15 червня 2015 року /14:53/Справа № 808/985/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Бабаченко В.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Запорізького міського центру зайнятості
до ОСОБА_2
про стягнення коштів,
Позивач - Запорізький міський центр зайнятості - звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 7295 грн. 95 коп.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 17.03.2014 ОСОБА_2 звернувся до позивача як такий, що шукає роботу. Наказом від 24.03.2014 відповідачу було надано статус безробітного з 17.03.2014, а також відповідачу було призначено виплату допомоги по безробіттю. Під час розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення встановлено, що відповідачем ще до реєстрації його у позивача як безробітного 05.10.2012 року був укладений договір про надання послуг № 2913309010 /агентування/ з ПАТ «ОСОБА_3 стандарт», який було розірвано лише 30.09.2014 року. А відтак, відповідач під час одержання допомоги по безробіттю своєчасно не подав відомості, що впливають на умови виплати допомоги. Просить стягнути з відповідача суму виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
Представник позивача в судовому засіданні на позові наполягає, просить суд його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, пояснив суду, що зазначені послуги агентування по договору з банком «ОСОБА_3 стандарт» припинив здійснювати разом з припиненням роботи його магазину, тоді як був звільнений і весь час вважав себе безробітним, послуг не надавав та коштів не отримував після звільнення. Просить відмовити позивачу в його позові.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволені адміністративного позову позивачу слід відмовити з огляду на наступне.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 17.03.2014 звернувся до Запорізького міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного.
Наказом від 24.03.2014 № НТ140324 відповідачу надано статус безробітного; наказом від 24.03.2014 № НТ140324 відповідачу призначено допомогу по безробіттю з 24.03.2014 по 18.03.2015.
Позивачем проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, результати якого оформлено актом від 17.11.2014 №622. В ході розслідування було встановлено, що відповідач під час надання йому статусу безробітного, надавав згідно з договором з Банком «ОСОБА_3 стандарт» /тепер ПАТ «Банк Форвард»/ від 05.10.2012 року послуги агентування в магазині, де він працював - ТОВ «Айстудіо Україна». Строк дії договору - з 05.10.2012 по 05.10.2014 року.
Відповідачу поштою направлено претензію від 30.12.2014 №4742/07-05 про повернення коштів.
У зв'язку з неповерненням коштів відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин), до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою. З наведеного визначення вбачається, що необхідними критеріями приналежності до зайнятого населення, зокрема, є: праця за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством та отримання доходів від такої зайнятості.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Судом встановлено, що 05.10.2012 року між відповідачем та банком «ОСОБА_3 стандарт» було укладено договір про надання відповідачем послуг агентування, перелічених у ч. 1 даного договору, та отримання за роботу винагороди. Зазначені послуги відповідач надавав під час своєї роботи менеджером з персоналу у ТОВ «АЙСТУДІО Україна» до свого звільнення з роботи - до 21.02.2014 року, що підтверджується витягом з трудової книжки відповідача та відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів. Згідно з зазначеним реєстром, відповідач отримав винагороду від ПАТ «ОСОБА_3 стандарт» в січні 2014 року.
Аналогічні відомості містяться і в індивідуальних відомостях про застраховану особу Пенсійного фонду України, наданих до матеріалів справи відповідачем.
Згідно з листами ПАТ «Банк Форвард» /раніше ПАТ «ОСОБА_3 стандарт»/ від 27.05.2015 та від 04.06.2015 договір між банком і ОСОБА_2 було припинено 05.10.2014 року шляхом направлення письмового повідомлення відповідачу про дострокове розірвання договору.
В подальшому відповідач ніяких винагород від банку не отримував, пояснення позивача про те, що, звільнившись з роботи, він вважав припиненою і свою діяльність з надання агентських послуг банку «ОСОБА_3 стандарт», підтверджується вищезазначеними документами.
Таким чином, судом встановлено, що останню винагороду за надання агентських послуг банку відповідач отримав в січні 2014 року у сумі 55 гр., а на облік до позивача став 17.03.2014 року, тобто під час знаходження на обліку у позивача та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач фактично і був безробітним, ніяких грошових коштів не отримував.
Будь-яких доказів отримання відповідачем у період після 17.03.2014 заробітку або інших передбачених законодавством доходів, суду не надано.
Суд звертає увагу, що держава гарантує соціальний захист громадян, що включає право на забезпечення їх у разі безробіття з незалежних від них обставин. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).
Згідно з ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. ч. 3 - сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Судом не встановлено та позивачем не надано суду доказів умисного невиконання відповідачем своїх обов»язків та зловживання ними, у зв»язку з чим суд вважає відсутніми підстави для стягнення з ОСОБА_2 отриманої ним суми по безробіттю.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає позов позивача таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Запорізькому міському центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О. Нестеренко.