Справа № 2а/1770/1468/2012
26 червня 2015 р. 17год. 00хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Шарапа В.М. (головуючий), суддів Недашківська К.М. Дорошенко Н.О. , за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 , представників позивача Слободенюк І.В., Протченко С.М.
відповідача1: представників Брагіної О.Л., Грімової Г.М.
відповідача2: представник не прибув,
відповідача3: представник не прибув,
третьої особи: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доУправління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області Сектору медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Міністерства внутрішніх справ України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Начальник відділу Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області Семенюк Олександр Миколайович
про визнання наказів протиправними, скасування свідоцтва про хворобу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УМВС України у Рівненській області, ГУМВС України у Львівській області про: скасування свідоцтва про хворобу №522 від 16 вересня 2011 року військово-лікарської комісії при ГУМВС України у Львівській області; скасування наказів УМВС України у Рівненській області №272 о/с від 29.12.2011 і №27 о/с від 06.02.2012; поновлення його в органах внутрішніх справ на посаді начальника Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року здійснено заміну неналежного відповідача ГУМВС України у Львівській області на належного - сектор медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (т. 1 а.с.90-91).
22 серпня 2012 року позивач уточнив позовні вимоги, доповнивши їх вимогою про скасування повністю постанови військово-лікарської комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області про придатність до військової служби ОСОБА_1 (т.1 а.с.99-101). Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року позовну заяву в цій частині залишено без розгляду (т.1 а.с.116-117).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено начальника відділу ДАІ УМВС України в Рівненській області Семенюка О.М. (т.3 а.с. 6-7).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року до участі у справі як відповідача, в порядку частини 3 статті 52 КАС України, залучено Міністерство внутрішніх справ України (т. 3 а.с. 167-168).
05 лютого 2015 року Ухвалою Вищого адміністративного суду України було скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року, залишену без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і справу направлено на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду справи ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги. Він та його представник у судовому засіданні пояснили, що оспорені акти відповідачів є протиправними і підлягають до скасування, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді начальника управління ДАІ УМВС України в Рівненській області. Підставами своїх вимог зазначають невідповідність висновків військово-лікарської комісії фактичним обставинам справи, порушення процедури прийняття комісією свідоцтва про хворобу, що мало наслідком незаконне звільнення позивача із служби в органах внутрішніх справ. Оскільки ОСОБА_1 був звільнений незаконно, то він підлягає поновленню на посаді, яку обіймав до звільнення. Позивач та його представник просять суд скасувати свідоцтво про хворобу №522 від 16 вересня 2011 року військово-лікарської комісії при ГУМВС України у Львівській області, скасувати накази УМВС України у Рівненській області №272 о/с від 29.12.2011 і №27 о/с від 06.02.2012, поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді начальника Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області.
Представники відповідача - УМВС України в Рівненській області позов не визнали. Пояснили суду, що оспорені накази були прийняті на підставі Свідоцтва про хворобу №522 від 16 вересня 2011 року сектора медичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області. У свідоцтві зазначено про непридатність ОСОБА_1 до війської служби за станом здоров'я і з цих підстав його було звільнено з органів внутрішніх справ. Вважають, що при прийнятті оспорених наказів порушень чинного законодавства про проходження служби в органах внутрішніх справ допущено не було. У задоволенні позову просять відмовити.
Представник відповідача - Сектора медичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив суду, що оспорюване свідоцтво про хворобу військово-лікарською комісією прийнято у встановленому порядку з врахуванням даних про стан здоров'я позивача та інших даних про його особу. Підстав для скасування свідоцтва не вбачає і в задоволенні позову просить відмовити.
Представник відповідача - Міністерства внутрішніх справ України у судове засідання не з'явився. Заперечень проти позову суду не подав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд розглянув справу за відсутності представника даного відповідача згідно з частиною 4 статті 128 КАС України.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник відділу ДАІ УМВС України в Рівненській області Семенюк М.М. у судове засідання не з'явився. Під час розгляду справи судом надав письмові пояснення з предмету спору, де зазначив про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що позивача звільнили з органів внутрішніх справ обґрунтовано за станом здоров'я і підстав для його поновлення на посаді начальника управління ДАІ УМВС України в Рівненській області немає.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно встановивши обставини адміністративної справи відповідно до норм матеріального права на підставі досліджених судом у судовому засіданні доказів, з дотриманням норм процесуального права, в тому числі частини 5 статті 227 КАС України про обов'язковість висновків і мотивів, з яких скасовано попередні судові рішення, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
При цьому, пунктом 1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 №341, встановлено, що Державна автомобільна інспекція є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України, до складу якої входять управління (відділи) Державтоінспекції управлінь МВС України в областях.
