Постанова від 01.07.2015 по справі 818/1933/15

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 р. Справа № 818/1933/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кононенко Є.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1933/15

за позовом Сумського міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,-

ВСТАНОВИВ:

Сумський міський центр зайнятості (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту -відповідач, ОСОБА_2В.), в якому просить суд:

- стягнути незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 1335,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.02.2015 року ОСОБА_2 звернувся до позивача за сприянням у працевлаштуванні, був зареєстрований як шукаючий роботу. 26.02.2015 р. за поданою ним письмовою заявою отримав статус безробітного, з одночасним призначенням йому виплати допомоги по безробіттю.

На підставі отриманої з Державної фіскальної служби України інформації, відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, позивачем проведено розслідування страхового випадку, про що складено відповідний акт №320 від 05.05.2015 р.

Під час проведення розслідування встановлено факт зайнятості ОСОБА_2 за цивільно-правовим договором №10-02П, укладеним з ТОВ "Артторг" на строк з 02.02.2015 р. по 27.02.2015 р.

Разом з тим, під час реєстрації безробітним відповідач повідомив, що не має роботи, а останнім видом його зайнятості було виконання робіт за цивільно-правовим договором №2-01П, укладеним з ТОВ "Артторг" на строк з 02.01.2015 р. по 30.01.2015 р.

Таким чином, ОСОБА_2 надав недостовірні дані та незаконно отримав допомогу по безробіттю за період з 05.03.2015 р. по 15.04.2015 р. в сумі 1335,87 грн., яка підлягає поверненню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що на день його реєстрації в центрі зайнятості як безробітним, цивільно-правовий договір було розірвано.

Заслухавши доводи сторін по справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З частини 3 ст. 36 вищевказаного Закону вбачається, що стягнення з особи суми виплаченого їй забезпечення та вартості наданих їй соціальних послуг здійснюється лише за умови умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними.

Судом встановлено, що 25.02.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Сумського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні і в той же день спеціалістом центру зайнятості заповнена персональна картка №185015022500009, достовірність внесених даних до якої, засвідчена підписом шукача роботи (а.с. 6-7).

26.02.2015 р. ОСОБА_2 отримав статус безробітного, з одночасним призначенням йому виплати допомоги по безробіттю (а.с. 8).

05.05.2015 року позивачем на підставі отриманої з Державної фіскальної служби України інформації, проведено розслідування страхового випадку, про що складено акт №320 (а.с. 11).

13.05.2015 року Сумським міським центром зайнятості прийнято наказ про повернення коштів ОСОБА_2 у розмірі 1335, 87 грн. (а.с. 10).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з того, що позивачем не доведено факту працевлаштування відповідача за цивільно-правововим договором та отримання доходу під час реєстрації та під час перебування на обліку в Сумському міському центрі зайнятості населення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи, судом встановлено, що в обгрунтування позовних вимог Сумський міський центр зайнятості, посилається на факт зайнятості ОСОБА_2 за цивільно-правовим договором №10-02 П, укладеним відповідачем з ТОВ "Артторг" на строк з 02.02.2015 р. по 27.02.2015 р.

Проте, суд спростовує такі доводи позивача наступним.

Відповідно до змісту укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ "Артторг" додаткової угоди від 05.02.2015 року у звязку з істотною зміною обставин сторони дійшли згоди розірвати договір №10-02П на виконання робіт від 02.02.2015 року. Договір вважати розірваним з 05.02.2015 року (а.с. 23).

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України визначено порядок зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме ч.1 зазначенної статті передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Згідно ч.2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, суд зазначає, що договір від 02.02.2015 року №10-02П на виконання робіт на час постановлення ОСОБА_2 на облік в центр зайнятості ( 25.02.2015 року) вже було розірвано, а тому у позивача відповідно і відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1335,87 грн.

Крім того, суд зазначає, що згідно довідки про середню заробітну плату, останнім місяцем отримання відповідачем доходу від ТОВ "Артторг" є січень 2015 року, що також, спростовує доводи позивача про наявність трудових відносин між ОСОБА_2 та ТОВ "Артторг" на час постановлення на облік до Сумського міського центру зайнятості.

Що стосується доводів позивача про відсутність на момент проведення перевірки додаткової угоди у ТОВ "Артторг", суд зазначає, що позивачем не надано переліку наданих на перевірку документів, а тому суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту відсутності на час проведення перевірки додаткової угоди до договору №10-02П.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено під час судового розгляду справи факту виконання робіт ОСОБА_2 за цивільно-правовим договором на час постановлення на облік до Сумського міського центру зайнятості .

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимоги Сумського міського центру зайнятості щодо стягнення з ОСОБА_2 отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 1335,87 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Сумського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 2 липня 2015 року.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Попередній документ
46033430
Наступний документ
46033432
Інформація про рішення:
№ рішення: 46033431
№ справи: 818/1933/15
Дата рішення: 01.07.2015
Дата публікації: 08.07.2015
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Сумський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі: