61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
09 липня 2009 р.
Справа № 22-а-8927/09
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Філатов Ю.М.,
Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.
при секретарі Баглаєнко Я.В.
за участю представників:
з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області на постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 17.12.2008 року по справі № 2-а-481/08/1803
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області
про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учаснику війни, -
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Великописарівського районного суду Сумської області з позовом до відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області, в якому просила стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової допомоги як учаснику війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2007 рік у розмірі 1175,18 грн., за 2008 рік - у розмірі 1378,0 грн., всього стягнути 2553,18 грн.
Постановою Великописарівського районного суду Сумської області від 17.12.2008 року по справі № 2-а-481/08/1803 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учаснику війни був задоволений.
Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області не погодилось з зазначеною постановою та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 17.12.2008 року по справі № 2-а-481/08/1803 та направити справу до суду першої інстанції на новий рохгляд, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується копією посвідчення.
В оскаржуваній постанові суд першої інстанції зробив висновок, що на користь позивача підлягає стягненню різниця недоплачених коштів.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Як вбачається з матеріалів справи та дане не спростовується сторонами, у 2007 р. до 5 травня позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога в розмірах, встановлених ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням змін, які вносились Законом «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.
Дію ст.ст. 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»було зупинено на 2007 р. в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій згідно із п. 13 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Зупинення ст. 12 даного закону на 2007 р., передбачене п. 13 ст. 71 Закону наведеного, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007.
Таким чином, з моменту ухвалення зазначеного рішення відповідач при здійсненні позивачу щорічної разової допомоги мав виходити з приписів ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України втратило чинність.
Отже, відповідач, здійснивши у зазначений період виплату щорічної разової допомоги у розмірах, встановлених Законом про державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені діючим законодавством України. А тому з 01.01.07 р. по 09.07.07 р. перший відповідач не мав повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ст. 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення даного закону не діяли.
Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу проведена до 5 травня 2007 року, положення статей 44 і 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратили чинність з дня ухвалення рішень Конституційним Судом, тобто після проведення виплат. Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Застосування законодавства України у такий спосіб ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.97 р. № 4-зп, який у п. 3 зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити виплату щорічної разової грошової допомоги, оскільки він отримав таку допомогу протягом 01.01.07 р. по 09.07.07 р. у розмірах, встановлених Законом про Державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу відповідач діяв у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.
Такі висновки колегії суддів ґрунтується на приписах ч. 2 ст. 152 Конституції України та рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.07 р. та від 22.05.08 р.
Що стосується позовних вимог за 2008 р., то колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та дане не спростовується сторонами, у 2008 р. до 5 травня позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога в розмірах, встановлених ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням змін, які вносились Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Дію ст.ст. 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»було зупинено на 2008р. в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам згідно Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Зупинення ст. 13 даного закону на 2008 р., передбачене положенням п. 20 розділу другого Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 р.
Таким чином, з моменту ухвалення зазначеного рішення відповідач при здійсненні позивачу щорічної разової допомоги мав виходити з приписів ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України втратило чинність.
Колегія суддів зауважує, що зазначена виплата здійснюються щороку та має разовий характер. Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо здійснення виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення, колегія суддів застосовує законодавство, яке діяло на час їх вчинення.
Отже, відповідач, здійснивши у зазначений період виплату щорічної разової допомоги у розмірах, встановлених Законом про державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені діючим законодавством України. А тому з 01.01.08 р. по 22.05.08 р. відповідач не мав повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ст. 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення даного закону не діяли.
Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу проведена до 5 травня 2008 р., положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які регулювали виплату допомоги, втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, тобто після проведення виплат. Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова Великописарівського районного суду Сумської області від 17.12.2008 року по справі № 2-а-481/08/1803 прийнята з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 11, 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області на постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 17.12.2008 року по справі № 2-а-481/08/1803 -задовольнити частково.
Постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 17.12.2008 року по справі № 2-а-481/08/1803 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учаснику війни -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий Ю.М. Філатов
Судді Н.С. Водолажська
М.І. Гуцал
Повний текст постанови виготовлений 14.07.2009 р.