Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
25 червня 2015 р. № 820/3224/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,
за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач -не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Адвоката ОСОБА_1 до Начальника Комінтернівського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язати вчинити певні дії,-
Адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Начальника Комінтернівського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в якому просить суд визнати незаконною бездіяльність відповідача, що виявилась в ненаданні відповіді на адвокатський запит та зобов'язати Начальника Комінтернівського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області надати відповідь на адвокатський запит по суті поставлених в запиті запитань.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що адвокат ОСОБА_1 в порядку ст. 20, 24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” звернувся до начальника Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з адвокатським запитом від 16.12.2014року про надання інформації щодо свого підзахисного ОСОБА_2 Однак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог діючого законодавства не було надано відповіді на адвокатський запит ОСОБА_1 в повному обсязі, а тому позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що діючи виключно в межах правового поля та у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідальною особою Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області було надано відповідь на адвокатський запит від 16.12.2014 року з відповідними додатками та в повному обсязі, а відтак позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні 25.06.2015 року позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у зазначене судове засідання не прибув.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із наданням правової допомоги ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_1 в порядку ст. 24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” звернувся до начальника Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з адвокатським запитом від 16.12.2014року про надання інформації та засвідчених копій документів щодо затримання ОСОБА_2 та доставку останнього у райвідділ (а.с. 10-11), відповідно до якого просив надати інформацію про наступне:
1) ким саме (посада, звання та інш.) та у який час 14.11.2014 року здійснювалось затримання ОСОБА_2;
2) чи було проведено 14.11.2014 року у приміщенні Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області медичний огляд ОСОБА_2 щодо наявних тілесних ушкоджень;
3) чи було повідомлено 14.11.2014 року прокурору Комітернівського району м. Харкова (із зазначенням часу, способу та вихідного номеру) про факт завдання працівниками міліції тілесних ушкоджень ОСОБА_2;
4) час доставки 14.11.2014 року затриманого ОСОБА_2 до Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області;
5) посвідчена належним чином копія сторінки журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених та/або книги обліку осіб, доставлених до чергової частини Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за 14.11.2014 року про затримання ОСОБА_2 та доставку його у райвідділ.
Вказаний запит надіслано на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням та отримано уповноваженим представником відповідача 17.12.2014 року (а.с. 12). Згідно запису журналу реєстрації запитів на публічну інформацію та адвокатських запитів, вищезазначений запит адвоката ОСОБА_1 надійшов до Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 18.12.2014 року (зворотній бік а.с. 66).
В подальшому, у зв'язку з відсутністю відповіді на свій адвокатський запит від 16.12.2014 року, позивачем 26.02.2014 року та 02.03.2014 року направлено листи на ім'я начальника Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з проханням надати відповідь на адвокатський запит від 16.12.2015 року.
Як вбачається з письмових пояснень відповідача та наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем було сформовано відповідь № 62/6784 від 24.12.2014 року на запит позивача від 16.12.20014 року, яку, як вказує відповідач, було направлено позивачу 24.12.2014 року. Вказані обставини відповідач підтверджує випискою з журналу обліку вихідних документів. В якості додатку до зазначеної відповіді відповідачем вказано копію листів журналу обліку доставлених, запрошених та відвідувачів Комінтернівського РВ на 2-ух аркушах.
Також, в матеріалах справи наявні листи № 62/2746 від 05.03.2015 року, № 14.05.2015 року, якими відповідач повторно направляв на адресу ОСОБА_1 копії відповіді від 24.12.2014 року № 62/6784 на адвокатський запит б/н від 16.12.2014 року на 1 аркуші та копії відповіді на лист б/н від 26.02.2015 року за вих. № 62/2746 від 05.03.2015 року, у зв'язку із наявною у відповідача інформацією про не отримання ОСОБА_1 відповіді на свій запит.
Суд зазначає, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено в Законі України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012р. №5076-VI (далі - Закон №5076).
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону №5076 під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
За змістом ч. 3 ст.23 Закону №5076 передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов'язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 24 Закону № 5076, адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Абзацом 1 частини 2 вище зазначеної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Досліджуючи надану відповідачем, в якості своєчасного доказу направлення на адресу ОСОБА_1 відповіді на адвокатський запит від 16.12.2014 року, копію журналу обліку вихідних документів (инв.2810), суд встановив, що за даними вказаного журналу Адвокату ОСОБА_1 було направлено повідомлення від ОСОБА_2 на 2 аркушах, що на думку суду спростовують та не доводять обставин направлення позивачу саме відповіді від 24.12.2014 року № 62/6784 на адвокатський запит від 16.12.2014 року на одному аркуші разом з копіює листів журналу обліку доставлених, запрошених та відвідувачів Комінтернівського РВ на 2 аркушах.
