Справа №2а-4703/10/1770
25 червня 2015 року 14 год. 25хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М., за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: представник ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2010 року №0003081742/0/17-122, №0003091742/0/17-122.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 26.05.2015 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 року, направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судом допущено процесуальне правонаступництво у справі шляхом заміни відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. На їх обґрунтування пояснив, що у IV кварталі 2008 року він займався підприємницькою діяльністю та перебував на загальній системі оподаткування, обліку і звітності. В межах господарської діяльності ним було придбано у контрагентів ПП "Агроімпекс-ресурс" та ПП "Західлісбуд" товари з метою їх подальшої реалізації наступним покупцям. Позивач вказав, що за наслідками здійснення господарських операцій з цими контрагентами мала місце фактична оплатна поставка товарів, що знайшло відображення шляхом складення первинних, бухгалтерських та інших документів, а також було відображено у податковому обліку. Позивач вважає, що діяв правомірно, не порушував вимог законодавства та не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів. Крім того, позивач наголосив, що на час здійснення господарських операцій йому не було відомо про незаконну діяльність названих контрагентів з метою конвертації безготівкових коштів у готівку.
Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила. На обґрунтування заперечень пояснила, що під час документальної позапланової перевірки позивача було встановлено, що останній мав взаємовідносини із контрагентами ПП "Агроімпекс-ресурс" та ПП "Західлісбуд". Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 25.05.2010 року по справі №1-386-10 підтверджується, що зазначені суб'єкти господарювання були створені їх засновниками виключно з метою прикриття незаконної діяльності щодо конвертації коштів, які надходили на їх рахунки, у готівку. Представник відповідача вказала, що вирок суду містить конкретні посилання на операції ПП "Агроімпекс-ресурс" та ПП "Західлісбуд" з позивачем, тому контролюючий орган вважає такі операції фіктивними і безтоварними, а валові витрати та податковий кредит з ПДВ, сформовані платником податків за їх наслідками - завищеними.
Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП "Агроімпекс-ресурс", ПП "Західлісбуд" за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, за наслідками якої складено акт від 31.08.2010 року №176/17-119/НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 8-22).
На підставі матеріалів перевірки Державною податковою інспекцією у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення:
-від 21.09.2010 року №0003081742/0/17-122 про визначення підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 5974,51 грн.;
-від 21.09.2010 року №0003091742/0/17-122 про визначення підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 7494,00 грн., в тому числі 4996,00 грн. за основним платежем та 2498,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 7, 57-58, 169).
В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки контролюючого органу про порушення платником податків вимог пп. 7.1 ст. 7, пп. 9.12, ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-IV, п. "б" ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року №13-92, яке полягало у заниженні валових витрат за 2008 рік на 39830,00 грн., пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, яке полягало у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 4996,00 грн., в тому числі за листопад 2008 року на суму 2560,00 грн., за грудень 2008 року на суму 2436,00 грн.
Наведені висновки відповідача базуються на твердженнях щодо безтоварності господарських операцій між позивачем і контрагентами ПП "Агроімпекс-ресурс", ПП "Західлісбуд" протягом періоду, що перевірявся.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Як зазначено в акті перевірки та визнається сторонами, у 2008 році ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, здійснював господарську діяльність з оптової торгівлі спеціалізованої продукцією та комплектуючими до водовимірювальних приладів, перебував на загальній системі оподаткування, обліку і звітності (т. 1 а.с. 9).
Відповідно до ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року №13-92 (чинного на час спірних правовідносин), згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (чинного на час спірних правовідносин), валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР визначено, що не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року №13-92 втратив чинність після набрання чинності Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІV, крім розділу IV в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.
Разом з тим, за змістом пункту 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІV (чинного на час спірних правовідносин), до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб-суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV цього Декрету Кабінету Міністрів України, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 даного Закону.
