26 червня 2015 року м.ПолтаваСправа № 816/1300/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миргородському районі Полтавської області про стягнення коштів, -
22 квітня 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миргородському районі Полтавської області про стягнення сум щомісячної державної адресної допомоги (пенсій) та витрат на її виплату інвалідам, інвалідність яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, сум допомоги на поховання, понесених у січні - грудні 2012 року та жовтні - грудні 2014 року у розмірі 612786 грн 56 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що в порушення положень Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4, відповідач відмовився добровільно включити до заліку та відшкодувати суму витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги особам, які отримують пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, сум допомоги на поховання, сум пенсій по втраті годувальника за січень - грудень 2012 року, жовтень - грудень 2014 року, що виявлено в результаті проведення інвентаризації. Вважає, що вказані суми витрат підлягають стягненню в судовому порядку.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
У письмових запереченнях зазначав, що виплата щомісячної адресної допомоги з коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачена. Стосовно виплати допомоги на поховання вказував на відсутність підстав для їх відшкодування, оскільки не встановлено причинний зв'язок смерті потерпілих з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням. Зауважував також, що позивачем при зверненні до суду з позовом було порушено строк звернення до суду, передбачений положеннями статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України /а.с.53-56/.
Заслухавши представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Миргородському районі Полтавської області за період січень - грудень 2012 року не прийнято до заліку суму витрат на виплату державної адресної допомоги за січень - грудень 2012 року та на виплату допомоги на поховання за січень 2012 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів щомісячної звірки витрат, відповідними таблицями розбіжностей /а.с.7-32/.
Матеріалами справи підтверджено, що підписання актів щомісячної звірки та складення таблиць розбіжностей до них відбувалось щомісяця (у наступному місяці за попередній). Тобто, позивач був обізнаний із відмовою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Миргородському районі Полтавської області від прийняття до заліку та відшкодування сум витрат з моменту підписання актів звірки та таблиць розбіжностей.
Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Частиною 1, 3, 9 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Даний позов Управлінням Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області було здано на пошту 17.04.2015, що підтверджується відміткою поштової установи на конверті, який наявний у матеріалах справи. А отже, вказаний позов подано позивачем до суду лише 17.04.2015 /а.с.40/.
Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду відносно вимог про відшкодування Управлінню Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області коштів на виплату державної адресної допомоги за період січень - грудень 2012 року та на виплату допомоги на поховання за січень 2012 року.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Частиною 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.
Твердження позивача про те, що суми заборгованості виявлено під час інвентаризації заборгованості, на підтвердження чого додано копії наказу про проведення інвентаризації від 06.03.2015 № 46 та акту інвентаризації від 30.03.2015 /а.с. 74 - 75/, суд оцінює критично, оскільки зазначені обставини не спростовують той факт, що позивач знав про наявність підстав для звернення до суду із моменту отримання актів та таблиць розбіжностей, натомість свідчать про неналежний рівень організації позовної роботи, відтак не можуть бути розцінені як поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Посилання позивача на те, що відповідно до пункту 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строки позовної давності не поширюються на стягнення недоїмки до Пенсійного фонду" суд відхиляє з огляду на те, що вказана норма не застосовується до спірних правовідносин.
Таким чином позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, не наведено обставин пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними.
Суд бере до уваги, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог щодо стягнення витрат за січень - грудень 2012 року.
Стосовно позовних вимог про стягнення витрат за жовтень - грудень 2014 року, то суд виходить з наступного.
Із актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, списку померлих осіб, довідок про суму допомоги на поховання, таблиць розбіжностей, складених Фондами, за жовтень - грудень 2014 року, судом встановлено, що відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миргородському районі не прийнято до заліку за вказаний період:
- суми витрат на виплату і доставку допомоги на поховання в розмірі 836 грн 09 коп., в тому числі: за жовтень 2014 року - 552, 95 грн., за грудень 2014 року - 283,14 грн.;
- суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 900 грн., в тому числі: за листопад 2014 року - 750 грн., за грудень 2014 року - 150 грн.
Надаючи правову оцінку правомірності відмови відповідача у прийнятті до відшкодування сум витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника за листопад - грудень 2014 року та обґрунтованості позовних вимог про стягнення зазначених сум, суд враховує наступне.
Судом із актів звірки встановлено, що відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миргородському районі не враховано суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальнику чоловіку (дружині), у випадку коли він (вона) на момент загибелі потерпілого не перебував (ла) на його утриманні (працював) (ла)) за період листопад - грудень 2014 року в загальному розмірі 900 грн /а.с. 35-38/.
Згідно письмової інформації позивача вказані витрати були понесені у зв'язку із виплатою пенсії у зв'язку із втратою годувальника громадянці ОСОБА_2 /а.с. 226/, що не заперечується відповідачем /а.с. 195 - 197/ та підтверджується списками осіб, яким призначено пенсії за листопад - грудень 2014 року.
Відповідно до статті 33 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (в редакції, чинній на час спірних правовідносин, далі по тексту - Закон № 1105-XIV) у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи ухвалою суду від 22.06.2015 витребувано у позивача, зокрема, документи, які підтверджують факт непрацездатності та перебування на утриманні померлого осіб, суми пенсій яких включено до відшкодування відповідачу /а.с.155-155/.
Згідно повідомлення Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області за №4959/07-24 від 25.06.2015 надати копії документів із пенсійної справи ОСОБА_2 немає можливості, оскільки вона є тимчасово переміщеною особою із зони проведення АТО та на даний момент вибула в інше місце проживання до іншої адміністративно територіальної одиниці, тому і пенсійна справа направлена за новим місцем проживання /а.с.226/
Таким чином позивачем не обґрунтовано та не надано документів на підтвердження того, що ОСОБА_2 відповідає визначенню осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а відтак у Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відсутній обов'язок відшкодовувати Пенсійного фонду витрати на виплату вказаній особі пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом статей 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.
Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 12 червня 2013 року у справі №К/9991/3983/12 щодо зобов'язання Фонду відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми витрат на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника лише тим особам, які мають право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого відповідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" .
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 за період з листопада по грудень 2014 року у розмірі 900 грн задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на виплату допомоги на поховання, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що згідно актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, списку померлих осіб, довідок про суму допомоги на поховання, таблиць розбіжностей, складених Фондами, відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Миргородському районі за жовтень - грудень 2014 року не враховано суми витрат на виплату і доставку допомоги на поховання пенсіонерів в розмірі 836 грн 09 коп ., в тому числі:
- за жовтень 2014 року - 552, 95 грн., які виплачені на поховання гр. ОСОБА_3 (дата смерті 11.10.2014), гр. ОСОБА_4 (дата смерті - 18.10.2014) /а.с. 202/ ,
- за грудень 2014 року - 283,14 грн., які виплачені на поховання гр.ОСОБА_5 (дата смерті - 28.12.2014) /а.с. 209/.
Статтею 21 Закону № 1105-XIV визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі по тексту - Фонд).
За змістом вказаної статті у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Страховим випадком, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 1105-XIV, є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону № 1105-XIV перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.
В силу ч. 8 ст. 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг.
Відповідно до п. 2 Порядку витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України.
Абзацом другим частини дев'ятої статті 34 Закону № 1105-XIV встановлено, що у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту ч. 2 ст. 24 Закону № 1105-XIV слідує, що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання ч. 8 ст. 34 цього Закону, дає підстави стверджувати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317, медико-соціальні експертні міські, районні, міжрайонні комісії визначають причини смерті інваліда або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого.
Посилання позивача на положення Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року № 376/7697, яким зобов'язано Фонд відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суд оцінює критично, оскільки зазначене положення суперечить вимогам Закону № 1105-XIV. Так, зокрема, стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.
Враховуючи те, що позивачем докази, які підтверджують причинного зв'язку смерті громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, професійним захворюванням, не надано, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для відшкодування понесених Управлінням Пенсійного фонду витрат на поховання вказаних громадян, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, позовні вимоги про стягнення витрат за період жовтень - грудень 2014 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в частині позовних вимог про стягнення сум витрат за жовтень - грудень 2014 року відмовити.
Позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення витрат за січень - грудень 2012 року залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено 26 червня 2015 року.
Суддя М.В. Довгопол