Отже, відносини з приводу звільнення позивача з органів внутрішніх справ відносяться до сфери публічно-правових.
Суд також зазначає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, але й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
В силу вимог пункту 1.2 Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України, що затверджене Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 №85, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22.02.2001 за №164/5356 (надалі - Положення №85), військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (далі - військовослужбовці), осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України (далі - кандидати до вступу на навчання), курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.
За змістом підпункту 1.3.1 пункту 1.3 Положення, одним з основних завдань військово-лікарської комісії є проведення військово-лікарської експертизи з метою визначення за станом здоров'я, фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності до служби в органах внутрішніх справ, військової служби, можливості проходження служби за кордоном, вступу (навчання) до навчальних закладів МВС і Міністерства оборони осіб, які є кандидатами на службу в органи внутрішніх справ, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі при переміщенні по службі, військовослужбовців внутрішніх військ МВС, курсантів і слухачів навчальних закладів МВС України.
Отже, відносини з приводу прийняття військово-лікарською комісією рішення про визначення ступеню придатності позивача за станом здоров'я до служби в органах внутрішніх справ пов'язані з проходженням публічної служби.
Тому, заявлені позивачем вимоги випливають зі спору, який носить публічно-правовий характер, та повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.10.1995 перебував на службі в органах внутрішніх справ (т. 1 а.с. 46-48).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2011 №891 о/с на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року підполковника міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Рівненській області. На підставі наказу МВС України від 20.09.2010 №444 «Про організаційно-штатні зміни у підрозділах ДАІ УМВС» та наказу МВС від 01.06.2011 дск «Про затвердження штату апарату УМВС України в Рівненській області» підполковника міліції ОСОБА_1 зараховано в розпорядження Управління МВС України в Рівненській області на посаді начальника управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Рівненській області (т. 3 а.с. 98).
На підставі направлення управління кадрового забезпечення Управління МВС України в Рівненській області від 03.08.2011 №3/2-2396 підполковника міліції ОСОБА_1 направлено на медичний огляд до військово-лікарської комісії Головного управління МВС України в Львівській області з метою визначення придатності за станом здоров'я до служби в органах внутрішніх справ (т. 1 а.с. 183).
За наслідками обстеження військово-лікарською комісією Головного управління МВС України в Львівській області складено акт медичного огляду від 16.09.2011 №522 та свідоцтво про хворобу від 16.09.2011 №522, згідно з якими ОСОБА_1 на основі статтей 41в, 39в, 12в, 54в, 60в графи ІІ Розкладу хвороб і фізичних вад визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час (т. 1 а.с. 181-211).
Наказом Управління МВС України в Рівненській області від 29.12.2011 №272о/с підполковника міліції ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні Управління МВС України в Рівненській області на посаді начальника управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Рівненській області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з поставленням на військовий облік) за пунктом 64 "б" (через хворобу) (т. 3 а.с. 79).
Наказом Управління МВС України в Рівненській області від 06.02.2012 №27о/с внесено зміни до наказу від 29.12.2011 №272о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з 06.02.2012 (т. 3 а.с. 80).
Дослідженими судом по справі доказами встановлено, що відповідачами - УМВС України в Рівненській області та Сектором медичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області допущені порушення Положення №85 та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого Наказом МВС України №85 від 06.02.2001 (зареєстровано в МЮ України 22 лютого 2001 року за №165/5356) (далі по тексту Порядку №85), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР №114 від 29 липня 1991 року, при прийнятті рішення про непридатність ОСОБА_1 до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та звільнення його з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановленням на військовий облік).