В силу вимог підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІV, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Таким чином, на час існування спірних правовідносин, спеціальним законодавством, яке регулювало порядок формування фізичною особою-підприємцем, котра перебуває на загальній системі оподаткування, валових витрат та визначення оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи був розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року №13-92, з урахуванням норм пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІV, який в свою чергу, містив посилання на статтю 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного на час спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР передбачено, що в разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
В свою чергу, абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV встановлено, що факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За змістом абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, визначальною ознакою фактичного здійснення господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів, що кореспондує з нормами чинного на час існування спірних правовідносин податкового законодавства, якими встановлено порядок формування платниками податків витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
ПП "Агроімпекс-ресурс" поставлено для Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 товари на загальну суму 15360,00 грн., в тому числі ПДВ 2560,00 грн., про що виписано видаткову накладну від 27.11.2008 року №2/11 та податкову накладну від 27.11.2008 року №277/01 (т. 1 а.с. 85-86).
Розрахунки за поставлені товари проведені сторонами у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 26.11.2008 року №2 на суму 15360,00 грн. та випискою з банківського рахунку позивача (т. 1 а.с. 88-89).
Подальше використання товарів платником податків у власній господарській діяльності здійснювалося шляхом їх реалізації наступним покупцям (т. 1 а.с. 98-99).
Витрати у сумі 12800,00 грн. позивачем включено до складу валових витрат за 2008 рік, ПДВ у сумі 2560,00 грн., сплачене у складі вартості товарів, - до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2008 року (т. 1 а.с. 101-105, 145-149).
ПП "Західлісбуд" поставлено для Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 товари на загальну суму 32436,00 грн., в тому числі ПДВ 5406,00 грн., про що виписано видаткові та податкові накладні: від 19.12.2008 року №547 на загальну суму 3000,00 грн., в тому числі ПДВ 500,00 грн.; від 19.12.2008 року №548 на загальну суму 4500,00 грн., в тому числі ПДВ 750,00 грн.; від 19.12.2008 року №549 на загальну суму 17820,00 грн., в тому числі ПДВ 2970,00 грн.; від 19.12.2008 року №550 на загальну суму 3060,00 грн., в тому числі ПДВ 510,00 грн.; від 19.12.2008 року №551 на загальну суму 4056,00 грн., в тому числі ПДВ 676,00 грн. (т. 1 а.с. 106-107, 115-116, 118, 120-122).
Розрахунки за поставлені товари проведені сторонами у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.12.2008 року №8 на суму 2932,00 грн., №9 на суму 20880,00 грн., №10 на суму 7500,00 грн., №11 на суму 4056,00 грн. та виписками з банківського рахунку позивача (т. 1 а.с. 113-114, 127-128).
Подальше використання товарів платником податків у власній господарській діяльності здійснювалося шляхом їх реалізації наступним покупцям (т. 1 а.с. 109-112, 124-126, 130-140).
Витрати у сумі 27030,00 грн. позивачем включено до складу валових витрат за 2008 рік, ПДВ у сумі 2436,00 грн., сплачене у складі вартості товарів, - до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2008 року (т. 1 а.с. 141-149).
Надані для перевірки та у судове засідання документи є первинними у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і чинного на час існування спірних правовідносин податкового законодавства, відповідають встановленим законодавством вимогам та слугують належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та контрагентів ПП "Агроімпекс-ресурс", ПП "Західлісбуд".
Єдиною підставою для висновків про безтоварність цих господарських операцій в акті перевірки від 31.08.2010 року №176/17-119/НОМЕР_1 зазначено наявність вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 25.05.2010 року по справі №1-386-10.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Суд з цього приводу зазначає, що диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов'язковими для адміністративного суду є вирок суду у кримінальному провадженні, проте виключно в межах того, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок.
Також, дана норма поширюються лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок у кримінальному провадженні, а тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо особи засудженого (виправданого), а не щодо інших осіб.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку у кримінальному провадженні щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в межах адміністративної справи.
Судом досліджено, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 25-26.05.2010 року по справі №1-386-10, який набрав законної сили 11.05.2010 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200, за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.205, за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200, за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, ОСОБА_9 Анатолійовича визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України (т. 3 а.с. 11-79).
