61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
06 липня 2009 р.
Справа № 22-а-8302/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Шевцової Н.В.,
суддів - Дюкарєвої С.В.,Макаренко Я.М.
за участю: секретаря судового засідання Шимова С.О.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2008р. по справі № 2-а-6886/08/2070
за позовом ОСОБА_1
до Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області
Міністерства внутрішніх справ України
третя особа: начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській
області
Міністра внутрішніх справ України
про скасування наказів та поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління МВС України в Харківській області ( надалі по тексту ГУ МВС України в Харківській області, перший відповідач), Міністерства Внутрішніх справ України (надалі по тексту МВС України, другий відповідач), в якому просив суд:
- визнати нечинним та скасувати наказ начальника ГУМВС України в Харківській області Крижановського С.В. №283 від 23.04.2008 р. про усунення його від виконання службових обов'язків начальника УБНОН ГУМВС України в Харківській області;
- п. 5 наказу № 417 від 17.06.2008р. про винесення клопотання перед МВС України про звільнення з займаної посади начальника УБНОН ГУМВС України в Харківській області;
- п. 7 наказу № 1224 о\с від 24.07.2008 р. МВС України про його звільнення з посади начальника УБНОН ГУМВС України в Харківській області;
- поновити його на посаді начальника УБНОН ГУМВС України в Харківській області.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року позов задоволено частково. Скасовано наказ ГУМВС України в Харківській області від 23.04.2008 року №283 про відсторонення та пункт 7 наказу Міністерства внутрішніх справ України №1224о/с від 24.07.2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника УБНОН ГУМВС України в Харківській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника УБНОН ГУМВС України в Харківській області. В іншій частині позов залишено без задоволення.
Другий відповідач, МВС України, не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне дослідження судом доказів по справі, не встановлення всіх обставин справи, не надання належної оцінки наявним у справі доказам, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити.
При цьому, другий відповідач зазначив, що суд не врахував, що наказ МВС України за своєю правовою природою є наказом про накладення дисциплінарного стягнення, а не про виконання дисциплінарного стягнення. Тому на думку відповідача, його видання під час тимчасової непрацездатності позивача не суперечить чинному законодавству. Крім того, відповідач вважає, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді без скасування наказу МВС України №1278 о\с про виконання (реалізацію) дисциплінарного стягнення стосовно звільнення позивача з посади є необґрунтованим Також, відповідач зазначає, що судом не враховано не надання позивачем жодного доказу, який би спростовував висновки службового розслідування, на підставі яких було прийнято рішення про покарання позивача.
Позивач та його представник проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, ухвалення його з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
09 квітня 2009 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду до участі у справі в якості третіх осіб були залучені -начальник ГУ МВС України в Харківській області та Міністр внутрішніх справ України.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників сторін і третіх осіб, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи не знаходить підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 наказом МВС України від 04.09.2007 року №1363о/с призначений на посаду начальника управління боротьби з незаконним обігом наркотиків (УБНОН) УМВС України в Харківській області.
Наказом ГУМВС України в Харківській області від 23,04.2008 року №283 ОСОБА_1 був усунутий від виконання службових обов'язків начальника УБНОН у зв'язку із проведенням службової перевірки.
Наказом ГУМВС України в Харківській області №417 від 17.06.2008 року прийнято рішення клопотати перед МВС України про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за порушення службової дисципліни (пункт 5 Наказу).
Наказом МВС України від 1224 о/с від 24.07.208 року скасовано за м'якістю п.5 Наказу ГУМВС №417 та ОСОБА_1 звільнений з посади згідно із ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що начальник ГУ МВС України в Харківській області приймаючи наказ про відсторонення позивача діяв поза межами наданих йому повноважень. Також висновки суду щодо задоволення позову ґрунтуються на порушенні відповідачем ст..16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (надалі по тексту Дисциплінарний статут) щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення під час його перебування на лікарняному.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з такого.
Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Так, відповідно до ч.2 ст.17 Дисциплінарного статуту рішення про відсторонення особи від посади рядового або начальницького складу можуть приймати начальники, яким надано право прийняття на службу або призначення цієї особи на посаду, шляхом видання письмового наказу.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ про призначення позивача на посаду начальника управління боротьби з незаконним обігом наркотиків (УБНОН) УМВС України в Харківській області було прийнято Міністром внутрішніх справ України.
Таким чином, виходячи із приписів ст.17 Дисциплінарного статуту, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відсутності у начальника ГУ МВСУ в Харківської області повноважень на відсторонення позивача від виконання посадовий обов'язків на посаді, на яку його призначено Міністром внутрішніх справ України. Отже, приймаючи наказ про відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків перший відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.16 Дисциплінарного статуту у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Також, ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту визначено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу , які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відряджені, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Як вбачається з листа непрацездатності, на ім'я позивача, який долучено до матеріалів справи, позивач перебував на лікарняному з 04.07.2008 року по 08.08.2008 року.
Отже, виходячи із наведених приписів Дисциплінарного статуту та знаходження позивача під час видання наказів від 24.07.2008 року та від 06.08.2008 року про його звільнення на лікарняному, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність наказу про звільнення приписам Дисциплінарного статуту.
Крім того, відповідно до п.48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР від 29.07.1991 року № 114 атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.
Також, відповідно до п.п.1.4 п.1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України за № 559/10839 атестування осіб середнього старшого і вищого начальницького складу проводиться: при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченню року з дня останньої атестації.
Отже, виходячи з приписів наведених нормативно-правових актів, при звільненні осіб з органів внутрішніх справ проведення атестації для осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу є обов'язковою, без винятків щодо підстав звільнення.
З матеріалів справи вбачається, що на час звільнення позивач відносився до осіб старшого начальницького складу.
Представник відповідача в судовому засіданні надав копію Атестаційного листа ОСОБА_1, який датовано 25 липня 2006 року. При цьому, представник відповідача пояснив, що цієї дати проводилась остання атестація позивача перед його звільненням.
Таким чином, звільнивши позивача з посади без проведення його атестації відповідачем не було дотримано процедуру його звільнення, що є порушенням наведених нормативно-правових актів та приписів ч.3 ст.2 КАС України.
Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ України, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Отже, виходячи із приписів п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ України, суд дійшов обґрунтованого висновку про поновлення позивача на попередній посаді, з якої його було звільнено.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про необґрунтоване поновлення позивача на посаді через не скасований судом наказ по особовому складу від 06.08.2008 року про звільнення позивача з посади начальника управління боротьби з незаконним обігом наркотиків ГУ МВСУ в Харківський області, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи позивача було звільнено із зазначеної посади наказом 24.07.2008 року. Пунктом 7 цього наказу Міністр внутрішніх справ України за допущення суттєвих прорахунків в організації оперативно-службової діяльності, низькі практичні показники, слабкий професійний рівень, що призвело до виявлених порушень службової та виконавської дисципліни, згідно ст..12 Дисциплінарного статуту позивача звільнено з посади.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення надав цьому наказу оцінку, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, та скасував його.
Підставою для видання наступного наказу про звільнення позивача з посади від 06.08.2008 року, став наказ Міністра внутрішніх справ України від 24.07.2008 року. Таким чином, вирішуючи справу судом була надана обґрунтована оцінка й підставам видання наказу від 06.08.2008 року.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України -залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2008р. по справі № 2-а-6886/08/2070 -без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий (підпис) Н.В. Шевцова
Судді: (підпис) Я.М.Макаренко
(підпис) С.В. Дюкарєва
Суддя
Харківського апеляційного
адміністративного суду Н.В. Шевцова
Повний текст виготовлено 13.07.2009 року.