Відповідно до вимог пункту 1.70 Порядку №85 - якщо особи рядового й начальницького складу, військовослужбовці впродовж року більше 4-х місяців не можуть приступити до виконання своїх службових обов'язків через захворювання чи з інших причин (крім випадків, передбачених цим пунктом та пунктом 1.4 Порядку) або часто та довготривало хворіють, то вони зобов'язані за поданням Управління (відділу) по роботі з особовим складом пройти медичний огляд ВЛК за місцем служби для визначення придатності до подальшої служби в ОВС. При цьому, до осіб, що часто та довготривало хворіють, належать ті особи, у яких за останні 12 місяців було 4 та більше випадків захворювань і 40 днів непрацездатності за однорідними захворюваннями або 6 і більше випадків захворювань та 60 і більше днів непрацездатності за неоднорідними захворюваннями.
Судом досліджено направлення ОСОБА_1 на ВЛК (т. 1 а.с. 183), з якого вбачається, що його 03.08.2011 направили для проходження медичного огляду до ВЛК при ГУМВС у Львівській області відповідно до пункту 1.70 Порядку №85 для визначення придатності до подальшої служби в органах внутрішніх справ. Дане направлення не відповідає пункту 1.70 Порядку №85, оскільки в цьому випадку медичний огляд проводиться за поданням, а не за направленням, Управління (відділу) по роботі з особовим складом і медичний огляд особи проводиться за місцем служби. На час направлення ОСОБА_1 до ВЛК він проходив службу в УМВС України в Рівненській області, а тому відповідач - УМВС України в Рівненській області неправомірно направив його для проходження медичного огляду до ВЛК при ГУМВС України у Львівській області, а відповідач - сектор медичного забезпечення ГУМВС у Львівській області безпідставно прийняв ОСОБА_1 на медичний огляд.
Даний висновок суду підтверджується також структурою органів військово-лікарської енкспертизи в системі МВС України, зокрема пунктом 2.12 Положення №85, яким встановлено, що штатними ВЛК є: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) МВС України, ВЛК Головного управління МВС України в Криму, м. Києві, Київській області, Управління МВС України в областях та м. Севастополі.
За таких обставин доводи позивача про порушення відповідачами УМВС України в Рівненській області та Сектору медичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області пункту 1.70 Порядку №85 є обгрунтованими, а заперечення цих відповідачів проти позову - безпідставними.
Що стосується доводів позивача про невідповідність дій вказаних вище відповідачів вимогам пункту 1.4. Порядку №85, дефекту форми направлення його на проведення медичного огляду в контексті вимог Додатку 7 до Порядку №85, то суд вважає їх безпідставними, оскільки в даному випадку УМВС України в Рівненській області здійснювало направлення ОСОБА_1 для проведення медичного огляду з метою виявлення придатності до подальшої служби в органах внутрішніх справ не на підставі цього пункту, а на підставі пункту 1.70 Порядку №85 як особу, яка часто та довготривало хворіла. Часті та довготривалі хвороби ОСОБА_1 за останні 12 місяців перед направленням підтверджені наданими суду листками непрацездатності (т. 6 а.с. 56-81).
Судом встановлено, що постановою ВЛК ГУМВС України у Львівській області, викладеною у свідоцтві про хворобу №522 від 16 вересня 2011 року, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час на основі статей Розкладу хвороб і фізичних вад 41в, 39в, 12в, 54в, 60в графи ІІ Наказу МВС України №85 від 06 лютого 2001 року. При цьому в Свідоцтві про хворобу зазначено встановлені ОСОБА_1 діагнози: хронічна недостатність мозкового кровообігу в вертебро-базилярному басейні в стадії ремісії на грунті остеохондрозу ІІ ст. шийного відділу хребта. Гіпертонічна хвороба І ст., ступінь І, ризик помірний. Цукровий діабет, ІІ тип, легка форма, в стадії компенсації. Виразкова хвороба 12-ти палої кишки в стадії ремісії. Хронічний панкреатит в стадії ремісії. Сечокам'яна хвороба: камінь верхньої чашечки правої нирки. Кіста лівої нирки. Хронічний пієлонефрит, стадія ремісії. Консолідований перелом (2009р.) зовнішньої кісточки лівої гомілки без порушення функції лівого гомілково-стопного суглобу. Зазначено про те, що захворювання пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Згідно з актом медичного огляду і свідоцтва про хворобу (т. 1 а.с. 181-211) придатність ОСОБА_1 до служби визначали за посадою начальника управління ДАІ.
