Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
24 червня 2015 р. № 820/5298/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Мельникова Р.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу "Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 9" Харківської обласної ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача, що виявились у ненаданні інформації на запит позивача про надання публічної інформації № 247/15 від 27.04.2015;
- зобов'язати відповідача надати позивачу інформацію, що запитувалася в інформаційному запиті № 247/15 від 27.04.2015, а саме: копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) до відповідача з 01.04.2015.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що звернувся до Комунального закладу «Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ1 ступенів № 9» Харківської обласної ради з інформаційним запитом № 247/15 від 27.04.2015р. про надання публічної інформації. Відповідач отримав вказаний інформаційний запит 27.04.2015р., однак відповіді на нього не надав у зв'язку з чим позивач вважає такі дії відповідача незаконними, такими, що порушують норми чинного законодавства, а саме, Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Позивач у судове засідання призначене на 24.06.2015 року не прибув, надав суду клопотання в якому просив розглядати справу у письмовому провадженні за своєю відсутності.
Представник відповідача у судове засідання призначене на 24.06.2015 року не прибув, надав суду клопотання в якому просив розглядати справу у письмовому провадженні за своєю відсутності.
Згідно з ч. 4, ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження, на основі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
ОСОБА_1 звернувся до Комунального закладу «Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 9» Харківської обласної ради з інформаційним запитом № 247/15 від 27.04.2015р. про надання публічної інформації в якому просив надати публічну інформацію щодо використання бюджетних коштів під час закупівлі продуктів харчування, а саме: копію договору разом зі специфікаціями, на підставі якого здійснюється постачання виробів з м'яса (ковбаса, сосиски, сардельки тощо) до закладу з 01 квітня 2015р. (а.с.7).
Порядок здійснення та забезпечення права на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації регулюється Законом України "Про доступ до публічної інформації" та Законом України "Про інформацію"
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про інформацію" передбачено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про інформацію" основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію" конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
Відповідно ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в ст. 13 Закону, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами (ч.3 статті 13 вказаного Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Отже, законом можуть бути встановлені певні виключення при покладенні на розпорядників інформації обов'язків по наданню та оприлюдненню інформації.
Згідно з п. 47 ст. 2 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.
Так, відповідно до п. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, в спірних правовідносинах Міністерство освіти та науки України є головним розпорядником бюджетних коштів.
Системно аналізуючи вказані норми слід зазначити, що на відповідача - Комунальний заклад "Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 9" Харківської обласної ради покладені повноваження, в порядку делегування, що надані йому Міністерством освіти та науки України, як головного розпорядника бюджетних коштів.
Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, здійснює владні управлінські функції (обов'язки) по отриманню бюджетних асигнувань, взяттю бюджетних зобов'язань та здійсненню витрат бюджету.
Тобто, укладання відповідачем договорів на постачання продуктів харчування є фактом взяття бюджетного зобов'язання, оскільки зазначені угоди укладаються в межах бюджетних асигнувань і оплата за які здійснюється з державного бюджету протягом бюджетного періоду.
Враховуючи викладене вище суд дійшов до висновку, що відповідач у взаємовідносинах із третіми особами щодо постачання продуктів харчування та продовольчої сировини виступав в якості розпорядника бюджетних коштів, а тому відповідно до положень ч.5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", як спеціального нормативного акту, доступ до такої інформації не може бути обмежено, оскільки на запитувану інформацію не розповсюджується положення ч.4 ст.21 Закону України "Про інформацію".
Статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. При цьому зазначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні. Запити можуть надаватися в усній, письмовій, іншій (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит про інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Крім того, статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зафіксовано право на свободу одержувати інформацію.
Враховуючи, що Комунальний заклад "Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 9" Харківської обласної ради як розпорядник інформації про розпорядження бюджетними коштами взагалі не надав відповідь на письмовий запит позивача, тобто діяв всупереч вимогам та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до комунального закладу "Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 9" Харківської обласної ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольни у повному обсязі.
Визнати неправомірними дії комунального закладу "Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 9" Харківської обласної ради що виявились у ненаданні інформації на запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації № 247/15 від 27.04.2015.
Зобов'язати комунальний заклад "Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 9" Харківської обласної ради надати ОСОБА_1 відповідь на запит № 247/15 від 27.04.2015.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 73.08 (сімдесят три) грн., 08 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Р.В. Мельников