61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
21 травня 2009 р.
Справа № 22-а-8549/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Шевцової Н.В.,
суддів - Макаренко Я.М., Дюкарєвої С.В.
за участю секретаря судового засідання Шимової С.О.
за участю представника відповідача Шапошнікова І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 р. по справі № 2-а-31709/08/2070
за позовом
ОСОБА_1
до третя особа
Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Заступника начальника ГУ МВС України в Харківській області, начальника слідчого управління УМВС України в Харківській області Голован Зіновія Степановича, старшого слідчого з ОВС СУ ГУ МВС України в Харківській області Шапошнікова Ігоря Євгенійовича Прокурор Харківської області Синчук Василь Людвигович
про
визнання дій незаконними, спонукання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі по справі -позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі по справі -відповідач), Заступника начальника ГУ МВС України в Харківській області (далі по справі-другий відповідач), начальника слідчого управління УМВС України в Харківській області Голован Зіновія Степановича (далі по справі-третій відповідач), старшого слідчого з ОВС СУ ГУ МВС України в Харківській області Шапошнікова Ігоря Євгенійовича (далі по справі-четвертий відповідач) в якому просив суд:
- визнати дії відповідачів незаконними та такими, що порушують права позивача, які закріплені в ст. 98-2 КПК України, ч.3 ст.32 Конституції України на своєчасне отримання інформації щодо порушення кримінальної справи відносно позивача;
- визнати дії слідчого Шапошнікова І.Є незаконними та такими, що порушують права позивача, які закріплені в ч.2 ст.32 Конституції України щодо незаконного збирання інформації відносно позивача;
- визнати дії відповідачів незаконними та такими, що порушують права позивача закріплені в ст. 40 Конституції України щодо отримання відповіді на інформаційний запит від 20.11.2008 року.
- зобов»язати відповідачів надати письмову інформацію на письмовий запит від 20.11.2008 р.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі.
Позивач, ОСОБА_1, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом першої інстанції прав гарантованих Конституцією України позивача на судовий захист прав через адміністративне судочинство.
Позивач зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що кримінальна справа була порушена 20.10.2008 р., а постанову про порушення кримінальної справи позивач отримала лише 03.12.2008 р., що вказує на незаконність дій відповідачів в зв»язку з несвоєчасним ненаданням інформації щодо порушення кримінальної справи і вказує на підвідомчість даного спору адміністративному суду.
Відповідачі заперечень на апеляційну скаргу не подали.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини регулюються кримінально-процесуальним законодавством та їх вирішення передбачено в порядку кримінального судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб»єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
З адміністративного позову вбачається, що відносно позивача по справі ОСОБА_1 20.10.2008 року була порушена кримінальна справа № 10080036. Постанову про порушення кримінальної справи позивач отримав 03.12.2008 року.
Позивач вказує, що 04.11.2008 р., 05.11.2008 р., 03.12.2008 р. її викликали на допит в якості свідка, не повідомивши про порушення відносно неї кримінальної справи. На неодноразові усні звернення до слідчого Шапошнікова І.Є. з питання відносно кого порушено кримінальну справу позивач відповідей не отримувала.
Отже, позивач вказує на незаконність допиту її в якості свідка при наявності постанови про порушення у відношенні позивача кримінальної справи, про яку її не було повідомлено у встановленому законом порядку.
Таким чином, позивач вважає, що відповідачами грубо порушено вимоги ст. 98-2 КПК України щодо вчасного вручення їй копії постанови про порушення кримінальної справи, а також порушені права позивача на оскарження даної постанови до суду, проведено слідчі дії, а саме - виїмка документів, розкриття банківської таємниці, зібрано інформацію про позивача незаконним шляхом.
Отже, позивачем оскаржуються дії слідчого в зв»язку з розслідуванням кримінальної справи, що полягають у порушенні правил ст.. 98-2 КПК України щодо строків вручення постанови про порушення кримінальної справи та незаконному проведенню окремих слідчих дій, в тому числі незаконному допиті позивача в якості свідка при наявності у неї статусу підозрюваного.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Згідно з вимогами ч.1,2 ст.3 Кримінально-процесуального Кодексу України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Вимогами ч.5 ст.234 Кримінально-процесуального Кодексу України передбачено, що дії слідчого можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до висновків Конституційного суду України, наведених у п. 4.2 рішення № 6-рп/2001 від 23.05.2001 року (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) передбачено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності.
Предметом розгляду даної справи є дії слідчого, вчинені при розслідуванні кримінальної справи, а тому регулюються нормами кримінального судочинства.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку кримінального судочинства.
Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 р. по справі № 2-а-31709/08/2070-залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 р. по справі № 2-а-31709/08/2070-залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: (підпис) Н.В.Шевцова
Судді: (підпис) Я.М.Макаренко
(підпис) С.В.Дюкарєва
СУДДЯ Я.М.МАКАРЕНКО
Повний текст виготовлено 26.05.2009 року.