Відповідно до пунктів 1.2. та 1.42. Порядку №85 постанови виносяться військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) на підставі відповідних статей та граф Розкладу хвороб і фізичних вад (додаток 1), що визначають ступінь придатності до служби в органах внутрішніх справ з урахуванням Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до служби в органах внутрішніх справ (додатки 2, 3). Постанова про придатність осіб рядового й начальницького складу до служби виноситься за розділом "Рядовий та начальницький склад" за графою Розкладу хвороб, що відповідає вказаній посаді (виду службової діяльності). Пунктом 1.66. Порядку крім цього визначено, що при медичному огляді рядового й начальницького складу метод індивідуальної оцінки придатності до служби в органах внутрішніх справ повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує спеціальність, підготовку, досвід, вік, фактичну працездатність, освіту, думку керівництва органу внутрішніх справ, лікаря, який лікує, побажання цієї особи, можливість використання на роботі, яка найбільше відповідає стану її здоров'я.
Розклад хвороб і фізичних вад є додатком 1 до Порядку №85 і в графі І цього Розкладу зазначено, що за даною графою визначається придатність до служби в тому числі і працівників ДАІ, крім тих, які несуть службу на відкритому повітрі. За графою ІІ Розкладу визначається придатність до служби в тому числі і працівників ДАІ, які несуть патрульно-постову службу на відкритому повітрі. Вимоги до стану здоров'я осіб, зазначених у графі ІІ, є більш жорсткими ніж до стану здоров'я осіб, зазначених у графі І.
Згідно з пунктом 5.2. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої Наказом МВС України №111від 27.03.2009 (зареєстровано у МЮ України 26 червня 2009 року за №576/16592, начальник управління ДАІ УМВС не несе патрульно-постову службу на відкритому повітрі, а ці функції, згідно з розділом 6 цієї Інструкції, здійснюють працівники підрозділів ДПС, які підпорядковані начальнику управління. Тому визначення придатності ОСОБА_1 до військової служби за графою ІІ сектором медичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області здійснено безпідставно. Про це свідчить також лист ЦВЛК на адресу ВЛК ГУМВС України у Львівській області від 26.08.2011 №55/2-157, де зазначено про необхідність визначення придатності ОСОБА_1 до служби за графою один (т. 3 а.с. 205).
Також матеріалами справи підтверджено, що при прийнятті рішення про непридатність ОСОБА_1 до військової служби ВЛК не в повній мірі застосовано індивідуальну оцінку його придатності до служби в органах внутрішніх справ. Зокрема, не було враховано думку лікуючого лікаря, підготовку та досвід роботи. При застосуванні методу індивідуальної оцінки ВЛК було взято до уваги, крім наявної медичної документації, лише службову характеристику ОСОБА_1 . На користь таких висновків суду свідчить той факт, що при наявності в анамнезі тих самих захворювань, що і під час обстеження ВЛК ГУМВС України у Львівській області (акт медичного огляду і свідоцтво про хворобу від 16.09.2011) ЦВЛК МВС України 27 червня 2014 року визнала ОСОБА_1 придатним до служби на посаді начальника управління апарату МВС України (т. 3 а.с. 136).
Тому в цій частині доводи позивача в обґрунтування позову підтверджені належними і допустимими доказами, а заперечення відповідачів - безпідставні.
Обгрунтованими є також доводи позивача і безпідставними заперечення відповідачів про порушення під час проведення ВЛК пункту 1.8. Порядку №85 та додатку 9 до нього. Судом було встановлено, що військовий квиток ні ОСОБА_1 , ні УМВС України в Рівненській області до ВЛК не надавався, а графа 2.1. акту медичного огляду не містить відомостей військового квитка про придатність до військової служби. Між тим, наявність військового квитка для встановлення відношення ОСОБА_1 до військової служби є обов'язковою умовою проходження ним медичного огляду і ці відомості відображаються в пункті 2.1. акту медичного огляду.
