з'явися, хоча про час, дату та місце повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності свого представника не надходило.
Представник Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області проти позову заперечив, оскільки підстави нарахування, розмір та порядок сплати позивачем податку на прибуток фізичних осіб в розмірі 10334 грн. 43 коп. були визначені податковим агентом, а саме, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3, а не Золотоніською ОДПІ, а тому порядок (механізм) повернення коштів у даному випадку не визначений Податковим кодексом України та іншими нормативними актами. В задоволенні адміністративного позову просив відмовити повністю.
Представник управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заперечення проти адміністративного позову, з яких вбачається, що позивач особисто не звертався до УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області щодо повернення або стягнення помилково сплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 10334 грн. 43 коп., а тому між УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області та позивачем не виникало публічно-правових відносин, що виключає задоволення адміністративного позову. Також, розгляд справи просив здійснювати без участі його представника.
Третя особа щодо вирішення даного спору поклалась на розсуд суду.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Черкаської області від 10.10.2012 по справі №22ц/2390/2434/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання квартири спільною сумісною власністю та розподіл майна подружжя, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 65.1 кв. м. спільним сумісним майном, як подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_4; визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 по Ѕ частині за ОСОБА_1 та Ѕ частині ОСОБА_4.
06.05.2014 укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини належної позивачу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3.
Під час оформлення вказаного договору купівлі-продажу, позивачем сплачено податок з доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна в сумі 10334 грн. 43 коп., що підтверджується квитанцією від 06.05.2014 №2494.
Враховуючи, що Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 на момент її продажу (06.05.2014) перебувала у власності ОСОБА_1 понад три роки, позивач звернувся із заявою до ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області із заявою від 27.03.2015 про повернення помилково сплаченого податку з доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна в сумі 10334 грн. 43 коп.
Листом від 09.04.2015 ДПІ у м. Черкасах повідомила позивача, що не має можливості задовольнити вказану заяву позивача, оскільки ОСОБА_1 перейшов до Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області і його розрахункові картки перебувають у даній ДПІ від 10.07.2014.
17.04.2015 позивач звернувся до Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області із аналогічною заявою про повернення помилково сплаченого податку з доходів фізичних осіб, однак Золотоніська ОДПІ листом від 28.05.2015 №5786/10-020 повідомила позивача, що підстави нарахування, розмір та порядок сплати позивачем податку на прибуток фізичних осіб в розмірі 10334 грн. 43 коп. були визначені податковим агентом, а саме, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_3, а не Золотоніською ОДПІ, а тому порядок (механізм) повернення коштів у даному випадку не визначений Податковим кодексом України та іншими нормативними актами.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платником податку з доходів фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно п. 172.1 ст. 172 ПК України, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Відповідно до п. 172.2 ст. 172 ПК України, дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 167.2 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Згідно п. 172.3 ст. 172 ПК України, дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.
Відтак, з аналізу вищенаведених норм ПК України вбачається, що, коли платник податків протягом звітного періоду продає більш як один об'єкт нерухомості, що перебуває у його власності понад три роки, дохід від їх продажу буде оподатковуватись.
Проте, якщо протягом звітного періоду платником податків буде здійснено продаж декількох об'єктів нерухомого майна, а саме: декілька об'єктів, які перебувають у власності платника менше трьох років та один об'єкт, що перебуває у його власності понад три роки, то оподатковуватись буде лише дохід від продажу об'єктів нерухомості, що перебувають у його власності менше трьох років.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що дохід, отриманий ним від продажу Ѕ частина квартири АДРЕСА_1, яка перебувала у його спільній сумісній власності понад три роки, відповідно до п. 172.1 ст. 172 ПК України, оподаткуванню не підлягає, оскільки факт визнання вказаної квартири спільним сумісним майном, як подружжя, позивача та ОСОБА_4 було встановлено апеляційним судом Черкаської області під час розгляду цивільної справи №22ц/2390/2434/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання квартири спільною сумісною власністю та розподіл майна подружжя.
