ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" червня 2015 р. Справа № 809/1697/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Черепія П.М.
при секретарі судового засідання Дубінській І.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача - Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області: ОСОБА_2,
відповідача - Управління державної казначейської служби України у Долинському районі: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-Партнер"
до відповідачів: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Управління державної казначейської служби України у Долинському районі
про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.04.2015 року та стягнення з Державного бюджету України заборгованість в сумі 1890,00 грн.,-
24.04.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС-Партнер" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Управління державної казначейської служби України у Долинському районі (надалі - відповідачі) про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.04.2015 року та стягнення з Державного бюджету України заборгованість в сумі 1890,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності нарахування ТзОВ "ТС-Партнер" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2014 року. За результатами перевірки складено акт № 522/09-05-15/37042732 від 26.03.2015 року і винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.04.2015 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1890 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 945 грн. Вважає таке рішення необґрунтованим, просить суд його скасувати та стягнути з Державного бюджету України заборгованість в сумі 1890,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача - Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав наведених в письмовому запереченні від 02.06.2015 року, що долучене до матеріалів справи. (а.с. 74 - 75).
Представник відповідача - Управління державної казначейської служби України у Долинському районі в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, що долучене до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити повністю. (а.с. 68).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правомірності нарахування ТзОВ "ТС-Партнер" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2014 року, про шо складено акт № 522/09-05-15/37042732 від 26.03.2015 року. (а.с. 24 - 39).
Перевіркою встановлено, що ТзОВ "ТС-Партнер" порушено пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за грудень 2014 року у розмірі 1890 грн.
За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем 09.04.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1890 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 945 грн. (а.с. 12).
Судом встановлено, що згідно біржових угод купівлі-продажу лісоматеріалів № 295-ЛА/09-14, № 296-ЛА/09-14, № 297-ЛА/09-14, № 298-ЛА/09-14, № 301-ЛА/09-14, № 305-ЛА/09-14, № 306-ЛА/09-14, № 308-ЛА/09-14, № 309-ЛА/09-14 та № 310-ЛА/09-14 від 02.09.2014 року ТзОВ "ТС-Партнер" придбано у ДП “Сколівське лісове господарство” пиловник хвойний на загальну суму 1667100 грн. При цьому в пункті 5 вказаних Угод зазначено, що покупець здійснює оплату за фактично отриманий товар протягом трьох банківськівських днів з моменту отримання рахунку від продавця. (а.с. 40 - 49).
Реальність здійснення вищевказаних господарських операцій підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема податковими накладними № 53 від 09.10.2014 року, № 85 від 13.10.2014 року, № 108 від 16.10.2014 року, № 118 та № 123 від 20.10.2014 року, № 2024 від 14.11.2014 року (а.с. 50 - 54, 57), видатковою накладною № РН-2024 від 14.11.2014 року (а.с. 58), а здійснення перерахунку коштів за придбаний товар - платіжними дорученнями № 23 від 19.11.2014, № 13 від 28.10.2014 року. ( а.с. 55, 59).
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2014 року сум ПДВ, обчислених із вартості товарів, придбаних у ДП “Сколівське лісове господарство” в зв'язку із порушенням вказаними контрагентами порядку заповнення податкових накладних, а саме те, що дата їх виписки здійснена не у день виникнення податкових зобов'язань.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від - 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.
Як слідує із змісту вказаних правових норм наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.
Таким чином, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема повинні відображати реальні товарні операції.
Оскільки податковим органом не наведено жодних обставин, які б свідчили про ненастання реальних правових наслідків за вищевказаними господарськими операціями, то позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2014 року суми ПДВ, обчислені із вартості товарів, придбаних у ДП “Сколівське лісове господарство”.
Згідно пункту 200.1 статті 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У відповідності до пункту 200.2 статті 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.( п.200.3 ст.200 ПК України).
Згідно пункту 200.4 статті 200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 198.1 ст.198 Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином суми податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування платником податку формується правильно, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржуване рішення № НОМЕР_1 від 09.04.2015 року не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає скасуванню, а адміністративний позов в цій частині - до задоволення.
Стосовно позовної вимоги про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 1905,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Кодексу, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Пунктом 200.13 статті 200 Кодексу встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позивачем вказану позовну вимогу заявлено передчасно, оскільки процедура адміністративного або судового оскарження за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування не закінчена, а порядок бюджетного відшкодування, встановлений пунктами 200.13, 200.15 статті 200 Кодексу не дотриманий, тому в задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно приписів статті 4 ЗУ “Про судовий збір”, ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Із доданого до позовної заяви платіжного доручення № 4126 від 16.04.2015 року вбачається, що позивач за подання позовної заяви до Івано-Франківського окружного адміністративного суду сплатив 182,70 грн. судового збору. (а.с.3).
Відповідно до задоволених вимог та з урахуванням частини сплаченого судового збору, з ТзОВ "ТС-Партнер" підлягає стягненню решта суми судового збору в розмірі 730,80 грн.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № НОМЕР_1 від 09.04.2015 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до задоволених вимог стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС-Партнер" (код ЄДРПОУ 37042732) решту суму судового збору в розмірі 730,80 грн. (сімсот тридцять гривень вісімдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Черепій П.М.
Постанова складена в повному обсязі 30.06.2015 року.