Також дослідженими судом доказами встановлено, що ОСОБА_1 не погодився з висновком ВЛК ГУМВС України у Львівській області про непридатність його до служби за станом здоров'я, що стверджено листом ЦВЛК від 18 жовтня 2011 року №55/2-С-71 (т. 3 а.с. 137-138). Позивачу було запропоновано ЦВЛК пройти контрольний медичний огляд, для чого узгодити дату його проведення. ОСОБА_1 подав рапорт з проханням проведення медичного огляду у ЦВЛК після виходу його з відпустки 20.12.2011 (т. 3 а.с. 220). У вересні 2011 року ЦВЛК розглянула медично-експертну документацію ВЛК ГУМВС України у Львівській області щодо ОСОБА_1 та виявила ряд розбіжностей результатів обстежень. З урахуванням цих розбіжностей позивачу було запропоновано пройти повторне медичне обстеження у ЦВЛК (т. 3 а.с.139).
Відповідно до пункту 2.6. Положення №85 при незгоді особи, яка пройшла медичний огляд, з рішенням ВЛК може бути проведено повторний медичний огляд у вищій за статусом ВЛК або додаткове обстеження і повторний медичний огляд у цій самій ВЛК. ЦВЛК є вищим органом військово-лікарської експертизи в системі МВС України. Чинне на час спірних правовідносин законодавство не встановлювало будь-яких строків для проведення повторного медичного огляду. Крім того, суд погоджується з доводами позивача про відсутність можливості пройти ним повторний медичний огляд з поважних причин, оскільки він з 01.11.2011 по 21.11.2011 був непрацездатним, з 14.11.2011 по 28.12.2011 перебував у відпустці (т. 3 а.с. 81-82 т. 6 а.с. 84-85).
Тому УМВС України в Рівненській області не мало підстав звільняти ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за станом здоров'я без проходження ним повторного медичного огляду у ЦВЛК.
За наведених обставин порушення відповідачами УМВС України в Рівненській області та Сектором медичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області вимог щодо проведення медичного огляду осіб рядового і начальницького складу на предмет придатності їх до проходження служби, а саме: направлення ОСОБА_1 для проходження медичного огляду до не уповноваженої на те ВЛК і проведення такого огляду не уповноваженою на те ВЛК; визначення придатності ОСОБА_1 до військової служби за графою ІІ, а не за графою І Розкладу хвороб і фізичних вад; не в повній мірі застосування методу індивідуальної оцінки придатності ОСОБА_1 до служби в органах внутрішніх справ; не дослідження факту відношення ОСОБА_1 до військової служби під час проведення медичного огляду на підставі військового квитка, що є обов'язковим; прийняття рішення про непридатність позивача до військової служби за станом здоров'я без отримання висновку повторного медичного огляду вищою за статусом ВЛК, суд вважає такими, що дають підстави для визнання протиправним і скасування свідоцтва про хворобу №522 від 16 вересня 2011 року військово-лікарської комісії при ГУМВС України у Львівській області. В даному випадку визначальним суд вважає не наявність чи відсутність у ОСОБА_1 тих чи інших захворювань, а недотримання відповідачами процедури визначення придатності чи непридатності позивача до військової служби. Зазначені процедурні порушення у сукупності унеможливлюють прийняття обґрунтованого остаточного рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 "б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР №114 від 29 липня 1991 року. Оскільки свідоцтво про хворобу стало підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ, його скасування має наслідком також скасування наказів УМВС України у Рівненській області №272 о/с від 29.12.2011 і №27 о/с від 06.02.2012.
Крім того, судом приймаються до уваги висновки судово-медичної експертизи №131/13 від 01-09.04.2014 в частині того, що станом на вересень 2011 року у ОСОБА_1 згідно з даними медичних документів мали місце: виразкова хвороба 12-ти палої кишкив стадії ремісії; хронічний панкреатит в стадії ремісії; сечокам'яна хвороба: камінь верхньої чашечки правої нирки, кіста лівої нирки, хронічний пієлонефрит в стадії ремісії; консолідований перелом (2009р.) зовнішньої кісточки лівої гомілки без порушення функції лівого гомілково-стопного суглобу. Зазначені хвороби станом на 16.09.2011 не потребували ні стаціонарного, ні амбулаторного лікування. Встановлені в наданих медичних документах діагнози: хронічна недостатність мозкового кровообігу в вертебро-базилярному басейну в стадії ремісії на грунті остеохондрозу ІІ ст. шийного відділу хребта; цукровий діабет, ІІ тип, легка форма, в стадії компенсації не підтверджені клініко-лабораторними та інструментальними даними. Діагноз гіпертонічна хвороба І ст., ступінь І, ризик помірний не підтверджений достатніми клініко-інструментальними дослідженнями. Ці висновки підтримали заслухані у судовому засіданні експерти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . В зазначеній частині висновки судово-медичної експертизи сумнівів у суду не викликають, оскільки підтверджені дослідженими судом матеріалами справи.