Вказані обставини спростовують як факт надання позивачу відповіді на запит у передбачені законодавцем строки, так і факту направлення позивачу копії листів журналу обліку доставлених, запрошених та відвідувачів Комінтернівського РВ на 2 аркушах, які позивач просив надати у своєму адвокатському запиті від 16.12.2014 року.
Окрім того, дослідивши листи від 14.05.2015 року № 62/2252 та від 05.03.2015 року № 62/2746, які були повторно направлені ОСОБА_1, у зв'язку із наявною у відповідача інформацією про неотримання останнім відповіді від 24.12.2014 року № 62/6784, судом також не встановлено факту направлення/повторного направлення ОСОБА_1 копії листів журналу обліку доставлених, запрошених та відвідувачів Комінтернівського РВ на 2 аркушах, які позивач просив надати у своєму адвокатському запиті від 16.12.2014 року.
Також, суд звертає увагу відповідача на те, що в запереченнях на адміністративний позов, які зареєстровані канцелярією суду 22.06.2015 року, останній посилається на те, що 14.05.2015 року за вих. № 62/2252 ОСОБА_1В було направлено відповідь з повторним додаванням до неї копій відповідей на адвокатський запит та саму відповідь на нього.
Однак, надана безпосередньо відповідачем копія журналу обліку вихідних документів за 2015 рік (инв. № 2841), свідчить про те, що саме 13.05.2015 року ОСОБА_1 були направлені копії відповідей на його адвокатський запит, що передує даті створення відповіді від 14.05.2015 року за вих. № 62/2252 ОСОБА_1 Будь - яких інших належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин відповідачем до суду не надано.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 підтверджено отримання відповіді від 24.12.2014 року № 62/6784 на свій адвокатський запит від 16.12.2014 року у травні 2015 року, однак без відповідних додатків та без отримання відповіді по суті всіх поставлених ним питань у запиті.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес встановлено Законом України “Про доступ до публічної інформації”.
Під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
З правового аналізу ст. 1 Закону № 2939 випливає, що публічна інформація отримується або створюється в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством.
Таким чином, проаналізувавши вищезазначені норми права, можна дійти висновку, під обов'язками суб'єктів владних повноважень, передбачених чинним законодавством, необхідно розуміти також обов'язки цих суб'єктів не тільки під час виконання владних управлінських функцій, а й інші обов'язки, в тому числі ті, що передбачені процесуальним законодавством.
Тобто на визначення інформації публічною не впливає те, при виконанні яких обов'язків суб'єктом владних повноважень вона отримана та яким законодавством ці обов'язки визначені ( довідка Вищого адміністративного суду України “Про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про доступ до публічної інформації").
За змістом ст.4 Закону №2939 доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію (ст.5 Закону №2939).
Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст. 19 Закону №2939).
Отже, Закон України "Про доступ до публічної інформації" покликаний гарантувати кожній особі її право у відкритості, доступності інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, шляхом вільного її отримання (зокрема, через запит на інформацію) для забезпечення своїх потреб і законних інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939, розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Таким чином, у вищезазначеній нормі права законодавець чітко закріпив за розпорядниками інформації необхідність надання саме повної запитуваної інформації.
Однак, зі змісту відповіді заступника начальника Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 24.12.2014 року № 62/6784 випливає, що суб'єктом владних повноважень, всупереч приписів вищезазначеної норми права про необхідність надання повної запитуваної інформації, залишено поза увагою два запитання адвоката ОСОБА_1, які зазначені останнім в адвокатському запиті від 16.12.2014 року, а саме: чи було повідомлено 14.11.2014 року прокурору Комінтернівського району м. Харкова (із зазначенням часу, способу та вихідного номеру) про факт завдання працівниками міліції тілесних ушкоджень ОСОБА_2; та не надано доказів направлення ані копія сторінки журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених та/або книги обліку осіб, доставлених до чергової частини Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за 14.11.2014 року про затримання ОСОБА_2 та доставку його у райвідділ, ані відповіді на поставлене питання із зазначенням причини неможливості надання запрошених документів.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, коли інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Частиною 2 статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації” встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону ( ч.1 ст. 7 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.
