61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
17 червня 2009 р.
Справа № 22-а-8888/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
головуючого судді - Бенедик А.П.
суддів: Кононенко З.О.
Калиновського В.А.
за участю секретаря
судового засідання Лаба О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області на постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 10.12.2008 року по справі № 2-а-505/08/1803
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення
Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області
про стягнення щорічної разової грошової допомоги учаснику війни, -
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області, в якому просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену разову грошову допомогу як учаснику війни за 2007 -2008 р. в розмірі 2541 грн.
Постановою Великописарівського районного суду Сумської області від 10.12.2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області по нарахуванню та виплаті щорічної допомоги ОСОБА_1 передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за 2007 та 2008 роки.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недовиплату разової щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни за 2007 та 2008 роки у розмірі 2553 грн. 18 коп.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 10.12.2008 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідач також зазначив, що не порушує положень Конституції України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а діє лише в межах повноважень, наданих державою, і не має права встановлювати розмір зазначених допомог, а лише виплачує їх відповідно до розмірів, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач має статус учасника війни та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбачену ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд першої інстанції, задовольняючи позов щодо стягнення з відповідача на користь позивача щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 рік виходив з того, що позивач має право на отримання зазначених виплат.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову та про покладення на відповідача обов'язку здійснити позивачу виплату недоплачених коштів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 рік, з наступних підстав.
Зазначена виплата грошової допомоги до 5 травня здійснюється щороку та має разовий характер. Таким чином, право особи на її отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити таку виплату припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасники війни мають право на отримання разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Як свідчать матеріали справи та дане не спростовується сторонами, у 2007 р. та у 2008 р. до 5 травня позивачу виплачена щорічна разова грошова допомога в розмірах, встановлених ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням змін, які вносились Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року за № 177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Частиною 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.
Відповідно до ч. 4 цієї статті, особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.
Дію ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зупинено на 2007 р. та на 2008 р. в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни, згідно Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Зупинення ст. 14 даного закону на 2007 р., передбачене п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007.
Зупинення ст. 14 даного закону на 2008 рік, передбачене положенням п. 20 розділу другого Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Таким чином, з моменту ухвалення зазначених рішень відповідач при здійсненні позивачу щорічної разової допомоги мав виходити з приписів ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» з моменту ухвалення рішень Конституційним Судом України втратило чинність.
Отже, відповідач, здійснивши у зазначений період виплату щорічної разової допомоги у розмірах, встановлених Законом про Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені діючим законодавством України. А тому, з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. та з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р., відповідач не мав повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ст. 14 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення даного закону не діяли.
Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу проведена до 5 травня 2007 року та до 5 травня 2008 року, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які регулювали виплату допомоги, втратили чинність з дня ухвалення рішень Конституційним Судом, тобто після проведення виплат.
Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Застосування законодавства України у такий спосіб ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 р. № 4-зп, який у п. 3 зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити позивачеві виплату щорічної разової грошової допомоги, оскільки останній отримав таку допомогу протягом 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. та 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. у розмірах, встановлених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу відповідач діяв у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.
Такі висновки колегії суддів ґрунтується на приписах ч. 2 ст. 152 Конституції України та рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, -
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області задовольнити частково.
Постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 10.12.2008 року по справі № 2-а-505/08/1803 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Великописарівської районної державної адміністрації Сумської області про стягнення щорічної разової грошової допомоги учаснику війни скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ростанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Бенедик А.П.
Судді
Калиновський В.А. Кононенко З.О.
Повний текст постанови виготовлений 22.06.2009 р.