Заперечення відповідачів проти вказаних експертних висновків не ґрунтуються на матеріалах справи, досліджених судом. Крім того, при прийнятті оспореного рішення про непридатність ОСОБА_1 до військової служби за станом здоров'я ВЛК ГУМВС України у Львівській області досліджувались не всі медичні документи, що стосуються стану його здоров'я. Згідно з додатками до акту медичного обстеження від 16.09.2011 ОСОБА_1 при визначенні стану його здоров'я враховувались, крім проведених комісією досліджень, дані епікризів з історій хвороб №№4463, 2564, 107146, 108163, виданих Рівненською обласною клінічною лікарнею, та витяг із історії хвороби Центрального госпіталю МВС України (т. 1 а.с. 181-211). Між тим, при проведенні судово-медичної експертизи досліджувались не тільки вказані епікризи, а безпосередньо ці історії хвороб, а також історія хвороби №3574, видана Рівненською обласною клінічною лікарнею, амбулаторна карта ОСОБА_1 з поліклініки УМВС України в Рівненській області і медична карта стаціонарного хворого №42 РОТД. Тому суд вважає висновки судово-медичної експертизи у зазначеній частині обґрунтованими, прийнятими на підставі з'ясування всіх наявних медичних даних щодо стану здоров'я позивача.
При цьому суд відхиляє висновок експертизи, де вказано: «Можна лише зазначити, що, з урахуванням викладеного вище, застосування статті 12в, 41в, 39в Додатку 1 (Розкладу хвороб і фізичних вад) до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001 №85, в даному випадку, не можна вважати обґрунтованим». Заслухані в судовому засіданні експерти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 пояснили, що визначення придатності ОСОБА_1 до військової служби не є компетенцією судово-медичної експертизи. Це не є категоричний висновок експертів, а лише їх думка. При цьому експерт ОСОБА_3 зазначив, що взагалі не володіє інформацією про Розклад хвороб і фізичних вад. Крім того, згідно зі статтею 70 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 №2801-XII встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань. Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2.1. Положення №85, органами військово-лікарської експертизи є штатні й позаштатні (постійно та тимчасово діючі) військово-лікарські комісії (надалі - ВЛК), що організують і здійснюють військово-лікарську експертизу. За змістом пункту 2.12 Положення №85, штатними ВЛК є Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) МВС України, ВЛК Головного управління МВС України в Криму, м. Києві, Київській області, Управління МВС України в областях та м. Севастополі. За таких обставин в цій частині висновок експертів виходить за межі їх повноважень і судом до уваги при вирішенні спору не приймається.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування свідоцтва про хворобу №522 від 16 вересня 2011 року військово-лікарської комісії при ГУМВС України у Львівській області, скасування наказів УМВС України у Рівненській області №272 о/с від 29.12.2011 і №27 о/с від 06.02.2012 підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають до задоволення з наведених вище підстав.
При цьому суд відхиляє інші доводи позивача, наведені в обґрунтування позову.
Невідображення деяких відомостей в акті медичного огляду чи заповнення його описової частини з порушеннями, крім даних про відношення до військової служби на підставі військового квитка, не може бути підставою для скасування з цих підстав свідоцтва про хворобу, прийнятого на підставі цього акту, оскільки не впливає на висновок комісії.
Доводи позивача про порушення відповідачами пунктів 1.3. та 1.118 Порядку №85 спростовані дослідженим судом оригіналом акту, де на звороті аркушів справи 184 та 211 тому 1 зазначено про дослідження функцій вестибулярного апарату з результатом дослідження та містяться підписи лікарів-експертів: терапевта, невропатолога, хірурга, психіатра, окуліста, лора, а також підпис в графі начальник ВЛК ГУМВСУ у Львівській області, який скріплений печаткою даної установи. Підпис начальника ВЛК, згідно з поясненнями представника сектора медичного забезпечення ГУМВС України у Львівській області, належить особі, яка виконувала його обов'язки. На підтвердження повноважень виконання обов'язків начальника ВЛК суду надано наказ від 06.09.2011 №85 (т.3 а.с. 219).