Зокрема, даним вироком встановлено, що протягом 2008 року громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_3, діючи як організатори та керівники організованої злочинної групи, переслідуючи спільну злочинну мету щодо отримання незаконних доходів на постійній основі шляхом створення фіктивних підприємств, з метою прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку та мінімізації податкових зобов'язань для різних суб'єктів підприємницької діяльності, із залученням інших осіб, створили ПП "Агроімпекс-ресурс" та ПП "Західлісбуд".
За період з вересня 2008 року по березень 2009 року на розрахункові рахунки ПП "Агроімпекс-ресурс" та ПП "Західлісбуд" надходили кошти від контрагентів, начебто в рахунок оплати за товарно-матеріальні цінності та надані послуги і виконані роботи, з метою їх конвертації у готівкові кошти.
Разом з тим, вказаний вирок не містить висновків щодо фіктивності господарських операцій саме між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ПП "Агроімпекс-ресурс" і ПП "Західлісбуд".
Так, у вироку суду операції між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ПП "Агроімпекс-ресурс" не були проаналізовані взагалі.
Стосовно відносин з ПП "Західлісбуд", то у вироку суду зазначено, що згідно висновку експерта від 10.11.2009 року №672, у видаткових та податкових накладних від 19.12.2008 року №№547-551, виписаних ПП "Західлісбуд", які вилучені у Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, містяться підписи керівника ОСОБА_8, які виконані іншою особою. Водночас, у вироку також зазначено, що допитаний під час досудового слідства в якості свідка гр. ОСОБА_1 підтвердив фактичне придбання у контрагента ПП "Західлісбуд" товарів та складення на підтвердження цих господарських операцій первинних документів (т. 3 а.с. 53, 69).
Тому, суд приходить до висновку, що правова кваліфікація діянь названих осіб, наведена у вироку Рівненського міського суду Рівненської області від 25-26.05.2010 року по справі №1-386-10, не є обов'язковою при розгляді та вирішенні адміністративної справи та не позбавляє суд можливості надати власну оцінку правомірності поведінки позивача в межах здійснення правовідносин, пов'язаних із наслідками відповідних діянь таких осіб.
Частина 2 статті 61 Конституції України гарантує, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому в разі наявності в контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.
На момент здійснення господарських операцій з позивачем, останній володів усіма необхідними доказами наявності у контрагентів ПП "Агроімпекс-ресурс" і ПП "Західлісбуд" спеціальної правосуб'єктності для їх вчинення (т. 1 а.с. 43, 80-85).
Крім того, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Суд приходить до висновку, що дослідженими первинними та іншими документами підтверджується зміна майнового стану позивача в межах здійснення ним господарських операцій з контрагентами ПП "Агроімпекс-ресурс" і ПП "Західлісбуд", тому твердження відповідача про їх безтоварність є необґрунтованими і безпідставними.
Суд також звертає увагу на ту обставину, що правомірність формування позивачем валових витрат за 2008 рік та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад, грудень 2008 року була предметом дослідження контролюючим органом під час проведення планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, результати якої оформлено актом від 24.06.2009 року №205, в якому зазначено про відсутність порушень за вказані періоди (т. 1 а.с. 151-159).
Таким чином, валові витрати за 2008 рік у сумі 39830,00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2008 року на суму 2560,00 грн., за грудень 2008 року на суму 2436,00 грн. сформовані Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 правомірно та за наявності для цього визначених законодавством підстав.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджуються усіма необхідними доказами, які є належними і допустимими та підлягають до задоволення повністю, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 21.09.2010 року №0003081742/0/17-122, №0003091742/0/17-122 підлягають визнанню протиправними та скасуванню судом.
В силу вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають присудженню на користь позивача із Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 21.09.2010 року №0003081742/0/17-122 про визначення підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 5974,51 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 21.09.2010 року №0003091742/0/17-122 про визначення підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 7494,00 грн., в тому числі 4996,00 грн. за основним платежем та 2498,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Присудити на користь позивача - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шарапа В.М.