Миколаївський окружний адміністративний суд 54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
23.04.2009 р. № 2а - 19/09/1470
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3, м. Миколаїв
До відповідача: Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв
Суддя Середа О.Ф.
Секретар судового засідання Колесникова О.О.
Від позивача: повноважний представник не з'явився
Від відповідача:ОСОБА_1, ОСОБА_2
В засіданні приймає участь: прокурор Порошина Н. Г.
Суть спору: про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2009 р. № 0000211702/0 та від 20.01.2009 р. № 0000201702/0.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 (надалі -позивач) звернувся до суду із позовом про визнання нечинними та скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень від 20.01.2009 р. № 0000211702/0 та від 20.01.2009 р. № 0000201702/0, прийнятих Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва (надалі - відповідач) за наслідками проведення виїзної документальної перевірки.
Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідач по справі провів виїзну планову документальну перевірку позивача по справі з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р. та склав Акт від 29.12.2008 р. № 666/17-207/2361419976.
Зокрема, в Акті перевірки від 29.12.2008 р. № 666/17-207/2361419976 відповідач зазначив про порушення позивачем:
- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 р. № 13-92, зі змінами та доповненнями, з урахуванням пункту 22.10 статті 22 Закону України ”Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-IV зі змінами та доповненнями, внаслідок чого був занижений податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р. на суму 388136,12 грн., а саме: за 2007 р. на суму 347839,19 грн., за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2008 р. на суму 40295,93 грн.;
- підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено зобов'язання по податку на додану вартість на суму 811150 грн., а саме: за січень 2007 р. на 227955 грн., за березень 2007 р. на 9219 грн., за квітень 2007 р. на 30886 грн., за травень 2007 р. на 9513 грн., за червень 2007 р. на 7495 грн., за липень 2007 р. на 4632 грн., за серпень 2007 р. на 6185 грн., за вересень 2007 р. на 234748 грн., за листопад 2007 р. на 4333 грн., за грудень 2007 р. на 20458 грн., за лютий 2008 р. на 52532 грн., за березень 2008 р. на 4090 грн., за квітень 2008 р. на 197916 грн., за травень 2008 р. на 1188 грн.
За результатами перевірки та висновків по Акту від 29.12.2008 р. № 666/17-207/2361419976 відповідач прийняв спірні податкове повідомлення-рішення від 20.01.2009 р. № 0000201702/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 388135,12 грн. та від 20.01.2009 р. № 0000211702/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 811150 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 405575 грн.
Приймаючі спірне податкове повідомлення-рішення відповідач виходив з наступного.
Під час проведення перевірки з питань дотримання вимог Закону України ”Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-IV зі змінами та доповненнями позивач не надав відповідачу книгу ф. № 10 порядку ведення обліку доходів та витрат, та не надав документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, що передбачено статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України ”Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 р. № 13-92, зі змінами та доповненнями, з урахуванням пункту 22.10 статті 22 Закону України ”Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-IV зі змінами та доповненнями.
При неможливості документального підтвердження витрат, законодавець надає право податковій інспекції враховувати їх при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу згідно додатку № 6 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. № 12, зі змінами та доповненнями. Крім того, при проведення перевірки з питань дотримання вимог Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями від 22.05.2003 р. № 889-IV позивач не надав відповідачу документально підтверджених первинних документів та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.
Відповідно до статті 5 Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-III у разі відсутності уточненої декларації та в зв'язку з відсутністю первинних документів, податковий орган має право вважати задекларовані платником податку суми - податковим зобов'язанням.
Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями до податкового кредиту дозволяється включати тільки суми витрат, які підтверджуються податковими накладними, а у разі, якщо на момент перевірки платника суми податку, які включені до податкового кредиту залишаються не підтвердженими, вони виключаються з податкового кредиту платника.
Як вбачається з матеріалів справи, у наданий податковою інспекцією термін позивач не надав відновлених (чи копій) відсутніх декларацій, інших бухгалтерських та первинних документів, які б підтверджували його витрати.
У зв'язку з вищевикладеним, відповідач нарахував позивачу податкові зобов'язання.
Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення і вважає, що у відповідача не було підстав для їх прийняття, оскільки працівниками податкової інспекції не був взятий до уваги той факт, що первинні документи, документи бухгалтерського та податкового обліку за перевіряємий період були викрадені з його автомобіля не встановленою особою. Позивач вважає, що перевіряючі повинні були застосувати непрямий метод при визначенні податкового зобов'язання.
Згідно приписів статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення. Виходячи з цього, позивач повинен був надати суду належні докази на обґрунтування своїх заперечень і довести в судовому засіданні правомірність своїх заперечень стосовно проведення відповідачем перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Прокурор та позивач надали суду копії матеріалів які свідчать про звернення останнього в органи внутрішніх справ, щодо факту крадіжки, але з наданих документів вбачається, що в автомобіль позивача не було здійснено проникнення сторонніх осіб. Крім того, відсутні докази і не доведений факт, що були викрадені взагалі будь-які документи бухгалтерського або податкового обліку саме за перевіряємий період.
06.10.2008 р. начальником Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області була затверджена постанова про відмову позивачу по справі в порушенні кримінальної справи на підставі пункту 2 статті 6 КПК України та частини 2 стаття 11 КПК України. Вказана постанова не була оскаржена позивачем по справі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що твердження позивача, що під час проведення перевірки, з урахуванням факту крадіжки, відповідач повинен був у разі відсутності документів податкового обліку та інших застосувати непрямий метод при визначенні податкового зобов'язання, що передбачено підпунктами 4.3.1, 4.3.2 , 4.3.5 пункту 4.3, статті 4 Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-III не є доведеним та обгрунтованим.
Дослідивши усі матеріали справи, надані докази, пояснення учасників, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно з вимогами та у спосіб передбачений Законом України ”Про державну податкову службу в України”, Законом України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також відповідно з наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205) про порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
У позові відмовити повністю.
Порядок набрання постановою законної сили та порядок її оскарження визначений статтями 186, 254 КАС України.
Суддя О.Ф. Середа
15.05.09 р.
(описова та резолютивна частина)
«23»квітня 2009 року Справа № 2а -19/09/1470
м. Миколаїв
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3, м. Миколаїв
До відповідача: Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв
Суддя Середа О.Ф.
Секретар судового засідання Колесникова О.О.
Від позивача: повноважний представник не з'явився
Від відповідача:ОСОБА_1, ОСОБА_2
В засіданні приймає участь: прокурор Порошина Н. Г.
Суть спору: про визнання нечинними та скасуванні податкових повідомлень-рішень від 20.01.2009 р. № 0000211702/0 та від 20.01.2009 р. № 0000201702/0.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 (надалі -позивач) звернувся до суду із позовом про визнання нечинними та скасуванні у повному обсязі податкових повідомлень-рішень від 20.01.2009 р. № 0000201702/0 та від 20.01.2009 р. № 0000211702/0, прийнятих Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва (надалі - відповідач) за наслідками проведення виїзної документальної перевірки.
Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
У позові відмовити повністю.
Суддя О. Ф. Середа