61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
07 липня 2009 р.
Справа № 22-а-8871/09
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Філатов Ю.М.,
Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.
при секретарі Баглаєнко Я.В.
за участю представників:
з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управляння праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради м. Харкова на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.01.2009 року по справі № 2-а-84/08/2033
за позовом ОСОБА_1
до Управляння праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради м. Харкова
третя особа Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації
про зобов'язання призначення недоотриманих сум соціальних виплат з урахуванням компенсації, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив зобов'язати Управляння праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради м. Харкова призначити недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення та разової допомоги за 2008 р. в сумі 5991,48 грн., компенсуючи вказану грошову заборгованість за відповідний період згідно діючого законодавства на момент виплати.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.01.09 р. по справі № 2-а-84/08/2033 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управляння праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради м. Харкова, третя особа Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, про зобов'язання призначити недоотримані суми соціальних виплат з урахуванням компенсації був задоволений частково.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради призначити ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 р. у розмірі 2080,0 гривень, за 2008 р. у розмірі 2505,0 грн.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної у м. Харкові ради призначити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 р. у розмірі 2920,0 гривень, за 2008 р. у розмірі 3486,48 гривень.
Відповідач не погодився з зазначеною постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.01.09 р. по справі № 2-а-84/08/2033 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи як постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням та є інвалідом війни 3 групи, що підтверджується посвідченням ветерана війни - інваліда війни (а.с. 4).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачу повинна бути виплачена щорічна допомога на оздоровлення та щорічна грошова допомога як інваліду війни у 2007 р.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
З уточненого позову вбачається, що позивач звернувся до суду лише з вимогою виплати суми за 2008 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Перевіряючи оскаржену постанову, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції неправомірно вийшов за межі позовних вимог, ніяким чином не обґрунтувавши це.
Отже постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.01.09 р. по справі № 2-а-84/08/2033 в частині задоволення позовних вимог за 2007 р. підлягає скасуванню.
Що стосується позовних вимог за 2008 р., то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно Довідки Харківського обласного центру по нарахуванню і виплаті допоміг та контролю за призначенням і виплатою пенсій позивачу в квітні 2008 р. було виплачено 350,0 грн. як допомогу до 5 травня та в вересні 2008 р. виплачено 90,0 грн. як допомогу на оздоровлення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Як вбачається з матеріалів справи та дане не спростовується сторонами, у 2008 р. до 5 травня позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога в розмірах, встановлених ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням змін, які вносились Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.
Дію ст.ст. 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»було зупинено на 2008 р. в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам згідно Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Зупинення ст. 13 даного закону на 2008 р., передбачене положенням п. 20 розділу другого Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 р.
Таким чином, з моменту ухвалення зазначеного рішення відповідач при здійсненні позивачу щорічної разової допомоги мав виходити з приписів ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України втратило чинність.
Колегія суддів зауважує, що зазначена виплата здійснюються щороку та має разовий характер. Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо здійснення виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення, колегія суддів застосовує законодавство, яке діяло на час їх вчинення.
Отже, відповідач, здійснивши у зазначений період виплату щорічної разової допомоги у розмірах, встановлених Законом про державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені діючим законодавством України. А тому з 01.01.08 р. по 22.05.08 р. відповідач не мав повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ст. 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення даного закону не діяли.
Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу проведена до 5 травня 2008 р., положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які регулювали виплату допомоги, втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, тобто після проведення виплат. Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Стосовно виплати допомоги на оздоровлення, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС 2 категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно ч. 7 ст. 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 р. було визнано неконституційним положення п. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо зупинення на 2008 р. дії Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, з моменту ухвалення зазначеного рішення відповідач при здійсненні позивачу щорічної допомоги на оздоровлення мав виходити з приписів ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України втратило чинність.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2008 р. позивачу була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС (2 група інвалідності) в розмірі 90,0 грн. Тобто дана виплата була здійснена після прийняття Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 р.
Таким чином, з моменту ухвалення зазначеного рішення відповідач при виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення мав виходити з приписів ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України втратило чинність.
Згідно зі ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»з 1 січня 2008 р. розмір мінімальної заробітної плати встановлений в сумі 515,0 грн. на місяць, з 1 квітня 2008 р. -525,0 грн., з 1 жовтня 2008 р. -545,0 грн. та з 1 грудня 2008 р. -605,0 грн.
Таким чином, розрахунок щорічної допомоги за 2008 р. на момент її виплати становить: 525х5=2625,0 грн. і виплаті підлягає сума з відрахуванням фактично отриманої: 2625-90=2535,0 грн.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що суд не має права стягувати зазначену суму, а лише має повноваження зобов'язати відповідача вчинити певні дії для перерахунку належної до виплати недоплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.01.09 р. по справі № 2-а-84/08/2033 прийнята з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 11, 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управляння праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради м. Харкова на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.01.09 р. по справі № 2-а-84/08/2033 -задовольнити частково.
Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.01.09 р. по справі № 2-а-84/08/2033 за позовом ОСОБА_1 до Управляння праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради м. Харкова, третя особа Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, про зобов'язання призначення недоотриманих сум соціальних виплат з урахуванням компенсації -скасувати в частині задоволення позовних вимог.
В цій частині прийняти нову постанову, якою зобов'язати Управляння праці та соціального захисту населення Фрунзенської районної ради м. Харкова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 р. відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В іншій частині постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.01.09 р. по справі № 2-а-84/08/2033 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий Ю.М. Філатов
Судді Н.С. Водолажська
М.І. Гуцал
Повний текст постанови виготовлений 13.07.2009 р.