61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
19 травня 2009 р.
Справа № 22-а-8073/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.
при секретарі -Верман А.М.
за участю:
з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 21.01.2009 року по справі № 2-а-35/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області
про визнання рішення органу місцевого самоврядування нечинним та стягнення заборгованості із допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку-,
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, в якому просила визнати рішення Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області по призначенню допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку протиправним в частині розміру допомоги та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області заборгованість за період з липня - грудня 2007 року у розмірі 1863 гривні 12 коп.
Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 21.01.2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 95 Конституції України, та на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_2, _____________________________________________________________________________
Справа №22-а-8073/09 Головуючий 1 інстанції: Резнікова С.С.
Доповідач: Калиновський В.А.
матір'ю якою є позивач ОСОБА_1, згідно свідоцтва про народження від 07.02.2007 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області /а.с. 5/.
Позивач по справі ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення (далі за текстом УПСЗН) Чугуївського міськвиконкому та отримує допомогу по догляду за однією дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується довідкою від 10.11.2008 року виданою УПСЗН Чугуївського виконавчого комітету Харківської області та не заперечується сторонами по справі /а.с. 6/.
За період з липня по грудень 2007 року позивач отримала вищевказану допомогу у розмірі 816,40 грн. через установу ХФАКБ «Правекс - банк», встановлену Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
Пунктом 14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено дію статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Абзацом 3 частини 2 ст. 56 цього ж Закону було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш 90 грн. для незастрахованих осіб та не менш 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач здійснював виплати допомоги по догляду за дитиною для досягнення нею трирічного віку згідно вищезазначеного порядку та розмірів.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення статей 29, 36, пункту 12 статті 71 та інших та абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що, відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України, Управління праці та соціального захисту населення Роменської міської ради з 9 липня 2007 року повинно було діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, а саме призначати та здійснювати позивачу нарахування допомоги у розмірі встановленого законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. П. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідні положення містяться в ст.ст. 2, 8, 9, 10 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому є необгрунтованими посилання відповідача на підтвердження правомірності визначення розмірів виплат позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановлених постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання призначання і виплати допомоги сім'ям з дітьми” від 11 січня 2007 року № 13.
При цьому колегія суддів керується п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року, яким визначено обов'язок суду застосувати закон, який регулює спірні правовідносини, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові.
Так, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 та від 11 січня 2007 р. N 13") передбачено, що на виконання статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).
Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 № 489-V, було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 09 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Таким чином позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з 09.07.2007 року Управління праці та соціального захисту населення виконкому Чугуївської міської ради повинно було призначити, нараховувати та сплачувати позивачу допомогу, у розмірі визначеному статтею 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Щодо сум недоотриманої позивачем допомоги в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з довідки відповідача від 10.11.2008 року № 2862, фактичний розмір виплаченої позивачу допомоги склав: за липень 2007 року -129,03 грн; серпень 2007 року -132, 64 грн.; вересень 2007 року -134,45 грн., жовтень 2007 року -136,13 грн., листопад 2007 року -140,05 грн., грудень 2007 року -144,10 грн.
Проте, виплата допомоги в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року повинна була здійснюватися у відповідності до вимог частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який становив з 01.07.2007 року -463,00 грн., а з 01.10.2007 року - 470,00 грн.
З урахуванням викладеного, сума недоплаченої відповідачем позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає 1863 грн. 12 коп., виходячи з наступного розрахунку:
за липень (463:31х23)= 343,52грн. - 129,03 = 214,49 грн;
за серпень (463-132,64) = 330,36 грн.;
за вересень (463-134,45) = 328,55 грн.;
за жовтень (470-136,13) = 333,87 грн.;
за листопад (470-140,05) = 329,95 грн.;
за грудень (470-144,10) = 335,90 грн.,
Таким чином, загальна сума недоотриманої допомоги в 2007 році складає 1863,12 грн.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги по догляду за дитиною засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших законодавчих актах. Про це свідчить практика Європейського Суду з прав людини, яка має враховуватися судом при застосуванні принципу верховенства права, відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 КАС України. В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошував на необхідності застосування принципу юридичної визначеності, за яким зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою. Також дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Таким чином, враховуючи вимоги статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” щодо надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, в редакції Закону, яка була чинною в 2007 році в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, існує беззаперечний обов'язок відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу належних сум допомоги за цей період часу.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Чугуївського міського суду Харківської області від 21.01.2009 року по справі № 2-а-35/09 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 21.01.2009 року по справі № 2-а-35/09 -залишити без задоволення.
Постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 21.01.2009 року по справі № 2-а-35/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області про визнання рішення органу місцевого самоврядування нечинним та стягнення заборгованості із допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку -залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
Бенедик А.П.
Судді
(підпис) (підпис)
Калиновський В.А. Кононенко З.О.
Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 25.05.2009 р.