Згідно ст. 11 Закону України "Про інформацію" не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
При цьому, ч.2 ст.21 Закону №2657 передбачає, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Таким чином, чинним законодавством передбачено вичерпний перелік інформації, що відноситься до конфіденційної, і дані про повідомлення прокуратури про факт завдання працівниками міліції тілесних ушкоджень особі та дані журналу обліку доставлених, відвідувачі та запрошених до Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області до конфіденційної інформації не належать, тому у наданні цієї інформації не може бути відмовлено на підставі ст. 21 Закону "Про інформацію".
Додатково суд вважає за потрібне зазначити, що згідно з Рішення Конституційного Суду України від 30.10.97 р. N 5-зп у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані);
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 р. N 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:
- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;
- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку позивач звернувся з адвокатським запитом в порядку ст. ст. 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та додав копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копію ордеру на надання правової допомоги; жодних посилань на недотримання вимог Закону відповідачем не надано, тому порядок надання інформації на адвокатський запит підпадає під регулювання ст.24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Також, суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Законом України "Про доступ до публічної інформації" надано визначення службової інформації. З приводу службової інформації встановлено, що порядок віднесення інформації до службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що зі змісту адвокатського запиту ОСОБА_1 від 16.12.2014 року вбачається, що позивач у запиті не ставить питання щодо надання йому інформації, що: міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці, тобто просить надати йому інформацію, яка не підпадає під ознаки, визначені ст. 9 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.
Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що начальником Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області в своєму листі від 24.12.2014 року № 62/6784, жодних з правових підстав, якими законодавцем визначено перелік законних підстав для відмови в наданні в повному обсязі відповіді на вищезазначені питання адвокатського запиту ОСОБА_1, не вказано, а відтак вказані обставини є пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що в свою чергу несе негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що будь - яких зауважень щодо поданого позивачем адвокатського запиту від 16.12.2014 року, відповідачем не наведено, суд дійшов висновку, що начальником Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області була допущена протиправна бездіяльність, що виявилась в ненаданні відповіді на адвокатський запит в частині: чи було повідомлено 14.11.2014 року прокурору Комінтернівського району м. Харкова ( із зазначенням часу, способу та вихідного номеру) про факт завдання працівниками міліції тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та наданні копії сторінки журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених та/або книги обліку осіб, доставлених до чергової частини Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за 14.11.2014 року про затримання ОСОБА_2 та доставку його у райвідділ.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів ненадання відповіді на адвокатський запит в повному обсязі.
Згідно із вимогами частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи вищезазначене, з огляду на ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає, що належним захистом порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, необхідним для відновлення та захисту його прав достатньо буде зобов'язати Начальника Комінтернівського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області ОСОБА_3 надати відповідь на адвокатський запит по суті поставлених в запиті запитань в частині: чи було повідомлено 14.11.2014 року прокурору Комінтернівського району м. Харкова ( із зазначенням часу, способу та вихідного номеру) про факт завдання працівниками міліції тілесних ушкоджень ОСОБА_2; надати посвідчену належним чином копію сторінки журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених та/або книги обліку осіб, доставлених до чергової частини Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за 14.11.2014 року про затримання ОСОБА_2 та доставку його у райвідділ.
Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Адвоката ОСОБА_1 до Начальника Комінтернівського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язти вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Начальника Комінтернівського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області ОСОБА_3, що виявилась в ненаданні відповіді на адвокатський запит в частині: чи було повідомлено 14.11.2014 року прокурору Комінтернівського району м. Харкова ( із зазначенням часу, способу та вихідного номеру) про факт завдання працівниками міліції тілесних ушкоджень ОСОБА_2; ненаданні засвідченої належним чином копії сторінки журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених та/або книги обліку осіб, доставлених до чергової частини Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за 14.11.2014 року про затримання ОСОБА_2 та доставку його у райвідділ.
Зобов'язати Начальника Комінтернівського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області ОСОБА_3 надати відповідь на адвокатський запит по суті поставлених в запиті запитань в частині: чи було повідомлено 14.11.2014 року прокурору Комінтернівського району м. Харкова ( із зазначенням часу, способу та вихідного номеру) пор факт завдання працівниками міліції тілесних ушкоджень ОСОБА_2; надати засвідчену належним чином копію сторінки журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених та/або книги обліку осіб, доставлених до чергової частини Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за 14.11.2014 року про затримання ОСОБА_2 та доставку його у райвідділ.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Адвоката ОСОБА_1 (61176, АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 01.07.2015 року.
Суддя Горшкова О.О.