м. Миколаїв
16 червня 2015 року Справа № 814/1832/15
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, пр. Жовтневий, 55-є, м. Миколаїв, 54018
доВідділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції, вул. Очаківська, 142, м. Миколаїв, 54036
провизнання протиправною та скасування постанови від 28.04.2015р. ВП №44209643,
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Миколаївського РУЮ Миколаївської області про визнання протиправною та скасування постанови від 28.04.2015 року про повернення виконавчого листа.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач при здійсненні виконавчих дій не вжив всіх заходів, передбачених ст.ст.11, 40 Закону України «Про виконавче провадження», та не звернувся до суду з поданням про розшук боржника.
Відповідач надав заперечення проти позову та зазначив, що ним вживались всі заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», тому постанова про повернення виконавчого листа стягувачу є правомірною та скасуванню не підлягає.
Сторони в судове засідання не з'явились, надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, справа слухається в порядку письмового провадження.
Дослідив матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:
Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.04.2015 року був повернутий виконавчий лист №814/574/14 від 08.07.2014 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва 1288,80 грн. на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України « Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи .
Державним виконавцем встановлено, що за адресою, зазначеною у виконавчому документі боржник на момент проведення перевірок державним виконавцем був відсутній. На залишені виклики до відділу ДВС не з'являвся. Державним виконавче проведено ряд виконавчих дій, передбачених Законом України « Про виконавче провадження», щодо встановлення фактичного місця реєстрації та фактичного місця проживання боржника, виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення. Вжити заходи щодо встановлення місця отримання доходів боржника. Оголошена заборона на відчуження майна боржника та оголошено розшук.
Статтею 19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України суд повинен перевірити, чи діяв суб'єкт владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Стаття 11 Закону України “Про виконавче провадження ” передбачає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документів на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи.
Відповідно до ст.40 Закону України « Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Наказом МВС від 27.08.2008 року № 408, зареєстрований Міністерстві юстиції 5 листопада 2008 р. за N 1078/15769 Про порядок розшуку боржника фізичної особи-підприємця передбачено, що порядок розшуку боржника - фізичної особи визначає загальні засади організації діяльності територіальних підрозділів служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб з установлення місцеперебування відповідачів у справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, на підставі ухвали суду про їх розшук. Цей Порядок розроблений відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач не звернувся до суду з поданням про розшук боржника.
Але відповідно ст.11 Закону України « Про виконавче провадження» звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи, це право, а не обов'язок державного виконавця.
Відповідно до ст.4 Закону України « Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів, виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбачених законом.
Крім того, вищезазначеним Наказом МВС встановлена категорія осіб, які підлягають розшуку. Боржник по виконавчому листу №814/574/14 від 08.07.2014 року до цієї категорії осіб не відноситься, оскільки за цим виконавчим листом стягується сума виплаченої надмірно пенсії.
Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивач всупереч ст.71 КАС України не довів суду ті обставини, якими він обґрунтовує позов.
Оцінюючи докази відповідно до ст. 86 КАС України суд приходить висновку, що відповідач діяв правомірно та постанова про повернення виконавчого документа стягувачу прийнята відповідно до ст. 19 Конституції України та вимог ст. 2 КАС України, тому позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т. О. Гордієнко