61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
09 липня 2009 р.
Справа № 22-а-8059/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Ковпаківський районний суд м. Суми від 22.12.2008р. по справі № 2-а-597/08/1806
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради
про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої грошової допомоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради по застосуванню при виплаті грошової допомоги за 2008 рік положень законів про бюджет, які визнані неконституційними;
- стягнути Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на його користь суму завданої матеріальної шкоди за 2008 рік у розмірі 2095,30грн.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 22.12.2008року зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради протиправними щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в неповному обсязі щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2008 рік всупереч вимогам ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради донарахувати та здійснити дії по виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2008 рік всупереч вимогам ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у відношенні до мінімальної пенсії за віком.
В решті позову відмовлено.
На зазначену постанову суду Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановленні судового рішення норм матеріального права, а саме: ст. 95 Конституції України, ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.7 ч.1 ст.2, ст. 21 Бюджетного кодексу України, просить оскаржувану постанову скасувати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1.
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сумської міської ради є органом влади, який у м. Суми проводить нарахування та виплату соціальної допомоги, передбаченої ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У 2008 році відповідач проводив нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги до 05 травня в розмірах, які значно менші, ніж визначені ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме позивачу у квітні 2008 року було виплачено 310 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з приписів ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у відповідності до якої щорічно до 05 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
З таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що застосування при виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» суперечить Конституції України та порушує права позивача.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 05 травня інвалідам виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ч.1 ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до п.п.20 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст пункту 5 статті 12 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в наступній редакції. Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційними зміни, внесені до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
При цьому колегія суддів зазначає, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги до 05 травня здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов'язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат щорічної грошової допомоги до 05 травня, застосовується законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.
З 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір разової щорічної допомоги до 05 травня встановлений певними нормами Закону України “Про Держаний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено чинним законодавством України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради не мало повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити виплату щорічної допомоги до 05 травня, особам, які отримали таку допомогу протягом 01.01.2008р.-22.05.2008р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет.
Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і, як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.
З наведених вище доводів колегія суддів не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача та задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача недоплаченої допомоги до 5 травня, оскільки зазначені виплати були здійснені відповідачем у квітні 2008 року, тобто до прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008.
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, невірно застосував до спірних відносин норми чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити.
Постанову Ковпаківський районний суд м. Суми від 22.12.2008р. по справі № 2-а-597/08/1806 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої грошової допомоги відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
Дюкарєва С.В.
Судді
(підпис) (підпис)
Зеленський В.В. Катунов В.В.
Повний текст постанови виготовлений 14.07.2009 р.
Дюкарєва С.В.