Так, у тексті рішення апеляційного суду Черкаської області від 10.10.2012 по справі №22ц/2390/2434/2012 зазначено: «Відповідно до рішення міськвиконкому м. Черкаси від 28 жовтня 1987 року №199 ОСОБА_4 стала членом ЖБК - 99 та сплатила повністю пайовий внесок в сумі 9294 крб. станом на 01.01.1992 року на квартиру АДРЕСА_1, отримавши ордер на дану квартиру 28.10.1987 року з складом сім'ї ОСОБА_1 - чоловік, ОСОБА_5 - дочка… Встановивши, що у сенсі ст. 64 ЖК України, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю з часу одержання ордеру на квартиру (1987 рік) до часу розірвання шлюбу (2011 рік), мали спільний бюджет, вносили спільні кошти на паєнакопичення, то відповідно до ст. ст. 15, 17 Закону України «Про власність» у члена ЖБК виникає право власності на надану йому у користування квартиру при повному внесенні пайового внеску за неї, а право на пай, в зв'язку з повною виплатою якого виникло право власності на квартиру в будинку ЖБК, належало й іншим особам (другому з подружжя), тобто, ОСОБА_1 з цих підстав набуває право власності на квартиру пропорційно його частці паю в загальній сумі внесеного за квартиру пайового внеску».
Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Таким чином, апеляційним судом Черкаської області встановлено факт спільної сумісної власності подружжя та визнано право власності на вищезгадану квартиру по Ѕ частини кожному.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України), помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Пунктом 43.3 цього Кодексу встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до п. 43.4, 43.5 ст. 43 ПК України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Згідно п. 43.6 ст. 43 ПК України, повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Відтак, як вбачається із наведених норм податкового законодавства, надміру сплачені суми грошового зобов'язання не підлягають поверненню платнику лише в декількох випадках, а саме:
1) неподання платником податків заяви про таке повернення;
2) наявності у платника податкового боргу;
3) подання платником податків заяви про таке повернення після 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Однак, як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 була подана заява до контролюючого органу про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, при цьому не маючи податкової заборгованості.
Пунктом 3 розділу 1 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (надалі - Порядок №787) передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
В силу пункту 5 розділу 1 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Суд вважає необґрунтованим твердження представника Золотоніської ОДПІ про те, що порядок (механізм) повернення коштів при нарахуванні приватним нотаріусом, як податковим агентом податку з доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна не визначений Податковим кодексом України та іншими нормативними актами, оскільки повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідно до п. 10 р. 1 Порядку №787, заява та/або подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.
Підпунктом 41.1.1 ст. 41 ПК України визначено, що контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.
Згідно до п. 1 р. 2 Порядку №787, операції з повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів здійснюють органи Казначейства.
Відтак, органи Казначейства здійснюють повернення помилково сплаченого до місцевого бюджету податку з доходу фізичних осіб за наявності відповідної заяви платника та подання органу податкової служби.
Пунктом 5 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 №882/1188 визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Беручи до уваги вищенаведене, системно аналізуючи норми чинного законодавства, суд вважає, що відповідачами безпідставно не вчинено дій передбачених ст. 43 Податкового кодексу України та Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 №882/1188 щодо повернення позивачу помилково сплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 10334 грн. 43 коп.
Вимога позивача щодо зобов'язання управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області у п'ятиденний строк з часу набуття судовим рішенням законної сили перерахувати кошти в сумі 10334 грн. на його рахунок є передчасною та не підлягає до задоволення, оскільки податковий орган у випадку встановлення факту помилково сплаченого податку з доходів фізичних осіб за заявою платника податку зобов'язаний підготувати висновок за формою передбаченою Порядком №882/1188, а відповідний орган казначейства на підставі отриманих висновків здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.
Крім того, суду не надано доказів того, що у разі набрання судовим рішенням законної сили в даній адміністративній справі, управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області буде ухилятись від виконання вказаного рішення суду, адже відповідно до п. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Приймаючи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Частиною першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог. Натомість відповідачі обґрунтованих заперечень не надали.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з місцевого бюджету м. Черкаси на користь ОСОБА_1 (19774, АДРЕСА_2, паспорт серії НС №508312) помилково сплачену суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10334 (десять тисяч триста тридцять чотири) грн. 43 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.В. Каліновська
Повний текст рішення виготовлено 30 червня 2015 року.