Безпідставними є також посилання позивача на порушення відповідачами пунктів 1.115 і 1.119 Порядку №85. Згідно з цими пунктами свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК затвердженню на осіб вищого начальницького складу, осіб начальницького та офіцерського складу, які займають посади, що входять до номенклатури МВС, а також осіб, які займають посади начальників служб (відділів) охорони здоров'я та начальників ВЛК. Суд вважає, що дані пункти слід розуміти так, що обов'язковою умовою для розгляду свідоцтва про хворобу і затвердження постанови ВЛК є наявність одночасно двох обставин: особа, яка проходить медичний огляд, повинна бути особою вищого начальницького складу, особою начальницького складу, особою офіцерського складу та займати посаду, яка входить до номенклатури МВС.
ОСОБА_1 на час проведення його медичного огляду мав звання підполковника міліції, тобто був особою старшого начальницького складу відповідно до пункту 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР №114 від 29 липня 1991 року. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2011 №891 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 зараховано в розпорядження Управління МВС України в Рівненській області на посаді начальника управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Рівненській області. Тобто, на час проведення медичного огляду, прийняття свідоцтва про хворобу і постанови про непридатність до військової служби ОСОБА_1 не займав посаду, яка входить до номенклатури МВС. А відтак свідоцтво про хворобу не підлягало розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню ЦВЛК МВС України.
На обґрунтування позовних вимог позивач покликався також на те, що на час звільнення він мав звання полковника міліції, і згідно з пунктом 70 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР №114 від 29 липня 1991 року, чинним на той час, його звільнити з органів внутрішніх справ міг лише Міністр внутрішніх справ України. Однак доводи позивача у цій частині не підтверджені належними доказами.
Судом встановлено, що наказом МВС України від 08 жовтня 2010 року №1761 о/с скасовано наказ МВС України від 25.11.2008 №1791 о/с про присвоєння чергового спеціального звання полковник міліції підполковникові міліції ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 120). Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року цей наказ було скасовано, однак судове рішення набрало законної сили 31 січня 2012 року (т. 3 а.с. 128-130, 145-148). Позивач був звільнений з органів внутрішніх справ 29 грудня 2011 року, тобто перебуваючи у званні підполковника міліції. 06 лютого 2012 року до наказу про звільнення були внесені лише зміни щодо дати звільнення. Крім того, судове рішення про скасування наказу, яким скасовано наказ МВС про присвоєння ОСОБА_1 звання полковника міліції, у встановленому порядку не було виконано, а згодом постановою Вищого адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року було скасовано.
Безпідставними і необґрунтованими є також доводи позивача про порушення порядку його звільнення за ініціативою відповідача - УМВС України в Рівненській області. Судом встановлено, що на час прийняття оспорених наказів УМВС України в Рівненській області від 29 грудня 2011 року та 06 лютого 2012 року ОСОБА_1 був непрацездатним, що стверджено відповідними листами непрацездатності від 25 січня 2012 року та 10 лютого 2012 року (т.6 а.с. 86-88). До спірних правовідносин суд не застосовує положення частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, якою встановлено заборону проводити звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого органу під час тимчасової непрацездатності, оскільки кодекс регулює трудові правовідносини, якими не є правовідносини щодо проходження військової служби в органах внутрішніх справ. Проходження військової служби в органах внутрішніх справ регулюється спеціальними нормами, які не містять заборони звільняти осіб начальницького і офіцерського складу під час тимчасової непрацездатності.
Також не може слугувати підставою для визнання неправомірним звільнення позивача невидача йому трудової книжки, оскільки це не впливає на процес прийняття рішення про звільнення, а видача трудової книжки є наслідком звільнення.
Проходження служби в органах внутрішних справ має певні особливості, які визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ УРСР №114 від 29 липня 1991 року. Згідно з підпунктом в) пункту 40 цього Положення призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується таке: при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб. У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках (крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною), на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.
