23 червня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1567/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення боргу по податку на додану вартість 850,00 грн., -
встановив:
21 травня 2015 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до ОСОБА_1 з позовними вимогами про стягнення коштів у рахунок погашення боргу по податку на додану вартість 850,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має узгоджений податковий борг по податку на додану вартість. Заборгованість виникла в зв'язку з не повною сплатою відповідачем податкових зобов'язань в розмірі 850,00 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням №7102661701 від 22.04.2013 року. Стягнення узгодженого податкового боргу є предметом судового розгляду.
Представник позивача 29 травня 2015 року заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повноважного представника у судове засідання не направив. Судова кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, була повернута до суду з відміткою відповідальної особи поштового зв'язку: “за закінченням терміну зберігання ”. Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Згідно з ч.3 ст.33 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.
Розглянувши надані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 11 вересня 2008 року по 10 листопада 2014 року перебував в статусі фізичної особи-підприємця. 10 листопада 2014 року підприємницьку діяльність відповідача припинено за принципом мовчазної згоди, рішення №24990050002007444. Відповідач 15 січня 2015 року знятий з обліку платника податків.
На підставі акту перевірки №255/1701/НОМЕР_1 від 12.03.2013 року податковим повідомленням-рішенням №7102661701 від 22.04.2013 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 850,00 грн. Податкове повідомлення-рішення вручено ОСОБА_1 відповідно до норм ПК України, доказів оскарження даного податкового повідомлення-рішення сторони суду не надали.
Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до вимог п. 16.1.3 та п.16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
В момент винесення податкового повідомлення-рішення №7102661701 від 22.04.2013 року відповідач перебував в статусі фізичної особи-підприємця, перебував на податковому обліку в ДПІ в якості платника податків, а тому мав обов'язок по сплаті податків та зборів.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.54.5. ст.54 ПК України).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п.57.3 ст. 57 ПК України).
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1. ст. 59 ПК України).
У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, позивачем направлено вимогу №2/380 форми «Ф» від 20 грудня 2004 року про сплату податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в сумі 301,29 грн., яка отримана 20 червня 2007 року.
За змістом пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п.87.11 ст.87 ПК України).
Факт та розмір боргу підтверджується наявними матеріалами справи. Доказів сплати податкового боргу, що є предметом позовних вимог, суду не надано.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.
Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Заява N 36985/97§110,115) суд в п.110 нагадує, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління…» далі в п.115 суд наголошує «У податкових питаннях Суд враховує також фінансові інтереси держави, оскільки податки є основним джерелом надходжень. Система оподаткування, яка головним чином ґрунтується на інформації, поданій платником податків, не функціонуватиме належним чином без застосування певних санкцій у разі подання неточної чи неповної інформації. Велика кількість щорічно опрацьовуваних податкових декларацій і необхідність забезпечити передбачуване та однакове застосування таких санкцій, без сумніву, вимагають стандартних правил оподаткування.».
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстави для висновку про правомірність дій відповідача.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем не погашений податковий борг, суд вважає, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до ОСОБА_1 належить задовольнити, з урахуванням вимог п.87.11 ст.87 ПК України.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення боргу по податку на додану вартість 850,00 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень) в дохід державного бюджету, код платежу 14010100, отримувач УДКСУ у Херсонській області, код 37959779, банк ГУДКС МФО 852010.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 8.2.3.