м. Миколаїв.
09 червня 2015 року Справа № 814/1461/15
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс", вул. 12 Поздовжня, 84, м. Миколаїв, 54028
доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028
проскасування податкового повідомлення - рішення від 14.04.2015 р. № НОМЕР_1,
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс", звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2015 р. № НОМЕР_1.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що внаслідок проведення камеральної перевірки відповідач встановив порушення ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині включення до податкового кредиту з ПДВ за січень 2015 р. податкових накладних на суму ПДВ за жовтень-грудень 2014 р. Однак позивач вважає, що зміни до ПК України не мають зворотної дії в часі, а відтак платник податків зберігає за собою право включати до податкового кредиту після 01.01.2015 р. суми ПДВ за 2014 р.
Відповідач надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що з 01.01.2015 р. втратила чинність норма ПК України, згідно якої, у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми ПДВ, таке право зберігається за ним протягом 365 днів з дати складання податкової накладної.
Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:
У березні 2015 р. відповідач здійснив камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, результати якої оформив актом від 26.03.2015 р. № 875/15-03/36881089. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на 549705,96 грн. за січень 2015 р.
На підставі акту перевірки відповідач 14.04.2015 р. склав податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 на суму 824557,50 грн.
В акті перевірки зазначено, що позивачем згідно даних податкової декларації з ПДВ за січень 2015 р. включено податкові накладні на суму ПДВ 549705,96 грн., які виписані в жовтні-грудні 2014 р. На думку відповідача, з урахуванням змін, внесених до п. 198.6 ст. 198 ПК України, з 01.01.2015 р., втратила чинність норма, згідно з якою у разі, якщо платних податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Таким чином, усі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 р., могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 р. (за умови дотримання інших вимог ПК України щодо формування податкового кредиту).
Відповідно до п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 р.) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Тобто, на час складення податкових накладних у 2014 р. позивач мав право на включення до податкового кредиту сум ПДВ протягом 365 днів з дати складання накладної. Реалізувати дане право товариство могло шляхом включення відповідних сум податку до податкової декларації того звітного періоду, в якому накладна фактично отримана.
Посилання відповідача на зміни до ПК України з 01.01.2015 р. суд вважає недоречними, оскільки згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1/99-рп, ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права платника, що виникло за фактом складення податкової накладної, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 КАС України закріплено принцип здійснення правосуддя верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 29.06.2010 р. № 17-рп/2010 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Одним із аспектів правової визначеності за змістом судової практики Європейського суду з прав людини є принцип захисту законних очікувань. Законні очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.
Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Суд звертає увагу на те, що право позивача включити до податкового кредиту за січень 2015 р. суми ПДВ за податковими накладними, виписаними в попередньому періоді до спливу строків давності (365 днів), базувалась на спеціальних та чинних на період виписки податкових накладних положеннях національного законодавства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача ознак складу податкового правопорушення.
Аналогічна правова позиція висловлена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 р. № К/55665/13.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС України).
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 487,20 грн. (а. с. 4), що й підлягає відшкодуванню.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 14.04.2015 р. № НОМЕР_1.
3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Ківіт Плюс" (ідентифікаційний код 36881089) судовий збір у сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України.
Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська