61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
09 квітня 2009 р.
Справа № 22-а-8896/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської райдержадміністрації. на постанову Великописарівський районний суд Сумської області від 09.12.2008р. по справі № 2-а-405/08/1803
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської райдержадміністрації.
про стягнення щорічної разової грошової допомоги учаснику війни,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Великописаревської районної державної адміністрації Сумської області, в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику війни за 2007-2008 роки у сумі 2541 грн..
Постановою Великописарівського міськрайонного суду Сумської області від 09.12.2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області по нарахуванню та виплаті щорічної допомоги позивачу, передбаченої законом України “Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту”, за 2007 та 2008 роки. Стягнуто з відповідача на користь позивача недовиплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня учасника війни за 2007 та 2008 роки у розмірі 2553,18 грн.
Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 95 Конституції України, ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.7 ч.1 ст.2, ст.. 21 Бюджетного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус учасника війни, що підтверджується копією посвідчення (арк. 5).
Позивач, як учасник війни, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до довідок Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації позивачу у 2007 році виплачено 55 грн., а у 2008 році 65 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ч.5 ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Таким чином, суд дійшов висновку, що така допомога у 2007 році позивачу повинна бути виплачена у розмірах, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів .
Відповідно до п.30 ст.71 Закону України “Про Держаний Бюджет України на 2007 рік”, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію зазначених норм зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», про зупинення ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” .
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ст.67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпунктів 7 п.19, п.п. 20-22, 24-34, п.п. 1-6, 8-12 п.35, п. 36-100 розділу11 “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та п.3 розділу 111 “Прикінцеві положення” Закону Вукраїни “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення , відповідно до Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” , колегія суддів, вважає хибними, з таких підстав.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, враховуючи ст.ст. 46, 64 Конституції України, ч.ч.3, 4 ст.8 КАС України та положення ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії Ії соціального захисту», яка була чинною на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та встановлювала позивачеві право на соціальний захист про отримання щорічної допомоги у розмірі кратному до мінімальної пенсії за віком, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо задоволення позову щодо стягнення недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі, встановленому зазначеним законом, та не мав права відмовляти позивачу у задоволенні позову з підстав не визначення в законодавстві України розміру мінімальної пенсії за віком, який підлягає застосуванню при розрахунку разової щорічної допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; іншого нормативно -правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював іншій розмір, немає.
З огляду на викладене, правильними є висновок суду щодо не взяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щорічної допомоги у розмірі визначеної Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”.
Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати щорічної допомоги у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області - залишити без задоволення, а постанову Великописарівської міськрайонного суду Сумської області від 09.12.2008 року по справі №2-а-405/08 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
Бенедик А.П.
Судді
(підпис) (підпис)
Кононенко З.О. Калиновський В.А.
Кононенко З.О.
Повний текст ухвали виготовлений 14.04.2009 р.