Судом встановлено, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2011 №891 о/с на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі №2а-5406/10/1770 скасовано наказ МВС від 05.05.2011 №588 о/с щодо поновлення підполковника міліції ОСОБА_1 на посаді начальника управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Рівненській області. Поновлено підполковника міліції ОСОБА_1 на посаді начальника управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Рівненській області. На підставі наказу МВС України від 20.09.2010 №444 «Про організаційно-штатні зміни у підрозділах ДАІ УМВС» та наказу МВС від 01.06.2011 дск «Про затвердження штату апарату УМВС України в Рівненській області» зараховано в розпорядження Управління МВС України в Рівненській області підполковника міліції ОСОБА_1 на посаді начальника управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Рівненській області. Наказ підписано т.в.о. Міністра С.Є.Попковим. (т. 3 а.с. 98). Також судом досліджено докази про наявність організаційно-штатних заходів, на які є посилання в цьому наказі (т.3 а.с. 99-108).
Наказом УМВС України в Рівненській області від 29.12.2011 №272 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні Управління МВС України в Рівненській області на посаді начальника управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Рівненській області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з поставленням на військовий облік) за пунктом 64 "б" (через хворобу) (т. 3 а.с. 79).
Тобто, з 15.07.2011 по час звільнення ОСОБА_1 перебував у розпорядженні УМВС України у Рівненській області і не обіймав жодну посаду згідно з відповідною номенклатурою. Звільнений він був оспореним наказом також не з посади, а з органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР №114 від 29 липня 1991 року, передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді.
Наказ МВС України від 15.07.2011 №891 о/с, яким позивача зараховано в розпорядження УМВС України в Рівненській області, ОСОБА_1 не оскаржив. Цей наказ на час розгляду справи судом є чинним, оскільки не визнаний протиправним та не скасований у спосіб, визначений законом. Тому у суду відсутні підстави поновити позивача на посаду, з якої оспореними наказами він не звільнявся і яку на час звільнення він не обіймав.
Згідно з наказом МВС України від 02.06.2014 №537 доповнено перелік №2 посад керівного складу Міністерства внутрішніх справ України, на які працівники призначаються і з яких звільняються наказами Міністра внутрішніх справ України. До цього переліку включено посаду начальника управління (відділу, відділення, сектору) Державтоінспекції МВС України в областях. Тому вимога позивача поновити його на посаду начальника управління ДАІ УМВС України в Рівненській області, за умови звільнення його з органів внутрішніх справ з розпорядження УМВС України в Рівненській області, є безпідставною, оскільки це є виключні повноваження Міністра внутрішніх справ України і суд не може в даному випадку підміняти своїм рішенням рішення даного суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на посаді начальника Управління ДАІ УМВС України в Рівненській області не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і до задоволення не підлягають.
З цих підстав суд відмовляє ОСОБА_1 у позові і до МВС України, оскільки даного відповідача було залучено до участі у справі у зв'язку з вимогою позивача про поновлення його на посаді, призначення на яку є повноваженнями Міністра внутрішніх справ України.
Поряд з тим, належним захистом порушеного права ОСОБА_1 у зв'язку з неправомірним звільненням з органів внутрішніх справ буде поновлення його в органах внутрішніх справ із зарахуванням в розпорядження Управління МВС України в Рівненській області на посаді начальника управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Рівненській області.
Під час розгляду справи позивачем понесено судові витрати для оплати судового збору в сумі 32 грн. 19 коп. (т.1 а.с. 10) та оплати вартості судово-медичної експертизи в сумі 7928 грн. 40 коп. Дані витрати відповідно до статті 94 КАС України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.
Керуючись статтями 94, 256, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Свідоцтво про хворобу Військово-лікарської комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області відносно ОСОБА_1 від 16.09.2011 №522.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 29.12.2011 №272 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) за пунктом 64 "б" (через хворобу) підполковника міліції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні УМВС по посаді начальника Управління ДАІ УМВС.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області від 06.02.2012 №27 о/с про внесення часткових змін до наказу УМВС від 29.12.2011 №272 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні УМВС за посадою начальника Управління ДАІ УМВС, яким встановлено дату звільнення 06.02.2012 року.
Поновити підполковника міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ у розпорядженні УМВС України в Рівненській області по посаді начальника Управління ДАІ УМВС.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий cуддя Шарапа В.М.
Судді Недашківська К.М.
Дорошенко Н.О.