61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
11 червня 2009 р.
Справа № 22-а-8288/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
головуючого судді - Бенедик А.П.
суддів: Кононенко З.О.
Калиновського В.А.
за участю секретаря
судового засідання Лаба О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.12.2008 року по справі № 2-а-448/08/1806
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради,
Міністерства праці та соціальної політики України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення певних дій,
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, Міністерства праці та соціальної політики України, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просила зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення та виплатити на її користь недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки в розмірі 4784 грн. 50 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом третьої групи, пов'язаної з наслідками аварії на ЧАЕС, та має право на отримання пільг і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, згідно із п. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, нарахування та виплата вказаної допомоги здійснюється відповідачем в значно менших розмірах, ніж передбачено законодавством.
Постановою Ковпаківського районного суду м. суми від 18.12.2008 року частково задоволено позов ОСОБА_1.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства праці та соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в неповному обсязі щорічної грошової допомоги на оздоровлення всупереч вимогам ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради донарахувати та вчинити дії по виплаті ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відношенні до мінімальної заробітної плати.
Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ковпаківського районного суду м. суми від 18.12.2008 року.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 62,63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 21, 22, 23 Бюджетного кодексу України.
Відповідач також зазначив, що не порушує положень Конституції України та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а діє лише в межах повноважень, наданих державою, і не має права встановлювати розмір зазначених допомог, а лише виплачує їх відповідно до розмірів, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, а також віднесена до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 4,5).
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2004-2006 роки, суд першої інстанції, виходив з пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Згідно з ч. 1 зазначеної статті, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 зазначеної норми встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначив позивач у розрахунку до позову, щорічна допомога на оздоровлення за 2006 рік отримана у червні 2006 року.
Позов подано до адміністративного суду 03.06.2008 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, виходячи з наведеного, колегія суддів, вважає, що при прийнятті судового рішення у справі в частині відмови в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов щодо стягнення з відповідача на користь позивача щорічної грошової на оздоровлення за 2007 рік виходив з того, що позивач має право на отримання зазначеної виплати.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову та про покладення на відповідача обов'язку здійснити позивачу виплату недоплачених коштів щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, з наступних підстав.
Зазначена виплата грошової допомоги на оздоровлення здійснюється щороку та має разовий характер. Таким чином, право особи на її отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити таку виплату припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов'язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» № 798-12, щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3-ої групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги.
Відповідну до пункту 30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року № 562 встановлено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується, зокрема, інвалідам 3-ої групи у розмірі 90,00 грн.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, відповідач, здійснивши виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених Законом про Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені діючим законодавством України. А тому, з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. відповідач не мав повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених статтею 48 “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки протягом цього часу положення данного закону не діяли.
Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Застосування законодавства України у такий спосіб ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 р. № 4-зп, який у п. 3 зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити позивачеві виплату щорічної разової грошової допомоги, оскільки останній отримав таку допомогу протягом 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. у розмірах, встановлених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу відповідач діяв у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення позивач реалізував своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.
Такі висновки колегії суддів ґрунтується на приписах ч. 2 ст. 152 Конституції України та рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 р.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що постанова прийнята з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.12.2008 року по справі № 2-а-448/08/1806 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення певних дій скасувати в частині задоволених позовних вимог.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог.
В іншій частині постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.12.2008 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Бенедик А.П.
Судді
Калиновський В.А. Кононенко З.О.
Повний текст постанови виготовлений 16.06.2009 р.